Новини для українців всього свту

Tuesday, Sep. 29, 2020

Сергій Згурець: «Україні потрібно сформувати нове обличчя оборонної промисловості»

Автор:

|

Січень 29, 2020

|

Рубрика:

Сергій Згурець: «Україні потрібно сформувати нове обличчя оборонної промисловості»
Сергій Згурець

Сергій Згурець, директор інформаційно-консалтингової компанії Defense Express, розповів про основні підсумки розвитку української оборонної промисловості 2019 року, виробництві нового озброєння для української армії та виклики нового року.

Виконували лише експортні контракти
— Яким був минулий рік для вітчизняного оборонно-промислового комплексу?
— Оборонно-промисловий комплекс (ОПК) торік мав вирішити ряд завдань, які були в основному пов’язані зі задоволенням потреб Збройних сил України (ЗСУ). Експортну складову наразі віднесли на другий план. В основному це стосується державних і приватних компаній, задіяних у виконанні державного оборонного замовлення. Це постачання у війська нової та модернізованої техніки, а також ремонт техніки, що перебуває на озброєнні ЗСУ. З точки зору ремонту ситуація виглядає більш-менш оптимістично. Відвантажили такі системи, як самохідні міномети «Барс», комплекс управління артилерією «Оболонь-А». Армія отримала значну кількість ракет до реактивної системі залпового вогню за проєктами «Вільха» і «Вільха-Р», більше 6 тис. керованих протитанкових засобів — мова про протитанковий ракетний комплекс «Стугна» та протитанкову керовану ракету «Комбат». До цього можна додати дивізіон «Барс-8», це мобільна мінометна система.
— Згадуючи минулий рік, не можна не згадати візит президента Зеленського на харківські оборонні підприємства. Тоді глава держави був шокований тим, що армія за десять років отримала лише один новий танк…
— Що стосується нових танків, то впродовж певного періоду виконували лише експортні контракти. «Завод імені Малишева» відвантажив близько 45 нових танків «Оплот» для Таїланду. Зараз завод працює над вирішенням завдань, пов’язаних із виробництвом для ЗСУ бронетранспортерів (БТР). Що стосується виробництва танків «Оплот» для нашої армії, то до цього можна приступити після того, як Харківське конструкторське бюро з машинобудування ім. О. Морозова завершить роботи з підготовки необхідної документації з імпортозаміщення.
— Чи варто очікувати найближчим часом початок виробництва «Цитаделі»?
— Гадаю, що найближчі два роки очікувати танка «Оплот» явно не варто. Зараз є гостріше завдання з точки зору оборонної промисловості — завершення робіт із модернізації танка Т-64 за проєктом «Краб». Він передбачає, що танк зможе воювати вночі, для чого його оснастять усіма приладами та системами захисту. Також цей проєкт передбачає збільшення рухливості танка. Це одне з пріоритетних завдань, адже «Краб» із точки зору бойової ефективності не набагато поступається «Оплоту», а співвідношення ціни — один до п’яти.

Ми втрачаємо своє обличчя
— Наприкінці минулого року Ліґа оборонних підприємств звернулася до президента з відкритим листом, в якому висловила стурбованість, що виконання державного оборонного замовлення фактично блокують, незважаючи на наявність коштів на це в державному бюджеті…
— З огляду на те, що почали змінювати правила гри у вигляді законопроєкту про оборонні закупівлі та почали трансформувати систему закупівель у Міністерстві оборони України (МОУ), виникла правова колізія, коли чиновники не поспішають приймати рішення, тому підприємства не розуміють, що з ними буде завтра. Також додалися ризики закупівлі іноземної техніки, яка може підкосити частину наших підприємств, які виробляють подібну продукцію. Більше того, закупівля технологічно складної техніки закордонного виробництва фактично заморожує ті напрямки, де необхідно створювати власну компетенцію. Це стосується систем радіоелектронної боротьби, систем автоматизації, авіаційної техніки, комплексів протиповітряної оборони, що особливо важливо, адже учасники ринку хочуть більш зрозумілого механізму взаємодії з владою та формування правил гри.
— Чи немає ризику, що оборонні підприємства розвернуться в інший бік, щоб задовольняти попит інших країн?
— Таке побоювання цілком логічне. Але коли ми говоримо про підвищення обороноздатності нашої армії, то не варто сповідувати ту стратегію, яку сповідує теперішнє керівництво МОУ, яке каже, що підтримка вітчизняної промисловості — не їхнє завдання. Та й не зможуть наші підприємства створити ті проєкти, які будуть затребувані на зовнішніх ринках. Ми вперлися в стелю можливостей, яка була сформована кожним підприємством зокрема. Щоб вийти на новий рівень, потрібно правильно використовувати гроші країни. Якщо ми відкидаємо зв’язок оборонної промисловості й армії, на чому наполягає МОУ, ми відкидаємо можливості для розвитку наших підприємств. Якщо ми цей зв’язок порушимо, то залишимося на рівні країни, яка займається модернізацією радянської техніки, але цей шлях уже практично пройдений. Ми втрачаємо своє обличчя. Нам потрібно сформувати нове обличчя оборонної промисловості, яке буде зрозуміла нашим споживачам і української армії.
— Як можете оцінити 2019 рік із точки зору формування «нового обличчя» вітчизняного ОПК?
— Коли ми говоримо про нове обличчя оборонної промисловості, то воно має відповідати тим трендам і потребам, які формують новим виглядом бойових дій. Зараз в основі лежить надійна керованість підрозділів, здатність завдавати високоточні удари з різних точок своїх військ, мати дисперсний характер підрозділів, діяти в умовах радіоелектронної протидії, спиратися на штучний інтелект і системи зв’язку. Якщо через цю призму ми подивимося на український ОПК і продукцію, яку він виробляє, то наразі це відображає не тренди майбутнього, а нагальні потреби.

Промисловість потреби армії не задовольняє
— У Раді з національної безпеки й оборони є розуміння, що ситуацію необхідно змінювати негайно?
— Звучала ідея про переформатування «Укроборонпрому» в холдингову компанію. Відповідь на це запитання потрібно будувати на основі огляду оборонного комплексу, який Міністерство економіки планує завершити наприкінці першого кварталу 2020-го. На підставі наявної статистичної інформації та детального вивчення кожного підприємства ОПК можна буде сказати, що можемо виробляти, і оцінити, в якому стані перебувають наші компанії. Крім «Укроборонпрому», Мінекономіки має вивчити можливості приватних компаній, але роботу з ними навіть не починали. Тому є великий ризик, що Мінекономіки зірве виконання оборонного огляду ОПК. Гадаю, що є великий розрив між тим, що хоче армія, і на що здатна оборонна промисловість. Що стосується холдингу, то будь-яка ідея має право на життя, аби вона була доведена до конкретного результату, ефективність якого можна перевірити. Якщо ми говоримо, що держава поганий власник, тому виводимо галузь на приватизацію і корпоратизацію, тобто контраргумент, що це не держава, а конкретні менеджери — погані виконавці. Інший позитивний приклад — конструкторське бюро «Луч», яке спиралося не стільки на ринкові методи, скільки ефективну роль директора та генерального конструктора в одній особі. Можна брати їхній приклад і переносити на інші кластери.
— Державний бюджет 2020 року передбачає збільшення фінансування на безпеку й оборону приблизно на 40 млрд грн. Ці додаткові гроші зможуть якось поліпшити ситуацію в галузі?
— Обсяг коштів, які виділяють, не є суттєвим фактором. Вкрай важливо, щоб оборонне планування не мало вразливих місць. Якщо взяти до уваги, що політики намагаються прийняти закон про оборонні закупівлі, то у нас будуть формувати нові правила гри у фінансуванні державного оборонного замовлення. Більше того, цей законопроєкт передбачає прийняття ще близько 30 підзаконних актів. Якщо закон змінить порядок планування і ціноутворення, то це може привести до того, що «зависне» ще більша сума виділених коштів, адже не зрозуміло, хто за що відповідає, хто формує ціну тощо. Тому прийняття такого закону може стати міною сповільненої дії і серйозним ризиком для вітчизняного ОПК.
— Чого ще вітчизняному ОПК можна очікувати від 2020 року?
— 2020 рік буде складним, бо ми потрапимо в ситуацію двох трендів. По-перше, якщо правове поле в галузі закупівель і виробництва військової техніки починає змінюватися, це ускладнить взаємини між розробниками та замовниками. По-друге, МОУ може наполягати на тому, що ми повинні почати закупівлю закордонної техніки, оскільки національна промисловість потреби армії не задовольняє. Цей рік дасть старт початку перемовин із іноземними виробниками. Як засвідчує досвід Польщі, це загрожує національній оборонній промисловості. Також не можна забувати і про військових ризики, адже потенціал Російської Федерації (РФ) нікуди не подівся, не зважаючи на те, що РФ зробила ставку на розхитування ситуації в Україні через політичні механізми. Рік буде складним і через вибори в США.
— Що нового в сфері озброєнь має принести 2020 рік?
— У 2020 рік ми входимо з необхідністю розгортання серійного виробництва комплексу «Нептун», який завершує етап випробувань. Також очікуємо початок серійного виробництва і закупівлі «Вільхи-М», яка має більшу дальність порівняно з «Вільхою» та «Вільхою-Р». Сподіваюся, що ми дочекаємося постачання БТР у більшій кількості, ніж раніше. Маю велику надію на прискорення робіт по модернізації танка Т-64. Важливим елементом є продовження робіт із автоматизація управління військами та зброєю, проєкти «Дзвін», «Оріанда ПС» і «Простір». Це розвиток національних систем радіоелектронної боротьби. По цій тріаді буде помітний прогрес, адже без неї немає сенсу говорити про здатність будувати ефективну систему оборони, спираючись лише на розрізнені платформи радянського типу.
Розмовляв Дмитро Шварц, УНІАН

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply