Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 17, 2018

Сергій Жадан: «Ніхто нам не завезе ні нових виборців, ні нових політиків»

Автор:

|

Травень 03, 2018

|

Рубрика:

Сергій Жадан: «Ніхто нам не завезе ні нових виборців, ні нових політиків»

Сергій Жадан — український літератор, перекладач і громадський діяч, котрий нещодавно побував в Америці.

«Я не виступаю адвокатом Президента»
— Поговорімо про твій гурт «Собаки у Космосі». Якщо слухати в перспективі, то, на мій погляд, зникла протестна риторика…
— Тому що той режим, який існував на час виходу альбому «Пси» (це вже 2014 рік), — це режим, за який голосували безпосередньо ми. Тобто я голосував за Президента Порошенка. І безвідповідально за півроку після виборів кричати: «Давайте валити кривавий режим Порошенка».
— Але водночас ти долучаєшся до публічної кампанії щодо боротьби з корупцією. А всі міжнародні дослідження й аналітичні роботи вказують, що корупція не сконцентрована на рівні дільничного лікаря, а зосереджена довкола перших осіб держави…
— Я не виступаю адвокатом Президента Порошенка, лише кажу, що якщо за нього голосував, то, вочевидь, маю нести за нього відповідальність. І в мене в стосунках з ним як уособленням влади мають бути ще якісь аргументи, крім криків «ганьба».
— Договір про ненапад?
— Навпаки, про напад. Але тут слово «напад» не зовсім точне. Тиск — безперечно, критика — безперечно, чим я й займаюся, але просто кричати «Геть кривавий режим» — означає, що цей кривавий режим обрав хтось інший, а я просто стою збоку і кричу. Не зовсім відповідально. Зовсім нещодавно намагався це все сформулювати після того, як розігнали наметове містечко біля Верховної Ради, навіть написав про це.
Важлива річ, що відбувається останні чотири роки, — зміна ставлення багатьох із нас до держави як такої. Тобто, до 2014 року це було суто і виключно так: «Геть кривавий режим! Геть кривавих політиків! Геть усіх! Це не моя держава! Це не мої органи влади! Я до цього не маю жодного стосунку!», і значною мірою в усіх нас були підстави так казати. Натомість 2014-го відбулися президентські та парламентські вибори, і, наскільки я розумію, більшість людей, котрі виходили на Майдан, проголосували за партії, які прийшли до влади, в парламент, сформували Кабінет Міністрів тощо. І це вже наша відповідальність, а не відповідальність «шахтарів Донбасу», «ватників із Криму», «русифікованих люмпенів зі Сходу». Це наша відповідальність, ми всі голосували і за Ляшка, і за «Народний фронт», і за «Самопоміч», це ж усі «наші», нам і відповідати за них.
Я до того, що ти далі намагаєшся змінити своє ставлення до цієї держави, а держава дуже часто не дає шансів змінити до себе ставлення, держава діє методами Януковича, вона й далі ігнорує твою присутність, ігнорує твою думку. І цей конфлікт надзвичайно сумний, бо він нівелює багато важливих речей, що відбуваються в нашій свідомості, починаючи з 2014 року.

«Демократія — це не завжди вибір між двома мудаками»
— Перейдемо до суспільно-політичного життя. У тебе є такий рядок: «Демократія — це вибір між двома мудаками». Як нам вийти з цього зачарованого кола?
— Еволюційним шляхом, обираючи щоразу меншого мудака, це колись призведе до того, що гірші мудаки просто вимруть, як динозаври. Хоча самої еволюції, мабуть, недостатньо. Насправді, більшість таких рядків, вирваних із контексту, в самому тексті звучать, скоріше, іронічно. Очевидно, що демократія — це не завжди вибір між двома мудаками, або вибір не лише між двома мудаками. Насправді, іноді це вибір цілком нормальний і прийнятний.
— Які чесноти повинна мати людина, щоб письменник, поет і рок-виконавець Сергій Жадан пішов до нього довіреною особою на вибори Президента?
— Немає якихось стандартів. Треба дивитися, що це за людина, що за команда, що за фінансування.
— Тобто для тебе суттєвим є питання політичних фінансів?
— Ну, аякже? Якщо людина каже, що йде боротися з олігархами, а його фінансує Ахметов, то які в неї шанси? І за кого вона всіх нас має?

«Купуємося на обіцянки, які в неможливо виконати»
— Ось ще твоя цитата з пісні про «Укрзалізницю»: «Воювали по мережі, аж спільноти закипіли, потім бачимо парламент, що це, сука, за дебіли». Чому так стається, що ми задаємо собі такі запитання?
— Мені здається, тому, що розуміння та відчуття культури виборів як в електорату так званих проєвропейських сил, так і в електорату, умовно кажучи, Партії реґіонів і комуністів, приблизно однакові. Ми можемо скільки завгодно сміятися з тих, хто голосував за Януковича, але більшість із нас, ідучи на вибори, керуються тими ж принципами, що й електорат Януковича.
— Картинкою з телевізора?
— Атож. Ми купуємося на риторику, купуємося на обіцянки, які в неможливо виконати. Себто мінімум включання аналітики, максимум включання емоцій і це постійне бажання створити собі месію. То месію Ющенка, то месію Порошенка. Як на мене, це шкідливо і дуже нерозумно.
— Як нам принести раціональність у політичний вибір українців?
— Мабуть, займатися побутовим політичним просвітництвом, безнадійним і безкінечним. Як же інакше? Працювати з людьми, розмовляти, пояснювати, як інакше все це зробиш? Ніяк.
— Тобто нових виборців нам ніхто не завезе?
— Ніхто їх нам не завезе, і нових політиків також.

Виборець дивиться, наскільки тюнінговано виглядає політик
— Тоді очевидно, що виборці мають підвищувати вимоги до політиків?
— Мені здається, що вимоги більш ніж завищені, просто ці вимоги настільки відірвані від реальності, як і обіцянки політиків. Це така гра. Політик, ідучи на вибори, обіцяє пенсії по 500 доларів, а виборець дивиться, наскільки тюнінговано виглядає політик, і вибирає його таким чином. Зробила Юлія Володимирівна нову зачіску — голосують за Юлію Володимирівну. Прийшов Олег Валерійович у новому піджаку — голосують за Олега Валерійовича. Насправді, це іноді до смішного доходить.
— Щодо Олега Ляшка. Один із моїх колег сказав, що найважливіший просвітницький внесок у виявлення проблем української політичної системи зробив Сергій Жадан рядками: «Головне потрапити до прохідної частини списку, а там що хочеш роби. Можеш навіть в сесійній залі курити свої гриби»…
— Не знаю, чи зробив цим якийсь внесок, але те, що це правда, точно. Приклад Дмитра Добкіна є прямою ілюстрацією цих слів.
— Але Дмитро Добкін пройшов по мажоритарці…
— Та яка різниця, якщо в результаті все одно можна безкарно «в сесійній залі курити свої гриби», або взагалі не приходити у Верховну Раду (ВРУ), тобто не ховатися за колону, і тобі ніхто нічого не зробить. Український парламент викликає в багатьох навіть не обурення, бо обурюватися можна там, де ти не чекав, де ти був не готовий, і де готовий щось різко змінити. А тут усі знають, що так буде, що в списках пройде купа людей, яких ти, по-перше, не знаєш, по-друге, про них краще не дізнаватися, бо це тебе сильно напружить. Але ти все одно голосуєш, вони проходять, і ти сидиш і на все це дивишся, не розуміючи, як так сталося.

Активіст — ти
— Зараз парламент веде дискусію з приводу переходу на відкриті списки на виборах до ВРУ. Чи можуть вони дати більшу суб’єктність виборцям?
— Насправді вибори дуже дивно відбуваються. Пригадую останні вибори, і таке враження, що частина партій навіть не намагається щось робити. Мовляв, ви нам не заважайте і ми вам не будемо заважати. Тобто, про якісь якусь нормальну постійну роботу з виборцями, про якусь зміну політичного обличчя не йдеться. Йдеться про дерибан, про політику як бізнес, коли кожен має свій сегмент цього ринку, і ставиться до нас усіх, 40 млн громадян, як до частини цього ринку, як до споживачів, котрим потрібно втюхати свій товар.
— «Я люблю цю країну навіть без кокаїну». А що може ставати тим кокаїном, який допоможе знівелювати байдужість влади, корумпованість чиновників, щоб не втратити любов до країни?
— Наша відповідальність. Коли розумієш, що можеш відступити в бік, що можеш зайняти позицію скептичного, цинічного спостерігача і критика, але крім тебе ніхто нічого не зробить. Не буде за тебе робити ні Порошенко, ні Гройсман, ні якісь активісти, адже активіст — ти. Й якщо ти не вийдеш на вулицю, буде мінус один активіст, мінус одна можливість щось змінити. Кажу доволі утопічні речі, але мені здається, що саме вони в нашій ситуації і мають підстави стати реальними.
Розмовляв Андрій Андрушків, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...