Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Dec. 11, 2017

Сергій Телешун: «Зависання» реформ буде жахом для України, їх необхідно завершувати»

Автор:

|

Листопад 23, 2017

|

Рубрика:

Сергій Телешун: «Зависання» реформ буде жахом для України, їх необхідно завершувати»

2017 рік — дуже непростий не лише для України, а й для усього світу: аґресивні дії Російської Федерації (РФ), її втручання у виборчі процеси демократичних країн, некерована міґрація, протистояння на осі США-КНДР, центробіжні процеси — «Брекзіт» і Каталонський референдум, несподівані результати виборів до німецького Бундестагу. І це все поряд із триваючим конфліктом України та РФ і внутрішньополітичними протистояннями. Про тенденції, що розвиваються як у світі, розповів Сергій Телешун, директор Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного Управління при Президентові України.

Варто бути сильним, функціональним і корисним
— Таке враження, що стабільність втрачено усюди в світі. Цей хаос — це завершення старої епохи і початок нової? Чи можна спрогнозувати глобальні тренди, які змінюватимуть світ?
— Не варто йти вперед із оберненою в інший бік головою, але ще гірше, коли досвід попередників не залишив у твоїй голові нічого корисного, тоді і блукати доведеться довго, і ногам горе. Варто бути сильним, функціональним і корисним, коли формуються нові правила гри між впливовими державами і політичними націями. Та світ не хаотичний, бо хаос — одна з форм світопорядку, особливо тоді, коли відмирають старі й утворюються нові форми та моделі співіснування суб’єктів і об’єктів «великої та малої» політики. Початок ХХІ ст. можна характеризувати як період системного прояву глобальних, реґіональних, національних, міждержавних, конфесійних, соціо-культурних, корпоративних і персональних образ, амбіцій та нереалізованих міфів ХХ ст.
— Чи встигає Україна реагувати на ці зміни? Що потрібно зробити, щоб не відстати назавжди?
— Проблема не в тому, що похитнувся світовий лад, який деяким політичним акторам здавався стабільним і непохитним, але проблема в тому, чи готовий сучасний політичний національний клас разом із соціально відповідальним бізнесом дати адекватні, а головне — результативні відповіді у сфері публічного управління стосовно суспільної та державної модернізації. Драматизм цих системних конфліктів полягає у тому, що вони закономірні й очікувані. А ще й тому, що вони зачепили больові точки суспільного розвитку становлення держав, реґіонів, націй і народів. Цей процес ще не дійшов до своєї кульмінації, й упродовж наступних 7-12 років, будемо отримувати нові маркери викликів, які потребуватимуть адекватних відповідей через зміни у системі публічного управління всіх рівнів.

Є розмита політична відповідальність
— Де у цих процесах є місце нашої держави?
— Україна перебуває на шляху перезавантаження своїх політико-економічної та соціальної систем. Цей процес закономірно супроводжується стійкими системними конфліктами та кризами, спроможними суттєво вплинути на формування гібридної моделі політичного режиму в державі. Спроба вирішувати гострі проблеми війни та миру, соціального і політичного протистояння, модернізації економіки та політичної системи — і це за відсутності нової та зламаної старої інституційної моделі управління та неефективно діючого правового поля — провокують політичний клас на впровадження моделі «керованої демократії». Постійна політико-економічна турбулентність, в якій перебуває Україна, вимагає швидких та ефективних рішень, які у державі часто приймаються, на думку частини західних експертів, за допомогою так званої патронажної політики.
— А що таке «патронажна політика»?
— Варто говорити про «делеговану патронажну політику» або «дублюючу систему управління», основною ознакою якої, на відміну від попереднього політичного режиму Януковича, є розмита політична відповідальність із щільним контролем за ресурсною, адміністративною та силовою складовою. Така конфігурація, особливо в кризові періоди, частково дозволяє вийти з-під всеосяжного контролю громадянського суспільства й опонентів, і перевести внутрішню, а частково і зовнішню політику, в ручний режим керування. Лобістами, модераторами, контролерами, розпорядниками стають довірені особи, неофіційно наділені державними повноваженнями, які у латентний, прихований спосіб, вирішують нагальні проблеми політичного й економічного життя держави та ключових політико-владних акторів. Причинами виникнення такої політики можуть бути страх, недовіра, функціональна обмеженість, інституційний параліч, манія контролю, корпоративний егоїзм і вдячність, політична і особиста залежність, корупція, кримінальні зв’язки тощо. Своєю чергою, це є достатньо плідним ґрунтом для традиційної та політичної корупції, усіх видів нелегітимного насильства та м’якого авторитаризму у різних його проявах. За цих умов, корозія корупції та політичної демагогії охоплює міждержавні відносини, громадський сектор, преса, демократичні механізми, політичні інституції та робить реформи неефективними.

Реформи — це насамперед якість
— Але ж реформи, хоч і з боями, відбуваються…
— Реформи, які проводяться, потребують логічного завершення, бо варіант «зависання» — жах для України. Але реформи — це насамперед якість, соціальна результативність, ресурсна забезпеченість і персональна відповідальність. Водночас створюється враження, що частина з них взагалі не забезпечена інтелектуальним супроводом, а втілюється через застарілий кластер галузевого управління або як корупційний проект, що має вигляд нового «соціального експерименту» в українських реаліях.
— Що конкретно маєте на увазі?
— Окремі реформи силового, правоохоронного блоку, окремі пункти реформи державного або публічного управління та публічної служби, проекти земельної реформи тощо. Не завжди фахові побажання іноземних спонсорів не можуть зробити український народ заручником сталінської тези про «всетерпимість народу, геніальність генеральної лінії й незворотність курсу» на розбудову. Варто пам’ятати, що ефективне та соціально відповідальне реформування державних, суспільних інститутів та інституцій завжди перебуває під загрозою «корпоративних» інтересів акторів, публічних і не публічних, та «заклятих друзів» із політичних союзів. Крім цього, небезпечною для суспільства є тенденція, коли зміст, процес і результат реформ переводиться з фахової дискусії з громадянами у сферу «змагання телевізора й Інтернету з холодильником».

Україна на «світовій шахівниці» — і фігура, і шахівниця
— Українська економіка вже другий рік демонструє зростання. Та ми й досі не отримали п’ятий транш у рамках програми Міжнародного валютного фонду (МВФ). І навіть є думки, що обійдемося без позик…
— За оцінками окремих експертів українська економіка справді демонструє обнадійливі ознаки відновлення: знижується інфляція, міжнародні резерви збільшились удвічі тощо. Проте повноцінне зростання національної економіки можливе лише за поліпшення інвестиційного клімату. Тоді відновлюється зубожілий середній клас — гарант стабільного та демократичного розвитку конкурентної Української держави.
— Як довго світ ще зберігатиме санкції проти РФ, яка докладає неймовірних зусиль для їхнього скасування?
— Питання в іншому — в здатності українського політикуму, дипломатичного корпусу, силового блоку, відстоюючи національні інтереси, не стати заручниками власної технологічної гри та схем, запропонованих як партнерами, так і опонентами. Європейці, як і росіяни, але з інших причин, хочуть призупинити конфлікт, навіть через часткову заморозку. Росії ж потрібно утримати «переможний формат», провести внутрішню мобілізацію населення та національної еліти та зберегти стабільність і керованість державних та політичних інституцій — особливо напередодні виборів. Посилити зовнішньополітичну суб’єктність, відпрацювати різні варіанти розвитку подій при «великих торгах» тощо. Одним словом, зберегти те, що є, або сформувати статус-кво, а там — життя покаже. У США дещо інший підхід. Проте ціною цим дуже важливим маневрам є територіальна цілісність України, її політична стабільність і незалежність. Особливо тоді, коли Україна на «світовій шахівниці» — і фігура, і шахівниця, і засіб для боксу (чи дзюдо) та монета для розміну й оплати бізнес-політичних послуг. Тобто, для одних держав і політико-бізнесових груп впливу держава Україна — сателіт, зона й агент впливу, «сіра територія», «держава-банкрут», а для інших — новий ринок збуту, політичний, економічний партнер або конкурент, реґіональний лідер, проблема тощо.
Розмовляла Марина Сингаївська, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Loading...