Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 14, 2019

Сергій Телешун: «Якщо немає ядерної зброї та надлишку природних ресурсів, варто стати успішними і конкурентними»

Автор:

|

Вересень 18, 2019

|

Рубрика:

Сергій Телешун: «Якщо немає ядерної зброї та надлишку природних ресурсів, варто стати успішними і конкурентними»
Сергій Телешун

Сергій Телешун — директор Інституту державної служби та місцевого самоврядування Національної академії державного управління при президентові України.

Про результати виборів і очікування суспільства
— Україна пройшла піврічний виборчий марафон. Результати виборів продемонстрували наявну прірву між політичними елітами та суспільством і засвідчили велике прагнення суспільства до змін. Що найбільше не влаштовує українців?
— Цілком закономірний результат для країни, що перебуває у стані соціально-політичної турбулентності та військового конфлікту. Це явище має ознаки «несистемного масового протесту соціально нереалізованої особистості». Якщо коротко, суспільна реакція на розрив між обіцяним — очікуваним — отриманим. І наслідком цього є тотальна недовіра політичному істеблішменту, не залежно від його ідеологічного чи геополітичного спрямування. У процесі «перезавантаження» держави, реформування інститутів влади випав головний суб’єкт і об’єкт політики, кінцевий споживач її результатів — громадянин. Частина з них залишилися у віртуальному інформаційному полі суспільних побажань, інші висловили свою незгоду через технологію «нових облич». Крім цього, переважна частина суспільства у демократичний спосіб просигналізувала політичному класу про необхідність корекції публічного управління у напрямку окремих реформ, про необхідність їхнього критичного аналізу і вироблення адекватнішої моделі публічної політики.
— Що це за модель?
— Насамперед мова йде про наповнення реальним змістом і реалізацію національних інтересів крізь призму соціальної відповідальності влади за якість змін, інституційну конкурентність і спроможність в умовах нових-старих викликів і загроз. Відповідати владі доведеться не лише перед зарубіжними партнерами і спонсорами, а й перед власними громадянами. Адже дилема розуміння, вибору та реалізації «нового курсу» поставатиме перед новою владою в особі президента Зеленського, Верховної Ради, Кабінету Міністрів тощо. І перші відповіді доведеться давати вже у жовтні ц. р.
— А які найбільші «поразки і перемоги» були у попередньої влади України?
— В умовах системної інституційної кризи післямайданівський владний політичний клас не зміг виробити адекватну «гібридну» модель ефективної публічної політики. Тобто, поєднати стратегічну ціль — будівництво «сучасної національної держави», з ліберальною концепцією — «пріоритетом прав особистості у всіх її проявах». Після Революції гідності, військової аґресії, наприкінці 2016 року почався процес фрагментації суспільних настроїв. Він став логічною реакцією на відсутність якісних змін на рівні окремого громадянина. На ґрунті соціальної нестабільності відбулася часткова десакралізація окремих ідей, суспільних і політичних лідерів, почався процес критичного осмислення громадянами політичних процесів і подій.
Ієрархія суспільно важливих проблем, які хвилювали значну більшість населення України, не завжди збігалася з ієрархією проблем, які хвилювали вітчизняний політико-економічний істеблішмент та їхніх західних партнерів. Мобілізаційний тиск почав слабшати на фоні невирішених проблем внутрішнього і зовнішнього характеру. І, як наслідок, значна частина населення України почала сприймати віртуальну поведінку українського політикуму як аґресивне втручання у власний «соціо-гуманітарний простір» і висувати звинувачування у нав’язуванні бачення власного майбутнього і в перешкоджанні самоактуалізації громадян в Україні. Свідченням тому є масова міґрація «мізків і робочих рук».
— Чи можна державі в умовах досить обмежених ресурсів збалансувати питання грошей і питання принципів?
— Цьому може сприяти створення механізмів регулювання балансу інтересів, визначення нагальних проблем і пріоритетів громадян, інституційне, аналітичне та ресурсне забезпечення. Саме ці вміння реально відрізняють державних діячів від політиків і засвідчують їхню компетентність та ефективність. Прагматичний підхід, адекватне розуміння національних інтересів, креативне мислення, енерґійність, комунікація, відчуття реальності й адекватна реакція на виклики можуть створити конкурентну модель ефективної публічної політики, яка буде спроможна встановити баланс між стратегією інституційного розвитку національної держави інтересами громадян. Це і є сучасна конкурентна демократія у суверенній державі.

Про загрози, виклики і пріоритети
— Які головні загрози для України є зараз?
— Скажімо відверто: міф про комфортне середовище для нашої держави у глобальному світі не відповідає реальності. Якщо у процесі об’єднання держав, народів довкола моралі та цінностей попереду йде торгівля, то чого б не торгувати цими цінностями, особливо, якщо вони приносять опосередковано прибуток? Ми ж можемо казати про ефективне використання історичних шансів для національної держави. Проте, доля долею, а історію варто намагатися писати нам самим. Цілком зрозуміло, що перед діючою владою постає значна кількість проблем, що вимагають нагального вирішення, проте головне — не стати заручником політичної доцільності, яка будується на наполеонівському принципі: «головне — ув’язатися у бійку, а там — життя покаже».
— Які саме проблеми є пріоритетними для суспільства?
— Мова йде насамперед про питання «війни і миру», економічної політики та соціальної стагнації, бідності, міґрації, захисту і реалізації прав, свобод, життя і власності громадян, боротьби з корупцією, повернення тимчасово окупованих територій, політику реінтеграції тощо. Але успішне вирішення цих суспільно важливих проблем неможливе без реформування системи публічного управління на усіх рівнях держави, корекції окремих положень і елементів адміністративної, судової, енерґетичної та медичної реформ. Необхідне продовження удосконалення правоохоронних, антикорупційних, спеціальних органів, якісні зміни в оборонній сфері. Необхідно провести аналіз наслідків реформ у соціальній, тарифній і гуманітарній сферах. До зони больових і дражливих проблем державного будівництва потраплять питання, пов’язані з новою структурою публічного управління, державним устроєм, приватизацією землі тощо. А для цього теперішній владі варто сформувати для громадян публічні принципи співпраці, а не просто технічні кластери, «стратегію розвитку», яка б відповідала нагальними проблемам держави і громадян, суспільним очікуванням і ресурсним можливостям.

Про успішні й неуспішні реформи
— В Україні в попередні п’ять років впроваджували кілька великих реформ: державне управління, децентралізація, реформування систем освіти, охорони здоров’я, правоохоронної і суддівської. Які з них треба продовжувати?
— Однозначної відповіді немає. Реформи Україні потрібні, але виникає ряд запитань: для чого? для кого? за рахунок кого? Мова йде про ідеологію змін і адекватний аналіз українським суспільством галузевих реформ. Проте, реформи — не самоціль. Самоціль — підвищення якості управління державними ресурсами, інститутами й інституціями в усіх сферах суспільного життя. Результат реформ — не тільки зміна назв, структур, функцій інституційного механізму держави, а насамперед якісні соціальні зміни у вирішенні системних проблем, що визначені суспільством як нагальні.
Я прихильник прозорого політико-правового аудиту влади після завершення її каденції. Він спроможний дати відповідь суспільству — у якому стані ми опинилися, які реформи треба продовжити, які — модернізувати, а які — зупинити. На помилках, які визнають, розумні вчаться, недалекі займаються політиканством, а хитрі на так званих реформа» збагачуються. Щодо конкретних реформ, я б рекомендував започаткувати відкриті «публічні майданчики обговорення реформ», на які б запрошували всі зацікавлені сторони: ініціаторів, спонсорів, приватний і громадський сектор, політичних акторів, групи-мішені, кінцевих користувачів, державних посадовців, експертів.

Про реанімацію Мінська та Нормандії
— Тема реінтеграції Донбасу знову актуалізована. Є намагання реанімувати мінський, нормандський процеси. Чи зможуть вони зупинити війну?
— Вони можуть зупинити гарячу фазу війни і перевести її у «холодну». Заморозити процес і вивести питання Криму за рамки перемовин, тим самим заспокоївши європейську і світову спільноту. Зосередитись на питаннях гуманітарного і соціального характеру. А усунути причину війни — ні. Проблема війни хвилює усіх учасників перемовин, але ціну за мир можуть виставити лише Україні. І це буде мати вигляд «компромісів»: зміна державного устрою, обмеження суверенітету у вирішенні питань внутрішньої й зовнішньої політики; окремі правові колізії тощо. Натомість позиція Російської Федерації (РФ) із ключових питань так і не зазнала особливих змін. А війна, як і перемовні майданчики, є лише технологічним інструментарієм реалізації власних національних інтересів за рахунок когось іншого. І хочу також звернути увагу лише на важливу складову ціни — час.
— Здається, що РФ уже виснажена санкціями й залишилося ще трошки… Але як довго світ ще зберігатиме їх? Мене турбує зміна риторики європейських лідерів, зокрема, президента Франції Макрона і його спонукання України до замирення з РФ. Що робити, щоб не допустити перетворення нашої держави зі суб’єкта перемовин на об’єкт?
— Якщо у нас немає ядерної зброї й занадто багато природних ресурсів, треба стати успішними та конкурентними. Бути прагматичними, ефективними і технологічними. Позбутися комплексу національної неповноцінності й інтелектуальної меншовартості, не бути пихатими й обмеженими у прийняті того, що нас оточує. Світом править інтерес, який має економічну, політичну та безпекову складові. Спробуймо сформувати власний колективний національний інтерес, навчімося відстоювати його, поважати себе і навчити поважати себе інших! Ніколи не відмовлятися від допомоги, але сподіватися лише на себе. Зайд і посіпак ніколи ніхто не поважав — поважали сильних партнерів. Нас не повинні любити. Україну, її народ й її лідерів мають поважати.
Розмовляла Марина Сингаївська, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...