Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 9, 2020

Сергій Стаховський: «Українська держава взагалі дуже далека від спорту»

Автор:

|

Липень 01, 2020

|

Рубрика:

Сергій Стаховський: «Українська держава взагалі дуже далека від спорту»
Сергій Стаховський

Зірка світового тенісу та перша ракетка України Сергій Стаховський тренується ще з дитячого віку та живе за межами України. Він переїжджав із Чехії до США, а звідти — до Словаччини, зрештою, опинився з дружиною та трьома дітьми в Угорщині. Але з Україною завжди мав міцний зв’язок. Поки декотрі українські спортсмени намагалися залишатися поза політикою під час війни з Росією, Сергій навпаки — дуже чітко і публічно визначив свою позицію. Повертаючись із чергової мандрівки до США, привіз бронежилети, балаклави й іншу амуніцію для українських військових. Спортсмен виставив на аукціон ракетку з персональним автографом, гроші від продажу якої також пішли на підтримку українського війська.

«Тренуватися, не розуміючи, навіщо це роблю, дуже складно»
— Ви казали, що якщо не потрапите на Олімпіаду та Вімблдонський турнір 2020-го, то підете зі спорту та сконцентруєтесь на вихованні дітей і виноробстві. Олімпіаду цього року скасували, Вімблдон — також. Підете зі спорту чи залишитесь?
— Бажання продовжувати є, але не бачу сенсу. Навіть не розумію, будемо грати чи ні, тренуватися чи вже забути про це. Для мого віку тренуватися, не розуміючи, навіщо це роблю, без конкуренції, без змагань, без розуміння свого рівня гри дуже складно. Була мета потрапити на Олімпіаду у Токіо, і саме там або на Вімблдоні яскраво завершити свою спортивну кар’єру. Що тепер? Із іншого боку, мені немає сенсу вистрибувати з цього потягу вже зараз, до карантину ми встигли виграти матч Кубку Девіса та на одну сходинку наблизилися до Світової групи, у нас уже є суперник, Ізраїль, тому є великий шанс потрапити до плей-офф групи. Якщо буду потрібен команді, а інших гравців, здатних мене замінити, не з’явиться, то буду тренуватись і грати, щоб допомогти нашим хлопцям подолати цей рубіж.
— Які почуття переважали після оголошення карантину?
— Спершу було трохи паніки, бо, коли починався карантин, я перебував в Україні. Замикали кордони, але я не міг покинути всі свої справи і терміново вилетіти до сім’ї в Будапешт. Дружина дуже хвилювалася за мене, а я, звісно, дуже турбувався за неї та дітей.
— Встигли вилетіти?
— Проскочив під шлагбаумом на кордоні останньої миті. Звісно, переживав, чи зможу потрапити одразу до сім’ї, чи не виникнуть якісь проблеми на угорському кордоні. На щастя, обійшлося.
— Наскільки важко переносили ізоляцію?
— Коли був молодшим, міг собі дозволити бути екстремальним холериком. Але коли маєш трьох дітей, і вони з тобою цілодобово сидять на карантині вдома, енергія закінчується дуже швидко. Та ми не були замкнені у чотирьох стінах — на території нашого будинку є закритий майданчик, де ми постійно грали з дітьми у баскетбол, футбол і теніс.
— Багатьом здається, що усі тенісисти — безтурботні мільйонери, хоча насправді це не так. Наскільки пандемія вдарила по вашій родині?
— Криза відчутно вдарила по гравцях, котрі тільки починають кар’єру, або по тих, хто усе життя стояли у рейтингу вище за 100. У таких гравців немає заощаджень, за рахунок яких можуть продовжувати тренування та фінансово забезпечувати сім’ю. Криза, викликана пандемією, вдарила по моїй родині в тому сенсі, що я заробляю завдяки професійній грі в теніс. Зупинився теніс — зупинилися й надходження.

«Телевізор ми не вмикаємо взагалі»
— А наскільки болюче ця криза вдарила по вашому виноробному бізнесу?
— Ще не настільки, щоб ми її відчули. Виноробство живе своїм життям, люди на виноградниках працюють, врожай буде, хоча погода й не дуже. А от по продажах криза вдарила відчутно. Моє бачення продукту — високоякісне вино за доступною ціною. Я хотів контролювати не лише весь процес творення свого вина, але і його розповсюдження. Саме тому ми йшли тільки до тих готелів, ресторанів і крамниць, у яких реально контролюють температуру зберігання вина. Зараз усі ці заклади зачинилися. Тому перейшли в Інтернет.
— Не виникало бажання якимось чином проявити себе в персональних курсах спортивних тренувань?
— Ніяких тренувань я не започаткував, але роздав кілька інтерв’ю, на які раніше не мав би часу. А в Інтернеті постив контент суто з винної тематики. Адже в нашої країни є великий потенціал поступово перейти з міцного алкоголю до вина як корисного й інтелігентного напою.
— Під час карантину люди, замкнені в своїх помешканнях, були змушені цілодобово взаємодіяти зі своїми другими половинками та дітьми. Для багатьох це виявилося важким досвідом. У вас не виникати конфлікти через відсутність особистого простору?
— Нам із дружиною навіть стало цікаво, чи вдасться без конфліктів просидіти разом із дітьми добрих три місяці. Такого у наших стосунках ще ніколи не траплялось, адже я постійно їздив то на тренування, то на змагання, більш ніж на три тижні ніколи вдома не залишався. І коли почався карантин, ми з дружиною дуже здивувалися, що навіть якихось маленьких сварок у домі не виникало! Ба більше — десь за місяць карантину ми з дружиною раптом виявили, що в нас взагалі немає ніяких взаємних претензій. Це було щось нове. Насправді мені дуже пощастило і з дружиною, і з дітьми, і з батьками. В нас велика сім’я, але всі підтримують одне одного. І це дуже круто. А діти взагалі були страшенно раді такому карантину — тато вдома щоранку та щовечора.
— Які найяскравіші події під час карантину запам’ятаються назавжди?
— В нас таких подій було багато — ось наш малюк повзає, потім намагається ходити, потім… Кожен день із такою малечею — це подія для батьків А щодо світових подій…
— Можливо, Папа Римський, який читає проповідь перед порожньою площею?
— Я бачив це пусте богослужіння, і скажу, що це було дуже потужно. До слова, інформаційний контент черпаю лише з Facebook та Instagram. Телевізор ми не вмикаємо взагалі.

«Наше життя дуже крихке»
— А як часто і з яких причин дозволяли собі порушувати карантин?
— Я порушував карантин суто заради тренувань: тричі на тиждень — теніс, та тричі — фізична підготовка. Займався у маленькій групі, дотримуючись дистанції. Здавав кожного четвертого дня тести на коронавірус, аби ні у кого не виникало запитань. Ну, й на закупи, звісно, їздив.
— Ви завжди були затятим українським патріотом. Ваші слова, що спорт — не просто політика, а політика на найвищому рівні, дуже гучно прозвучали свого часу. Українська влада солідарна з вами в цьому питанні?
— Не можу сказати, що українська влада справді підтримує спорт чи солідарна з моїми словами щодо того, що спорт — це політика. Українська держава взагалі дуже далека від спорту. Зараз бюджет на весь український спорт менший за бюджет Тенісної асоціації США. В Україні в спорт вкладають стільки грошей, скільки, приміром, у Франції лише на один вид спорту.
— Тобто розраховувати на якісь кроки української влади, спрямовані на нейтралізацію неґативних наслідків пандемії у національному спорті, не варто? Чи не варто очікувати тоді збанкрутіння національних клубів і масової еміґрація спортсменів із України?
— Не знаю, як українська влада нейтралізує економічні наслідки пандемії в країні. Можливо, ніяк. Але той факт, що ми побачимо відтік талантів із України — реальність. Розвиток спортсменів потребує постійних інвестицій. Якщо їх немає у своїй країні, людина, щоб розвиватися далі, береться шукати кошти в інших країнах і грати під іншими прапорами.
— Ви уважно стежили за подіями, які відбувалися в Україні в період карантину. Як вважаєте, дії уряду у відповідь на пандемію були адекватними?
— Порівнюючи з Угорщиною, бачу, наскільки українська влада не спроможна зробити хоча б якісь реальні кроки у будь-якому напрямку. Тобто навіть Угорщина, в якій не все так добре, підтримала свій малий і середній бізнес, спромоглася виплатити працівникам по 500 EUR на місяць, запровадила розмаїті пільги. На другий тиждень карантину ми вже чули оголошення, скільки грошей із бюджету влада виділяє на підтримку громадян та їхніх бізнесів. А в Україні — махінації зі захисними масками й антисептиками… Це жах! Але це — реальна ситуація. І дуже боюся, що надалі буде гірше. Люди вже не вірять у жодні казки щодо змін на краще, тому згодом можуть обрати старий шлях. Після повернення Андрія Портнова, вважаю, повернення Януковича вже не за горами. І це вже якийсь «сюр»!
— Чому вас навчила вся ця ситуація з пандемією?
— Я збагнув, що наше життя дуже крихке. І найважливіше у житті — твоя сім’я, твоя родина. Навіть кар’єра —лише бонус до набагато важливіших речей. І ще… Ще я затямив, що реальну вартість грошей ми побачимо саме зараз, адже криза не омине нікого з нас. І це буде дуже важкий період.
Розмовляв Андрій Тараненко, УП

About Author

Meest-Online