Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 28, 2020

Сергій Квіт: «У командах фізиків усіх нобелівських лауреатів були українці»

Автор:

|

Квітень 16, 2015

|

Рубрика:

Сергій Квіт: «У командах фізиків усіх нобелівських лауреатів були українці»

Сергій Квіт

Запитань до міністра освіти Сергія Квіта виявилося багато: тут — і школи й дитячі садки, і вищі навчальні заклади (ВНЗ) і наукові ступені, наукова діяльність, і неймовірно відсталі від реального життя підручники. Щоб отримати відповіді на всі питання, які зараз зцікавлять громадськість, треба було б замкнути міністра на весь день і весь час «допитувати» його. Але такої розкоші, як цілий день, у п. Квіта немає.

Консерватизм загрожує системі організації вітчизняних наукових досліджень
— Грузини та фіни при реформуванні освіти робили величезну ставку на вчителів, на їхню якість. За нинішніх зарплат, коли викладач у школі або ВНЗ отримує кілька тисяч гривень, – як вони можуть давати якісну освіту? Чи у вас є якась програма переатестації вчителів, щоби ті, хто її пройшов, отримували вищі зарплати?
— Це — одне із завдань, які має бути вирішено.
— Але коли і як?
— Цього року це — неможливо. Торік ми скоротили всі державні програми. Зараз все — для фронту, все — для перемоги. Я — за те, щоби вчитися в інших і переймати позитивний досвід. Проте нічого не можна копіювати. Потрібно знайти власний шлях, прийнятний для наших умов. Не все з грузинського досвіду є прийнятне для нас.
— Чому?
— Тому що радикальність грузинських реформ була значною мірою пов’язана з тим, що їхня економіка та рівень різноманітних стандартів обвально знизилися під час війни 2008-го. Зокрема, це стосується освіти та науки. Але рішучість грузинів проводити реформи — ось те, що потрібне нам сьогодні. В Україні були збережені наукові школи. Україна має залишатися в переліку країн, що проводять лідерські наукові дослідження.
— Зараз це звучить, як насмішка…
— Можливо. Але в командах фізиків усіх нобелівських лауреатів останніх років були вітчизняні дослідники. Особливо якщо подивитися, скільки коштів витрачається на науку в нашій країні й скільки є порівняно із цим наукових публікацій.
— Хто ці люди, чому ми про них не знаємо?
— Маю на увазі Валерія Гусиніна, Сергія Шарапова, Павла Олексенка, Георгія Сукача, Геннадія Зинов’єва, Олександра Марченка. Всі вони — з профільних українських академічних інститутів. Це — велика проблема, що наше суспільство й український політикум не поінформовані про наші здобутки.
— Науковець Олег Кришталь казав, що система валиться і українська наука не може конкурувати з міжнародною, бо зараз вона дуже фінансово ємка…
— Система обов’язково завалиться, якщо нічого не робити для її реформування та розвитку. Візьмімо Національну академію наук України (НАНУ). Нею керує Борис Патон, котрий народився 1918 року, коли академія була створена. Патон — видатна, можливо, геніальна людина, котра в науці зробила дуже багато, великий організатор. На жаль, він займає тотально консервативну позицію. У перші роки незалежності вона була корисна. Значною мірою це — його особиста заслуга, бо у 1990-х рр. НАНУ не було просто розбазарене, розібране на землю і нерухомість — і в цих би академічних інститутах зараз були би не науковці, а продавали секонд-генд. Але надалі цей консерватизм справді загрожує системі організації вітчизняних наукових досліджень саморозпадом.

Коли дитина не встигає зацікавитися тим, що вона вчить, — це найбільша трагедія школи
— Українські шкільні підручники — відірвані від життя, у них немає ні прав людини, ні урбаністики і, взагалі, відчуття того, що ми живемо у ХХІ ст. Коли наші діти зможуть отримати якісніші книжки?
— Тут є дві проблеми. Перша — це алгоритм підготовки підручників. Друга проблема — фінанси.
— Ви казали, що вони будуть платними…
— Звісно, не від гарного життя. Ми ще пробуємо знайти бюджетні кошти, необхідні для друку підручників. Але цілком вірогідно, що безплатними вони будуть для окремих малозабезпечених категорій школярів. Інші — будуть купувати.
Зараз найголовніше — створити якісні підручники, якими би не буди ті закиди, про які ви згадали. Питання алгоритму ми вже вирішили. Тепер різні видавництва можуть працювати з авторами, друкувати підручники, і вчителі мають вибирати ті книжки, які є найкращими. Міністерство відмовляється від того, щоби міністр тицяв пальцем у видавництво, друкарню, в конкретного автора й таке інше. Ми передаємо це громаді, громаді вчителів, громаді видавців.
— Платні підручники будуть для всіх батьків? Навіть якщо діти не у четвертому і сьомому класі, для яких зараз друкують підручники?
— Якщо вони були видані раніше, то залишаються безплатними.
— Коли плануєте реформу середньої освіти, які основні речі в неї закладаєте? Якою буде система стосунків між вчителем і учнем?
— Жорстка дидактична система, коли вчитель лише чогось вчить, дає вказівки, що робити, а що — ні, має відходити в минуле. Дидактизм має більшу вагу в молодшому віці. Проте з часом викладач все більше має дати змогу дитині розкритися, уміти сформулювати і відстояти власну точку зору. Дитина не є кошиком, куди ми напихаємо різні знання.
Тут ми знову повертаємося до питання підручників і нецікавих перевантажених шкільних програм. Маємо ситуацію, коли дитина не встигає зацікавитися тим, що вона вчить, і це є найбільша трагедія в школі. Постає ще одне питання: кого суспільство пускає до своїх дітей? Я знайомий із канадською системою. У них — дуже ретельний відсів, серйозна освіта та вимоги до педагогів, але й гідна зарплата.
— Чи у вас є бачення, як принципово реформувати середню освіту?
— Середня освіта разом із дошкільною, позашкільною й іншими рівнями має бути об’єднана в цілісну картину базовим Законом «Про освіту». Серед основних ідей — відновлення 12-річної школи, запровадження профільного навчання у старшій школі, забезпечення початкової освіти за місцем проживання з використанням різних форм. Крім того перехід із одного рівня освіти на інший має здійснюватися лише на підставі зовнішнього незалежного оцінювання.
Коли у нас не буде війни й ми зможемо фінансово повернутись до цього питання, то обов’язково це зробимо. Має бути оновлена матеріально-технічна база, кабінети тощо. Мають бути виправлені всі інфраструктурні перекоси, не може залишатися надмірна кількість шкіл малої наповнюваності, оскільки вони не забезпечують якісної освіти. Висуваючи нові концептуальні вимоги до наших вчителів, ми маємо суттєво збільшити їм зарплату. Вона має бути гідною і достатньою.
— А що робити з дошкільною освітою, з дитячими садочками, яких катастрофічно бракує?
— Покращити ситуацію якимось одним радикальним кроком — неможливо. В реформи потрібно вкладати відповідні кошти, а зараз ми маємо режим жорсткої економії.
— Може, якимось чином стимулювати альтернативні?
— Над цим ми працюємо разом із громадськими організаціями, що займаються дошкільною освітою.

Наука й освіта — не витрати, а інвестиції
— Поясніть, що буде з гуманітарним блоком дисциплін у ВНЗ…
— Закон «Про вищу освіту» спрямовує подібні питання до автономних рішень ВНЗ. Зараз в Україні є надто велика кількість університетів, і, на жаль, не всі вони — якісні. Хтось скаже, що йому не потрібна українська чи англійська мова, — сьогодні ми не застраховані від неадекватного ставлення до університетської автономії.
— Серед вимог Міжнародного валютного фонду (МВФ) є зменшення кількості університетів та скорочення витрат на 300 млн грн. Як проходили ці перемовини?
— МВФ спочатку просив нас скоротити витрати з освітніх статей на 3 млрд грн, погодилися на 300 млн.
— Чому не йшлося про те, що на освіту треба давати додаткові гроші?
— Звісно, треба давати – і вони це розуміють. Але механічне збільшення фінансування, навіть якщо би це було можливим, не виправило б ситуацію. Тому ми виходимо з необхідності витрачати лише ті кошти, що можуть бути зароблені державою. Скорочуємо кількість неякісних університетів, технікуми та коледжі перейшли в іншу категорію — неуніверситетську. Вони займають свою важливу нішу між ВНЗ і професійно-технічною освітою. Якщо зараз маємо 317 університетів, до кінця навчального року їх може залишитися менш ніж 270.
— Чи студенти, котрі вступали до ВНЗ до того, як закон набув чинності, отримають диплом про здобуття вищої освіти?
— Усі студенти, які виконали навчальний план, одержать дипломи про вищу освіту. Навіть якщо їхній ВНЗ буде закрито. У таких випадках ми просто переводимо їх до інших закладів. Наявні ліцензовані обсяги дають змогу це робити.
— Скажіть іще про стипендії. Ви будете їх збільшувати чи урізати?
— Платити треба тим, хто їх потребує. А також тим, хто має надзвичайні досягнення. Є студенти, які стипендії не потребують, бо в них — заможна родина, вони на цю стипендію раз у ресторані пообідають.
Розмовляла Галина Титиш, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply