Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Сергій Фоменко: «Сьогодні найголовніше — перемога і мир»

Автор:

|

Лютий 19, 2015

|

Рубрика:

Сергій Фоменко: «Сьогодні найголовніше — перемога і мир»

Фома

«Мандри» належать до тих небагатьох українських гуртів, творчість яких відкриваєш для себе щоразу по-новому. І так — упродовж 18 років. Їхні пісні з однаковим захопленням сприймають як в Україні, так і в інших країнах світу, де гастролюють музиканти. Стилі, у яких працюють «Мандри», — реггі, кантрі-фольк-рок, блюз, романс. Фактично всі тексти й музику пише незмінний фронтмен гурту Сергій Фоменко (більше відомий як Фома). До створення «Мандрів» Сергій устиг попрацювати двірником у Києво-Печерській лаврі та ді-джеєм на радіо. Згадуючи ті часи, він каже, що серед двірників були поети, художники й музиканти. Як справжній мандрівник, багато подорожував. У пошуках нових вражень автостопом об’їздив усю Україну, Росію та Прибалтику. Тепер мандрує з гуртом, відкриваючи світ для себе й Україну – для світу. Часто у подорожах народжуються пісні, які в потрібний момент стають знаковими. Так було з композицією «Не спи, моя рідна земля», яка появилася в дорозі, а потім стала символом Помаранчевої революції та провідною піснею Євромайдану.

Воля й гідність не дістаються просто так
— Чи, з огляду на складну політичну ситуацію, у якій зараз опинилася Україна, ви, як активний учасник Помаранчевої революції, Євромайдану, не вважаєте події на Донбасі поразкою ідеалів Майдану?
— Значна частина суспільства була готова до змін в державі. І те, що ми маємо зараз на сході, сталося через втручання Путіна, переповненого імперськими амбіціями, котрому не потрібна розвинена європейська Україна.
Війну ж розпочав Янукович, коли по-звірячому було побито студентів. А силове протистояння готувалося давно — розкрадена казна, розвалена злиденна армія, знекровлена економіка. Я цю ситуацію бачу так: Україна лежить, як хворий у реанімації, і тут заходить у палату озброєний «брат», трощить усе, що є в цій палаті, висмикує останню життєдайну крапельницю з вени. Аж раптом той хворий спинається на ноги й дає відсіч «братові».
Нинішня ситуація — це історичний момент. Сьогодні найголовніше — перемога і мир, але не будь-якою ціною. Хотілося би кардинальних змін у свідомості більшості українців. Причому це стосується не лише війни, а й внутрішніх проблем. Цієї війни не було б, якби вирішувалися внутрішні проблеми країни.
— У зв’язку з війною багато говориться про вплив російської пропаганди. А як гадаєте, чи немає тут провини й самих мешканців Донбасу? Маю на увазі їхнє ставлення до української мови, культури…
— Звісно, є. І це — теж одна з причин війни. Величезна кількість населення України не ідентифікувала себе українцями. Це — така маса, яка налаштована лише поїсти-поспати, мати роботу, увечері ввімкнути телевізор. А в телевізорі, крім російського серіалу, — нічого.
До речі, ця проблема досі не зникла. І головне завдання людей культури — це зміни цієї парадигми. Намагання добитися ротації творчості в ефірі нагадує партизанську війну артиста й системи. Ти маєш написати пісню, записати її своїм же коштом на студії, знати відео за власні гроші, а потім ще й заплатити за те, щоби люди її почули.
Цей ланцюжок — дуже довгий і фінансово складний. Тому шоу-бізнес в Україні, радше, можна назвати волонтерством, благодійництвом, але аж ніяк не бізнесом. Творчість українського артиста, художника, кіномитця — на вагу золота. Адже ці люди не мають жодного зиску, однак продовжують цим займатися, часто жертвуючи при цьому потребами своєї сім’ї.
А зі ставлення держави до культури починається розквіт народу та країни. Українці потребують якісного продукту, однак влада цим не переймається. Зневажливо ставляться до української музики й випускові редактори FM-радіостанцій.
Щоб українська культура була надпопулярною, потрібна серйозна робота на державному рівні зі захисту українського медіа-простору й жорсткі санкції проти тих, хто не виконує Закону «Про співвідношення українського та закордонного продукту в медіа-просторі». Плюс дуже важлива потужна промоція української національної ідеї. Бо люди сприймають те, що бачать по телебаченню та чують по радіо.
Чому в Україні, коли вмикаєш радіо, неможливо послухати українську пісню? Чому в будь-якій державі ти чуєш музику цієї країни, а в Україні – в основному, музику її сусідки? Ми мусимо бути достатньо агресивними в лобіюванні наших ідей. Мені не подобається загальна загальмованість та інертність. Потрібні реальні дії та суспільний резонанс.
Я, як громадський активіст, займаюся тим, що їжджу на фронт із концертами, спілкуюся з нашими воїнами. Намагаюся ще й писати музику, створювати якісний український продукт і давати концерти не лише в Україні, а й нести нашу культуру у світ. Аби по закінченні війни ми знову не починали своєї роботи з нуля. Наші концерти для вояків — це віддушина. Слухаючи пісні на слова Тараса Шевченка чи наші відомі композиції, хлопці мають нагоду хоч трохи відпочити морально та психологічно. Їм потрібні позитивні емоції та нагадування про мирне життя. Адже ми обов’язково до нього повернемося. Переживаємо зараз складний період, але ж воля й гідність не дістаються просто так — за них треба боротися.

Українці — відкриті для світу
— Ви є куратором міжнародної виставки, присвяченої Майдану. Хто був ініціатором цього проекту, і де ви вже встигли побувати?
— Почалося все як приватна ініціатива нашої групи митців Path to Freedom, яку підтримало багато людей. Виставка має назву «Майдан. Україна. Шлях до свободи», і зараз буде друга її частина — «Війна за мир». Ця виставка є компіляцією різних видів мистецтва. Це – творіння художників, режисерів, музикантів і фотографів. Усе те, що вони зробили під час Майдану, — документи часу. Живопис, наприклад, представив Матвій Вайсберг — це цикл «Стіна», роботи про події на Грушевського.
Перша частина складається з 28 картин. З цією добіркою ми їздили в Берлін і Лондон. Друга частина циклу «Стіна» поїхала в Америку. Ми також створили постійно діючу виставку про Майдан у музеї Берлінського муру, так званого Checkpoint Charlie — того муру, що розділяв Берлін. Це — дуже важлива експозиція.
У цей музей щодня приходить по 3 тис. людей. І всі проходять через залу Майдану. Там є артефакти з Майдану — камені нашої свободи. Веземо туди бруківку з Інститутської та Грушевського. А ще — щити, шоломи, все, що було на барикадах. Там також є інформація про Майдан, про те, як розгорталися події насправді.
У Лондоні ця виставка відбувалася у двох місцях — у залі Євросоюзу та в Спілці українців Британії. Я був у Лондоні на ефірі в Сєви Новгородцева на Бі-бі-сі. Передачу назвали «Барикади Майдану — проти міфів Кремля».
Найпотужніша виставка була в Нью-Йорку. В Українському інституті Америки біля Metropolitan Museum. Планувалося, що триватиме тиждень, але затягнулася на три через великий ажіотаж і зацікавленість. Ми видали каталог, який навіть придбала Бібліотека Конґресу. Про нас написали Forbes, New York Weekly, чимало інтернет-видань. Ми представимо цю виставку в Організації Об’єднаних Націй і в Торонто. Далі — подорож по Штатах: Чикаґо, Сан-Франциско, Лос-Анджелес, Г’юстон, Бостон. Навесні готуємося виставляти у Вашинґтоні, можливо, у Конґресі. Потім — Італія, Франція, Швеція та Польща. Працюємо, хоча це дуже непросто.
— Із «Мандрами» ви неодноразову виступали в Америці. Хто ваш слухач за океаном?
— В США ми виступали на святкуванні сторіччя «Пласту», на «Союзівці». Мали незабутні концерти на Оселі Спілки української молоді в містечку Елленвілі. Також були виступи в межах виставки, бо однією із складових Майдану була музика, яка лунала з майданівської сцени, музиканти там працювали нон-стоп, щоби підтримувати дух людей. Ми виступали й у Канаді. Приблизно 70 % слухачів — українська діаспора, і це — дуже добре. А відсотків 30 — американці, що особливо приємно.
— Чи маєте пісні англійською мовою?
— Так, торік із Василем Попадюком записали п’ять англомовних композицій і зараз — ще дві нові. Та через останні події й кліпу не випустили, який уже зняли, й альбом наш почав змінюватися. Багато гастролюємо за кордоном, в англомовних країнах, і я пишу англійською мовою про Україну.
Англомовні пісні виконуємо на своїх концертах і спостерігаємо за реакцією публіки. І реакція є дуже позитивною, тоді нас сприймають не лише як суто українських артистів, а як артистів з України, котрі виконують й англомовні пісенні твори.
Як буде далі — побачимо. Але для українського артиста один із шансів досягти успіху на міжнародній сцені — доносити свою культуру до слухача його мовою. Українці — відкриті для світу. Що більше ми будемо репрезентувати себе світові, то швидше світ відкриє нас для себе.
Розмовляла Оксана Нагірна

Доброчинні концерти гурту “Мандри” в містах США у квітні ц. р. організовує корпорація Meest-America. Зароблені кошти будуть передані на лікування поранених військових. Детальна інформація — на сайті тижневика “Міст” (meest-online.com) і в соціальній мережі Facebook (www.facebook.com/events/1548506942066400 та www.facebook.com/events/598530680278299). Концерт в Нью-Йорку відбудеться 18 квітня у Webster Hall, в Філадельфії 19 квітня в Українському освітньо-культурному центрі.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...