Новини для українців всього свту

Tuesday, Jun. 2, 2020

Сату Кахконен: «Відсутність перспективи членства в ЄС — не виправдання для України»

Автор:

|

Лютий 26, 2020

|

Рубрика:

Сату Кахконен: «Відсутність перспективи членства в ЄС — не виправдання для України»
Сату Кахконен

Добігла кінця каденція Сату Кахконен на посаді директора Світового банку (СБ) у справах України. Тепер вона очолюватиме офіс банку в Індонезії, а офіс у Києві чекає нового керівника, його ім’я ще не оголосили.

Для суттєвих змін потрібні роки
— Ви пропрацювали в Україні понад три роки. Як оцінюєте успіхи у проведенні реформ за цей період? Склянка наполовину порожня чи повна?
— Я би сказала, що наполовину повна. Коли я сюди приїхала, країна була у стані економічної кризи. Відтоді економіка стабілізувалася і повернулася до зростання. І, звісно, це не відбулося саме по собі — стабілізації економіки передувала низка структурних реформ. Виділю три реформи, які зробили це можливим. По-перше, розчищення і оздоровлення банківської системи, кульмінацією якого стала націоналізація «ПриватБанку» (ПБ). Ця реформа справді вражає. По-друге, 2017 року провели пенсійну реформу, яка зупинила зростання дефіциту пенсійного фонду. І третє — відбулася раціоналізація субсидій для домогосподарств. Ще багато реформ перебувають у процесі втілення. Наприклад, боротьба з корупцією.
— Ви вважаєте антикорупційну реформу успішною?
— Ще занадто рано називати її успішною. Але вже створили систему антикорупційних органів, у т. ч. антикорупційний суд. Побачимо, наскільки ефективно вони зможуть працювати. Для справді суттєвих змін потрібні роки. Та проведена робота створює можливість для цього успіху. Ще одна успішна реформа — медична, але її ще треба довести до завершення. Сподіваюся, що керівництво країни продовжить триматися цього курсу. Але мене дуже тривожить, і навіть опускаються руки через те, що цю реформу намагаються збити через якісь «шкурні» інтереси. Також не можу не згадати реформу освіти, розділення «Нафтогазу» та, звісно, відкриття ринку сільськогосподарських земель. Остання реформа — найважливіша з точку зору забезпечення зростання української економіки.
— Але її критикують за обмеженість. Яка позиція СБ із цього приводу?
— Це дуже політично чутливе та напружене питання. Від початку нам було зрозуміло, що уряду та президенту доведеться зробити непростий вибір. Але навіть у теперішньому вигляді це дуже значний крок уперед, що однозначно матиме позитивний вплив на економіку.
— Наскільки обмеження зменшили ефект від реформи?
— Законодавчий пакет у його теперішньому вигляді, якщо він буде повністю реалізований, здатен прискорити зростання української економіки на 1 % щороку — і це дуже гарний результат. Природно, у випадку ліберальнішого закону цей показник був би вищим. Ми з нетерпінням чекаємо, що Україна проведе анонсований референдум стосовно іноземців. А за п’ять років можна буде оцінити, як спрацювала ця реформа, і, можливо, повернутися до питання доцільності обмежень.

Інвестори «ручного режиму» не прагнуть
— Зі зміною влади в Україні темп реформ прискорився чи загальмувався?
— Нам дуже сподобався турборежим, який почався минулого літа. Це інша швидкість схвалення законів і державної політики. Мені це дуже припало до душі.
— А як щодо якості?
— Спершу був неспокій, що така швидкість неґативно вплине на якість, але наразі він не справдився. Принаймні у тих сферах, де працюємо ми.
— Проте ви самі згадали, що від проблем у реформі охорони здоров’я опускаються руки…
— Це правда, але головна причина — не в уряді. На жаль, з минулої осені з’явилися певні групи зі своїми інтересами, які зробили спроби змінити модель фінансування охорони здоров’я на таку, яка не буде корисною народу України. Тому з боку СБ ми ведемо активну дискусію. Наш сигнал дуже простий: не треба руйнувати реформу, розроблену для модернізації української медицини.
— Ви знімаєте відповідальність за ці проблеми з уряду, покладаючи її, вочевидь, на Верховну Раду…
— Жодним чином. Навпаки, я хочу, щоб уряд реалізував цю реформу. Для цього йому треба реформувати лікарні, а це найскладніша частина цієї реформи.
— Де ще бачите ризики розвороту реформ?
— Ризик є щодо всього того, що зараз відбувається навколо ПБ. Якщо Україна планує залучати міжнародних інвесторів, то має розуміти, що інвестори передусім звертають увагу на передбачуваність державної політики. Вони прагнуть бачити верховенство права, а не «ручного режиму». У грудні 2016 року, коли націоналізували ПБ, дуже багато зробили, щоб це відбулося у суворій відповідності до законодавства. Якщо ж зараз суди скерують націоналізацію в зворотний бік, то це поставить під сумнів незалежність і незаангажованість української судової системи.

«Ми не бачимо наближення кризи в Україні»
— Нещодавно СБ покращив оцінку української економіки. Трохи дивно на тлі падіння промисловості та історії з ПБ…
— Причина в тому, що з січня по вересень минулого року українська економіка зростала з темпом 3,8 % — більше, ніж ми очікували. А ми давали прогноз на 2019 рік до 3,6 %. І цей показник на той момент уже враховував очікуване сповільнення промисловості в останньому кварталі. Однак за фактом зростання виявилося ще більшим. Що ж стосується майбутнього, то зростання економіки України залежатиме від того, чи зможе уряд реалізувати всі великі реформи — відкриття ринку землі, приватизацію державних підприємств, вирішення питань непрацюючих кредитів у державних банках і демонополізацію цілої низки секторів. І це також залежить від того, що буде далі з ПБ. Якщо реформи триватимуть, а націоналізація ПБ залишиться без змін, то 2020-го ми очікуємо зростання валового внутрішнього продукту на рівні 3,7 % і понад 4 % 2021 року.
— Ви згадали про падіння промисловості. В Україні відбулася стрімка ревальвація гривні. Чи не входить українська економіка у нову кризу?
— Ні, зміни вартості валюти на ринку в умовах плаваючого валютного курсу є абсолютно нормальним явищем, і в жодному разі не передвісником кризи. Існують об’єктивні чинники, які впливають на попит і пропозицію валюти на ринку, під дією яких рухається курс. Наприклад, після президентських виборів змінився настрій інвесторів стосовно України, він став позитивним. Значні кошти вклали в державні облігації, і це вплинуло на ревальвацію гривні.
— Чи вважаєте теперішню девальвацію гривні загрозою для зростання української економіки?
— Аж ніяк. Коли обмінний курс є гнучким, його зміни є природними. Так, влада має забезпечити, щоб гривня не була переоцінена. Для цього ми рекомендуємо обережніше стежити за державними видатками, продовжити ці реформи, які вплинуть на ефективність праці, і залучать іноземні інвестиції в країну.
— Інвестори купують українські держоблігації, але це зростання інвестицій у реальну економіку непомітне. Чи здатні змінити ситуацію анонсовані президентом механізми на кшталт «інвестиційної няні»?
— Не варто шукати коротких шляхів для залучення інвесторів, їх просто не існує. Україна повинна покращувати інвестиційний клімат. Насамперед — зміцнити верховенство права та зменшити рівень корупції.

«У вас є все необхідне, щоби повторити шлях успіху»
— Український експорт ще не вийшов на довоєнні обсяги, в т. ч. через закриття російського ринку. Експорт до Європи при цьому зростає. Але чи використовує Україна всі можливості для торгівлі з Європейським Союзом (ЄС)?
— Переваги, які дає Україні Угода про асоціацію, ще не використали до кінця. По-перше, потрібен певний час для того, щоб ці торговельні тенденції змінилися. Крім цього, Україна ще не втілила, наприклад, європейські вимоги стосовно безпеки продуктів харчування.
— Коли порівнюють українські реформи з реформами, що провели 15-20 років тому в країнах Східної Європи, часто наголошують, що ці країни мали перевагу, у них була перспектива членства ЄС, чого позбавлена Україна…
— Погоджуюся, що багато східноєвропейських країн мали перевагу у вигляді «пряника» вступу до ЄС. Але водночас не погоджуюся з тим, що це якимось чином виправдовує той факт, що Україна не впроваджує реформи. У вас є все необхідне, щоби повторити шлях успіху, в т. ч. Угода про асоціацію з ЄС та можливості, які надають Україні міжнародні фінансові організації. Це до певної міри й є ваш «пряник Євросоюзу».
— Якщо говорити про співпрацю СБ та України, то традиційно ключова проблема — низький рівень використання Україною кредитів, які для неї доступні. Що з цим відбувається зараз?
— За останні 3,5 роки ми змогли виправити ситуацію. 2016-го, коли я приїхала до Києва, вибірка кредитів була на мінімальному рівні — лише 2 % за рік від усього портфеля. Це був один із найнижчих показників у всьому світі. Була ціла низка причин для цього — плинність кадрів у державних органах, питання зі закупівлями, дуже складні бюрократичні процедури, і, на жаль, корупція. За минулі роки міністерства та групи реалізації проєктів взялися вирішувати ці питання. Завдяки цьому зараз вибірка кредитного портфеля достойна — близько 20 % на рік. У Європі та Центральній Азії у середньому цей показник складає від 20 % до 30 %. Тобто Україні є куди зростати, але треба цінувати та берегти й уже існуючий рівень.
— Наостанок спитаю про загальну макроекономічну ситуацію. Чи чекаєте на світову фінансову кризу?
— Більшість економістів передбачають повільніше економічне зростання в 2020-2021 рр. Але не нову глобальну кризу, а лише скромніші темпи росту. СБ прогнозує 2020-го 2,5 % зростання світової економіки. Це один із найнижчих показників після фінансової кризи. Гірше було лише торік — 2,4 %. Основна причина — торгова напруга між ключовими економіками світу. Але є й позитивні новини: США та Китай досягнули угоди на першому етапі. Через це очікують, що торговельна напруга піде на спад. Хоча й існує ризик, що великі глобальні економіки можуть піти у фазу більшого сповільнення. Це може створити чималі проблеми для ринків, що розвиваються, в т. ч. для України.
Розмовляв Юрій Панченко, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply