Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, May. 21, 2019

Саймон Островський: «Конфлікт в Україні неможливо вирішити, поки РФ не зізнається у своїй участі»

Автор:

|

Серпень 13, 2015

|

Рубрика:

Саймон Островський: «Конфлікт в Україні неможливо вирішити, поки РФ не зізнається у своїй участі»

Саймон Островський

Саймон Островський — журналіст американського інтернет-видання Vice News. Із початком російської аґресії він працював в Автономній Республіці Крим, а потім — на сході України. Його фільм Selfie Soldiers: Russia Checks Into Ukraine вийшов зовсім нещодавно й уже за тиждень набрав у Youtube біля мільйону переглядів. Такий резонанс зумовлений тим, що своїм розслідуванням п. Островський у досить простий, проте неочікуваний спосіб довів присутність на сході України російської армії. Впродовж трьох місяців він спостерігав за сторінкою у соціальній мережі російського солдата з Бурятії, котрий викладав туди свої фото підчас військової служби. Журналіст відстежував по фотографіях усі місця з маршруту російських солдат і, рухаючись за ними, робив аналогічні світлини. Про свій фільм він розповідає, як про краплину у відрі з фактами російської присутності на сході України та сподівається, що його розслідування допоможе пришвидшити її закінчення. На кінцевому етапі роботи над фільмом Саймон отримав повідомлення з Міністерства закордонних справ (МЗС) Російської Федерації (РФ) про те, що йому відмовлено в отриманні журналістської візи. Він розповів про те, чому розпочав своє розслідування, чому діяльність російських засобів масової інформації (ЗМІ) у західних країнах треба обмежити й якою є справжня мета Росії у війні в Україні.

Люди не вірять тому, що бачать в Інтернеті
— Саймоне, ідея фільму Selfie Soldiers — дуже проста та логічна. Мабуть, це й зумовило такий його резонанс. Як виникла його ідея?
— Мені хотілося знайти спосіб переконати, що учасниками військового конфлікту на сході України є російські війська. І хоч усі давно це знали, це було дуже складно довести. І мені як журналісту, котрий повинен завжди надавати достовірну інформацію, набридло постійно обмовляти те, як називаються військові сили з російського боку — «сепаратисти», «проросійські сили», «підтримувані Росією сили» тощо.
— Що саме було найскладнішим у процесі розслідування?
— Найскладнішим було знайти місця, де були зроблені фотографії. Люди ж не вірять тому, що бачать в Інтернеті. Якщо виставити фото з мого дослідження у Facebook, сказавши, що це — приклад того, як російський солдат воює в Україні, то 50 % не повірить, що це — реальний факт. Аби впевнитися, що ці фото справді зроблені в Україні, мені потрібно було самому з’їздити туди та зробити такі ж фото зі собою на тому ж місці. Мені допомогли знайти місце, де були зроблені фото з місця збиття малайзійського Boeing-777 біля Донецька, дослідники із Bellingcat (міжнародна група цивільних журналістів, котрі, використовуючи відкриті джерела і соціальні ЗМІ) і проекту Atlantic Council (неурядова організація, що займається міжнародними відносинами держав атлантичної спільноти). Вони написали доповідь, включили інформацію про того ж солдата, стосовно котрого я вів розслідування, і ми ділилися інформацією. Вони допомагали мені і з геолокацією фотографій, які увійшли у цю доповідь.
— Чи став ваш фільм таким же гучним у США, як і в Україні? Чи, можливо, тема України зараз опинилася у тіні «Ісламської держави»?
— Гадаю, що цей фільм є цікавим на Заході не тому, що він — про Україну. А через те, що у ньому показано, як через соціальні мережі можна дізнатися те, чим займаються різні держави. Він продемонстрував людям, що вони самі можуть відстежити, як держава намагається провести таємну військову місію й як вона цю місію провалює через існування соцмереж. Мені здається, що сама тема України справді вже не настільки тут цікава. А ось тема соціальних мереж і наших відносин із державою буде цікавою завжди.

Неможливо вирішити проблему, не визнавши її
— Чи достатньо, на вашу думку, робить Україна на міжнародній арені для того, щоб РФ визнала свою участь?
— Гадаю, що Україна робить усе для того, аби розповісти світу, що Росія воює на Донбасі. Інша річ, що російські громадяни не роблять достатньо, щоб закликати власну владу до більшої прозорості. Бо попри різні ставлення до цієї війни багато хто в РФ хоче, щоб їхня держава їм не брехала. І конфлікт в Україні справді не можна буде вирішити, поки Росія не зізнається у своїй участі. Адже неможливо вирішити проблему, не визнавши її.
— Чи можна ваш випадок із невидачею журналістської візи через розслідування порівняти з випадком Люка Гардінґа, кореспондента The Guardian, котрого видворили з РФ після його критичних текстів про Путіна?
— Порівнювати можна, але вважаю, що через те, що я зняв цей фільм, мені лише офіційно заявили, що не видадуть журналістську візу. Річ у тому, що на свої багаторазові звертання я не отримував від МЗС РФ ніякої відповіді, як і ніякої візи. Останнього разу журналістську візу я мав на Олімпійських іграх у Сочі. Зазвичай, вони нічого не відповідають. Здебільшого ніколи не кажуть «ні», просто небажаним людям не кажуть «так». А цей фільм для співробітників МЗС, мабуть, став останньою краплею, бо вони врешті написали мені, що я цієї візи не отримаю.
— Як ставитеся до думки, що багато іноземних журналістів у РФ через певний час роботи стають лояльними до політики Кремля: хтось підпадає під вплив пропаганди, хтось свідомо стає Волтером Дюранті?
— Абсолютно не погоджуюся з такою думкою. Мені здається, що у багатьох українських блогерів і так званих журналістів-патріотів, є якась параноя щодо того, як висвітлюють на Заході конфлікт в Україні. Вони стали абсолютно ангажованими і не можуть відсторонено бачити те, що коїться в їхній країні і в РФ. Вони втратили здатність об’єктивно розуміти те, що відбувається навколо них. І коли читають неприємні їм речі, написані західними журналістами, то вважають, що ті написали так через те, що стали путіністами. Насправді так буває дуже рідко. Є лише одиниці журналістів зі західних ЗМІ, котрі справді необ’єктивні через те, що працюють на російські державні канали.

Коли держава починає вказувати, що є правдою, то може почати зловживати цим правом
— В Європі та США російські ЗМІ без будь-яких перешкод продукують свою пропаганду. Навіть постійно розростаються новими проектами. Чому щодо них немає ніяких санкцій?
— Вважаю, що проблема — не в тому, що російські журналісти займаються пропагандою на території інших держав. Вона у тому, що в той час, як російським журналістам є вільний доступ в такі країни, як Америка та Велика Британія, такої ж свободи для роботи західних ЗМІ в Росії немає. І саме в цьому аспекті має бути змінена політика США чи Великої Британії. Ми не маємо закривати доступ до інформації для людей, котрі не погоджуються з нашою точкою зору чи з точкою зору держави через їхні інакші погляди. Закривати доступ для них потрібно тільки через те, що вони не відкривають доступ нам. Аби це було дипломатичною ситуацією, а не якоюсь оцінкою роботи їхніх медіа. Вони мають право говорити все, що хочуть, навіть якщо це — неправда. Мені здається, що в Америці свободу слова дуже сильно захищає Конституція, і так має бути.
— Навіть якщо це — неправда і вона несе шкоду? У Литві, наприклад, на якийсь час забороняли трансляцію кільком російським телеканалам через пропаганду…
— Мені здається, що таке регулювання не є завданням держави. Бо коли держава починає вказувати, що є правдою, а що правдою не є, то може почати зловживати цим правом.
— Що думаєте про теорію, що військовий конфлікт на сході України є своєрідним відвертанням уваги міжнародної спільноти від анексії Криму?
— Маєте на увазі тактику РФ?
— Так.
— Гадаю, що в цьому є сенс. Поки не буде вирішеним конфлікт на сході України, ніхто не буде братися за Крим. Але, як на мене, мета Росії — значно ширша, ніж збереження контролю над Кримським півостровом. Мені здається, що їхня мета — контроль над Україною. Не маю на увазі обов’язково прямий контроль, пряме приєднання України до РФ, хоч не виключаю цього. Маю на увазі, що якимось чином Росії хочеться отримати політичний контроль над усією Україною.
— Це може означати, що війна на Донбасі буде довгою?
— Так, але також може означати й те, що Росія буде добиватися, щоб до влади у Києві прийшли лояльні до Кремля політичні сили. Є різні способи, за яких ситуація влаштувала б Путіна. Мета досить зрозуміла — зберегти Україну у сфері впливу РФ. А те, як вони будуть добиватися цієї мети, буде залежати від кон’юнктурних питань і ситуації.
Розмовляв Володимир Молодій, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...