Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 20, 2017

Римма Зюбіна: «Акторство — це діагноз»

Автор:

|

Липень 27, 2017

|

Рубрика:

Римма Зюбіна: «Акторство — це діагноз»

На 8-му Одеському міжнародному кінофестивалі відбулася творча зустріч із Риммою Зюбіною, акторкою театру та кіно, членом журі міжнародної конкурсної програми, володаркою першої національної кінопремії «Золота дзиґа». Торік саме в Одесі відбулася прем’єра фільму Тараса Ткаченка «Гніздо горлиці», де акторка виконала головну роль. Саме за неї вона й отримала нагороду. Українські кіноакадеміки також назвали стрічку найкращим фільмом року. Цього року основною місією п. Зюбіної є членство в журі головного фестивального конкурсу. Проте вона знайшла час, аби відповісти на запитання глядачів і журналістів. Ось найцікавіші відповіді.

Про акторство
«Акторство — це діагноз. І, на мій погляд, хороший діагноз — займатися кіно і театром. Причому кіно хоча б залишає по собі слід. А от театр — дивна інституція. За вечір можемо охопити 200-300 людей. Можливо, вистава зачепить одну людину в залі, в кращому випадку десять. Помирає театральний актор, котрий ніколи не знімався в кіно. Пам’ятатимуть його лише глядачі, котрим він змінив життя. Ми будуємо замки з піску. Гарні та вишукані, але хвиля все змиває. В театрі робота — це мить. У світі вона не зробить погоди».

Про амплуа
«Сьогоднішній актор не має бути актором амплуа. Він має бути гнучким, пластиліновим, із багатьма скриньками, що відкриваються за потребою. В кіно набагато мобільніше треба працювати. Буває, приходиш на майданчик, собі щось вигадав удома, а вже все змінилося — хтось за цей час вже переписав текст».

Про дитинство
«У моєму дитинстві у дворі я всіх примушувала грати в театр. Це була практично клініка, бо ніхто у це грати не хотів, а я їх всіх примушувала вчити текст, виступати. Це був такий собі театр Карабаса-Барабаса».

Про кіно
«Кіно — це курортний роман. Ми на невеличкий період всі зустрічаємося, нам усім приємно, ми всі один одного любимо і потім розходимося. А вже коли трапляються зустрічі, то ми як рідні».

Про театр
«У театр приходиш юним, а виносять вперед ногами. Тут ми проходимо всі стадії любові. Від Ромео і Джульєтти, закоханості абсолютної, — до «Макбета», а закінчуємо, як у тому анекдоті «Все життя ненавиділи один одного, але не могли розійтися — чекали, поки діти повмирають».
Записала Катерина Сліпченко, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...