Новини для українців всього свту

Wednesday, Oct. 16, 2019

Роман Шеремета: «Людина, котра озвучує заяви про дефолт, — маніпулює»

Автор:

|

Липень 17, 2019

|

Рубрика:

Роман Шеремета: «Людина, котра озвучує заяви про дефолт, — маніпулює»
Роман Шеремета

Роман Шеремета — український економіст, професор Школи менеджменту при Західному резервному університеті Кейса в Клівленді (штат Огайо), лідер рейтинґу «Кращий економіст України в світі» за версією видання Forbes-2015.

Закони треба досліджувати
— Хочу запитати про економічну лабораторію, яку ви плануєте відкрити у Харкові. Коли вона запрацює, що й для чого будете досліджувати, хто замовник?
— Ми подалися на великий європейський ґрант Erasmus+, аби відкрити Ukrainian First Experimental Economics Laboratory. Також плануємо провести великий економічний експеримент в Україні. Ідея така — хочемо вивчати питання дискримінації, ідентичності та патріотизму. Для цього вибрали три східні міста й три західні. До прикладу, Харків порівняємо зі Львовом. Це буде контрольований експеримент із числа тих, які в Україні ще не проводили.
— Як результат зможе вплинути на економічні процеси в Україні?
— Експеримент буде прив’язаний до конфліктології. Бо є економічні питання, які вивчають проблему створення і розв’язання конфліктів. Експеримент застосуємо до мовного питання. Адже ухвалення мовного закону викликає багато реакцій: на заході — «за», а на сході — «проти». Ми отримали конфлікт і будемо досліджувати, чи позитивний цей закон. Попри те, що я — українець і патріот, розумію, що закони потрібно ухвалювати, враховуючи соціальні настрої, бо вони можуть мати як моральні, так і економічні наслідки.

Децентралізація дає поштовх для розвитку
— Чому так повільно йдуть реформи в Україні?
— Реформи, здебільшого, пов’язані з Верховною Радою (ВРУ), бо саме там ухвалюють важливі рішення, а цей орган гальмує голосування багатьох потрібних проєктів і процесів. Єдина реформа, за яку дуже радію, — децентралізація. Вона реально дає і даватиме поштовх для розвитку. Адже основні податки залишаються на місцях, що дає можливість громадам подбати про себе самим. Відповідальність у містах лежить на мерах. Якщо міський голова погано виконує свої функції, його можна переобрати. Так, нарешті, переходимо від командно-адміністративної системи до ринкової. Навіть на рівні міст, областей і громад у державі. Щодо інших реформ, зокрема, створення антикорупційного суду, реформування поліції, освіти, то потрібні кардинальні рішення на зміни.
— А медична реформа в Україні часом не експеримент?
— Ні. Дуже поважаю Уляну Супрун, ми не раз спілкувалися. Вона не пов’язана з жодними олігархічними групами чи кланами. До України приїхала лише тому, що патріотка і хотіла тут щось змінити. Принцип, що гроші йдуть за пацієнтом, — один із фундаментальних в економіці. Якщо б його запровадили в освіті, то навчальні заклади конкурували б між собою якістю навчання. Вони б змагалися за кращих студентів і, відповідно, наймали б кращих викладачів, заохочуючи їх вищою зарплатою. Таким чином, були б створені конкурентні механізми. Я прихильних того, аби ми взагалі перейшли на ваучерну систему, коли на кожну людину закріплена певна сума коштів: на лікування, навчання і, таким чином, відбувалася б соціальна підтримка людей у державі. Наразі цю систему демонструє лише медична реформа.

Гіркий присмак і шість порад президенту
— Ви лобіювали питання напрацювання законів щодо розмитнення автомобілів в Україні. Як оцінюєте норми, які запропонували «євробляхарям»?
— Я був прихильником того, аби мінімізувати тарифи для розмитнення на будь-які європейські автомобілі, особливо на нові. Втім, у нас відбувається серйозне лобіювання українського автовиробника, який пропонує низькоякісну продукцію, тому фактично стимулюємо неконкурентне виробництво. Те саме відбувається і з «Українськими авіалініями». Але там, нарешті, з’явилася є альтернатива, бо на ринок зайшли лоукости.
Я радив суттєво мінімізувати тарифну ставку на розмитнення нових і вживаних автомобілів і на автомобілі, але не бачив жодного розрахунку, який би виправдовував те, що запропонували «євробляхарям». Все робили під вимоги протестувальників і окремих груп. Економічно обґрунтованого рішення не було і немає, а є результат компромісів.
— В своїй інавгураційній промові президент Зеленський закликав усіх українців, котрі живуть за кордоном, повертатись і розбудовувати Україну. Ви пристали б на цю пропозицію?
— Авжеж. Опосередковано працював би з міністерствами, хоча й раніше це робив. Мені не потрібно жодних посад. Я знаю людей із команди новообраного президента і маю намір підтримувати з ними контакт. Утім, знаю ще більше людей із партії «Голос» — і з ними також працюватиму залюбки. Я також зустрічався з кількома лідерами політичних партій в Україні, вивчав і коригував їхні економічні програми.
— Що як економіст порадили б врахувати президентові?
— Визначити позитивні кроки, які вже зроблені, і підтримати їх. Бо зараз від імені президента звучить, що медична реформа погана лише тому, що так думають якісь люди. Та інколи варто підтримати непопулярні рішення. Так, тоді падають рейтинґи, люди перестають любити і політично це вважають неправильним, але ці реформи треба запроваджувати. І консультуватися з фахівцями, котрі не мають жодних вигод від їхнього запровадження. Якщо Зеленський зможе побачити такі позитивні кроки, оцінити їх і не рубати те, що було зроблено позитивного, для країни буде добро. На ключові посади треба поставити фахівців. Багато людей, які прийшли зараз до влади — громадські діячі, а цього недостатньо. До прикладу, я вважаю Данилюка потужним фінансистом, але не розумію, чому він опинився в Раді з національної безпеки й оборони. Людина має робити те, на чому знається. Якщо до Верховної Ради прийде багато депутатів від «Слуги народу», буде легше робити реформи. Й їх, зокрема, зняття депутатської недоторканості, треба робити відразу ж. Змінити виборчу систему, щоб дати суспільству позитивний сигнал. Зеленський має серйозно вдарити по корупції. Для цього вкрай важливо довести до кінця судову реформу, запровадити в дію антикорупційний суд, антимонопольне законодавство й усі його органи. Треба призначити такого прокурора, щоб за шахрайство не лише відкривали кримінальні справи, але й доводили їх до кінця. Бо корупція в Україні — це системна проблема й, якщо її не подолати, — працювати тут буде й далі складно. Ще одне — лібералізація ринків. В Україні потрібно стабілізувати середній бізнес, зробити для нього мінімальні податки та викорінити всі преференції для олігархів. Середньому бізнесу потрібні низькі й доступні кредити. Те, що дає Міжнародний валютний фонд, треба переводити в Національний банк, а звідти — у приватні банки, які мають давати точкові кредити для розвитку середнього бізнесу під 6-7 %.
— А як повертати людей із-за кордону?
— У глобальному світі завжди відбувається відплив людей. Але маю приклад Китаю. Коли я 15 років тому приїхав до США, більшість студентів із Китаю тоді залишалися в Америці. Тепер ситуація змінилась — вони повертаються після навчання додому. Я знаю багатьох українців, котрі готові повертатися з-за кордону, аби змінювати Україну. Я також міг би приїхати і працювати, як і Уляна Супрун, волонтером. Таких людей є достатньо, аби зробити кардинальні зміни в Україні. Проте, щоб повернути провідних економістів, їх потрібно стимулювати в оплаті праці. До прикладу, в Каліфорнії один професор отримує на рік 69 тис. USD, а інший — 507 тис. USD. Чи готові в Україні до того, що на одній і тій самій кафедрі, в одному університеті працюватимуть викладачі з такою різницею у зарплаті? Та щоб реформувати економічну освіту в Україні, не потрібно повертати сотні економістів з-за кордону. Вистачить і десятьох провідних. Але дати їм в Україні стимул і допомогти створити інститути.

Маніпуляція дефолтом
— Українці почули від олігарха Коломойського про те, що оголошення дефолту може стати одним зі шляхів розвитку країни. То шлях Греції зміг би нас врятувати?
— Це смішно. Людина, котра озвучує такі заяви, просто займається маніпуляцією. Це утопічний шлях. Дефолт означатиме, що довіра до нашої держави впаде до нуля. Якщо тепер ми можемо отримати кредити, гривня стабілізувалась, то такий шлях усе це знищить. Тому я не сприймаю серйозно такі заяви і не хочу їх коментувати.
— А є можливість повернення «ПриватБанку» (ПБ) його попередньому власнику?
— Сподіваюся, що цього не станеться. Націоналізація ПБ була непопулярним кроком. Адже коли говоримо про ринкову економіку, держава не повинна забирати підприємства. Втім навіть у США націоналізували підприємства у період «великої депресії». Їх держава купувала на певний період часу, а потім продавала. Вважаю, що ПБ також варто продати. Можливо, попередньо розділивши його на два-три банки. Але повертати через суди — хибне рішення.
— Ви добре знаєте програми партій «Слуга народу» та «Голос». Вас не запрошували у їхні списки?
— Я відразу визначився, що залишатимусь поза політикою. Бо в Україні політика — цікава річ: лише туди потрапляєш, відразу в тебе з’являються вороги й антирейтинґи. Гадаю, якщо є бажання системно впливати на реформи, то краще залишатися осторонь і працювати з усіма. До цього часу я працював із представниками Петра Порошенка, досі маю друзів у Радикальній партії Ляшка. Хоча у нас — кардинально різні погляди на закон «Купуй українське». Я вважаю, що він хибний. Із партіями «Голос» та «Слуга народу» буду працювати. Коли зустрічався з їхніми представниками, питання моєї участі в партії навіть не зачіпали.
— Які ваші прогнози для України?
— Я оптиміст. Є неґативні тенденції, є позитивні. Навіть оті 3,3 % валового внутрішнього продукту не є якісними, але це — позитивна динаміка, яку можна спостерігати з 2015 року — при тому, що у нас плаваючий курс гривні. Сподіваюся, що до парламенту прийдуть люди, не пов’язані з великим бізнесом. Бо коли політика пов’язана з великим бізнесом, то такий бізнес постійно лобіює свої інтереси у ВРУ. Якщо вдасться перервати цей ланцюжок, то все буде набагато краще.
Розмовляла Ірина Дружук, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...