Новини для українців всього свту

Friday, Oct. 23, 2020

Рефат Чубаров: «Влада хоче розчавити і розколоти татар»

Автор:

|

Грудень 19, 2013

|

Рубрика:

Рефат Чубаров: «Влада хоче розчавити і розколоти татар»

Замінивши на посаді голови Меджлісу кримськотатарського народу Мустафу Джемілєва, новий керівник Рефат Чубаров пообіцяв продовжити його політику.

Кримські татари підтримують національно-демократичні сили
— Ваш попередник, Мустафа Джемілєв, говорив про те, що ставлення до кримських татар зараз як ніколи — шовіністичне та дискримінаційне. У чому вбачаєте найбільші складнощі?
— Ми завжди були прихильниками діалогу з владою й ніколи першими від нього не відходили. Тепер ми знову підтверджуємо свою готовність відновити діалог і з центральною, і з реґіональною українською владою. За 22 роки незалежності України ми пройшли різні етапи у взаєминах із владою.
Багато з того, чого очікували, не вирішувалося. Але в часи Кучми й Ющенка діалог був, і хоча результати були не завжди задовільні, вирішувалося хоча би щось. Нехай маленькими кроками, але ми йшли вперед. Відсутність діалогу — не на користь ані кримським татарам, ані владі, ані ситуації в Криму. Кримські татари, з огляду на своє минуле й власні політичні вподобання, підтримують національно-демократичні сили. Оскільки ці сили ніколи не були при владі сповна, то так випадає, що ми — майже завжди в опозиції до влади.
— У політичному плані на порядку денному є законопроект про відновлення прав кримських татар. У другому читанні влада Автономної Республіки Крим (АРК) має внести правки. Мустафа Джемілєв зауважував, що після внесення низки правок цей законопроект може стати фіктивним…
— Пам’ятаю свою роботу над цим законопроектом, коли я був народним депутатом. До речі, у червні 2004 року його прийняли 385 голосами. Це було щось неймовірне. Він був дуже близький до того тексту, який є зараз. Але тоді президент Кучма наклав на нього вето. Законопроект, що схвалений у першому читанні цього разу, якщо в нього будуть вносити ще якісь зміни та зменшувати зобов’язання держави, справді вже нікому не буде потрібен. Він і зараз не дуже задовольняє кримських татар. Але ми вважаємо його першим кроком. У Верховній Раді АРК будь-які законопроекти, що стосуються нашого спільного трагічного минулого, фактично не мають шансів на схвалення.
— Чому так?
— Пам’ятаю, як дуже важко проходили питання, пов’язані з Голодомором. І мова йшла не тільки про комуністів, а й про інші фракції, і про тих депутатів, котрі вважали себе етнічними українцями. Вони не хотіли за це голосувати, доки не прийшов Ющенко. Коли згаданий законопроект розглядали в першому читанні, виступав Петро Симоненко й сказав, що кримські татари мають бути вдячними Сталіну. Мовляв, виселивши, він урятував їх від помсти фронтовиків, які знаходили своїх рідних убитими. Ніхто зі зали не сказав, що він — фашист. Новий склад парламенту не дуже змінився.
— Це — догоджання Росії?
— Не лише кримські татари зазнали репресій… Але при цьому там заплющують очі на те, що кримським татарам забороняли повертатися аж до кінця 1980-х рр., а тих, хто повертався, знову викидали та репресували. Але є значна частина серед українських політиків навіть таких, хто намагається проявитися як прихильник відновлення справедливості, та, коли мова заходить про кримських татар, вони розуміють цю проблему як переселення великої групи людей з одного місця на інше. Вони щиро намагаються допомогти нам облаштуватися, не усвідомлюючи, що йдеться про повернення цілісного народу, нехай і невеликого.
Тут є купа питань, пов’язаних не лише з облаштуванням і з гуманітарною сферою, але й із правом на самовизначення, колективними правами, гарантією участі в управлінні, в обранні. Багато країн уже вирішило ці питання. У Криму нібито діють українські закони, нібито все вирішується через демократичні процедури: є вибори до місцевих рад, є вибори до Верховної Ради АРК, є механізми формування уряду Криму. Але вони не враховують того, що ми тільки повертаємося. І ми не можемо за чинної виборчої системи забезпечити своє представництво в різних органах. Зараз у Криму нас — 13 %, а в кримській Верховній Раді — лише п’ятеро зі 100 депутатів.
— Через нарізку округів?
— Навіть якби намагалися нарізати більш-менш справедливо, усе одно це було би дуже складно, бо нас є набагато менше. Тому мають бути створені спеціальні правові механізми, які давали би нам змогу відчути за собою власні права на своїй землі в складі української держави.
Ми маємо право бути почутими, маємо право брати участь у напрацюванні рішень, брати на себе відповідальність, як інші, і право на захист наших прав. Тобто, ми хочемо таку кримську автономію, де більшість може вирішувати за меншість не з усіх питань. Однак зараз в Україні щодо Криму немає правових інструментів.
— Тобто, мова йде про автономію всередині автономії?
— Мова йде про суть кримської автономії. Це має бути автономія за національно-територіальною ознакою, у якій буде збалансовано інтереси всіх груп.

У влади — тільки один виклик, це Меджліс і кримські татари
— Чи правдива інформація, що фактично на повернення одного татарина припадає 1 USD на місяць?
— Обсяги коштів, виділених за 22 роки навіть за майже ефективного використання не могли би вирішити всіх питань облаштування кримських татар. Усі кошти обкладають податками: виділили 20 млн, але 30 % усе одно йде у вигляді податків державі.
Дуже часто гроші використовують на розвиток комунікацій, які мають стосунок не лише до кримськотатарських поселень, а й до всієї території. Наприклад, коли ви хочете побудувати електромережі для поселення, але місто вам висуває умови збудувати ще трансформатор, який, можливо, коштує не менше, ніж ці мережі.
— Опозиційність кримських татар стає зрозумілою хоч би тому, що виходить, що найбільшим ворогом кримських татар є українська влада….
— Кримські татари дуже добре вміють розрізняти українську державу й українську владу. І ми дуже добре розуміємо, що багато етнічних українців, як і ми, може сказати, що ця держава та влада не турбуються про українців як таких. Ми спромоглися відкрити 15 шкіл із кримськотатарською мовою навчання, хоча це дуже умовно. Вони є, вони існують. Але ми не маємо повноформатної школи з кримськотатарською мовою навчання. Тільки 1-4-ті класи забезпечені підручниками, навчальними посібниками тощо. А в старших класах — російська мова й книжки російською.
А українських шкіл — іще менше. Етнічних українців у Криму є набагато більше, ніж етнічних кримських татар. Їх – близько 450 тис., і вони мають дев’ять шкіл. Тому так само українці можуть сказати, що головною проблемою для них є українська влада.
— А чи в Києві є люди, котрі знаються на цій проблемі, розуміють, хто такі кримські татари?
— На рівні індивідуума можна говорити про різний ступінь розуміння й уявлення. Але на рівні цілісної політики такого розуміння немає. Важливість вирішення цього питання поділяв Євген Марчук (був прем’єр-міністром за президентства Леоніда Кучми). При цьому всьому на етапах виборчої кампанії їхні з Кучмою думки дуже часто розходилися. Але Кучма розумів, принаймні, питання облаштування. І це – єдиний президент, котрий бував у наших поселеннях. Інших не пам’ятаю. Ющенко теж зустрічався, але він приїжджав до майстерень і ліпив горщики.
— Одним із найбільших досягнень Кучми вважають те, що він не допустив конфліктів у Криму 1996 року?
— Це — правда. Він де-факто легітимізував Меджліс. Але з обранням Януковича все змінилося. І це — одна з причин кризи нинішніх взаємин із владою. Кримські татари обирають своїх представників, вони відновили свій національний з’їзд (Курултай), у них є такий орган, як Меджліс. Але влада хоче мати в діалозі тільки тих людей, яких сама призначає.
— Невже це — страх навіть перед такою меншістю? Бажання контролювати?
— Не думаю, що це страх. Хоча в деяких політиків я таке відчуваю. Чому зараз влада намагається розколювати кримських татар? Бо ця влада так бачить усе суспільство. У Криму, крім кримських татар, простір, у їхньому розумінні, уже розчищений. Не хочу говорити про інші реґіони, але, як мені здається, саме кримське суспільство та кримська ситуація демонструють, що для свого збереження ця влада, крім зачищення, не бачить інших форм співпраці з суспільством. Оскільки кримські татари не схилилися, то це викликало роздратування та розлючення.

Фундаменталізм б’є по кримських татарах
— У поселеннях кримських татар були зарезервовані землі під будівництво мечетей, але активного будівництва не ведеться. Чому?
— Майже в усіх поселеннях завжди залишали землі під об’єкти соціально-культурної сфери: школи, садочки, заклади медицини. І обов’язково – для мечетей. Багато наших планів не реалізувалося. Але ми намагаємося ці ділянки зберегти під школи, мечеті, дитячі садки. Їх нанесено на мапу, вони є в планах. Але завжди місцева влада хоче там, де це є в межах міста, продовжити виділяти ці землі. Бо то за гроші робиться.
— Релігійна спільнота в Криму — порівняно невелика. Та в ній періодично виникають настрої, схильні до фундаменталізму. Навіть заклики до всесвітнього халіфату. Як ви до цього ставитеся?
— Якщо по всій Україні парафіям повертали клуби, які раніше були церквами, то в Криму дуже мало було збережено. Хоча дещо збереглося, і ми це повернули. Почали будувати нове. Але тепер у нас дуже бракує вчителів віри, це для нас є проблемо.
Щодо можливості молоді самостійно бути в пошуку віри… Це як людина шукає знання: їй дали першу книгу, вона прочитала та прийняла її як те, що шукала все життя. Вона не подумала, що є ще друга, третя, четверта, п’ята книги. Щось таке відбувається й у вірі, але це – спрощене пояснення.
На Крим оглянулися й ті, хто хотів би затвердити тут свої школи, мусульманські течії, — салафіти, вахабіти тощо. Зараз є політична партія «Хізб ут-Тахрір». Молоді було надають дуже конкретні форми спирання на іслам для вирішення сьогоденних завдань: усе навколо погано — права і все таке інше, тож треба робити халіфат. Чому халіфат? Бо там усе чітко та справедливо. Це – такий собі своєрідний комунізм. Звісно, деякими течіями маніпулюють зовні. Активізуються вони напередодні подій, які потребують мобілізації кримських татар, наприклад, перед виборами: оскільки це нас не наближає до халіфату, це – не наша держава. Це – проекти, які мають завжди залишатися в полі зору, передусім кримських татар. І одним із важливих інструментів щодо виліковування цих недуг є мусульманська просвіта та вчителі. Багато наших молодих людей було скеровано в релігійні заклади Туреччини, але й тут ми побачили певні незручності: хтось не повертається або пробує стати прихильником таких течій. Тому вирішили будувати вищі релігійні заклали в Криму.
Розмовляли Лілія Кузик, Данило Мокрик, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply