Новини для українців всього свту

Friday, Dec. 6, 2019

Рефат Чубаров: «Суд у Гаазі — це звуки майбутнього трибуналу над російськими політиками»

Автор:

|

Червень 26, 2019

|

Рубрика:

Рефат Чубаров: «Суд у Гаазі — це звуки майбутнього трибуналу над російськими політиками»
Рефат Чубаров

Міжнародний суд Організації Об’єднаних Націй (ООН) у Гаазі (Нідерландах) розглядає про порушення Російською Федерацією (РФ) Конвенцій про боротьбу з фінансуванням тероризму та про заборону всіх форм расової дискримінації. Рефат Чубаров, голова Меджлісу кримськотатарського народу, уперше був на слуханнях у Палаці миру.
— РФ запевняє, що вона начебто допомагає кримським татарам і все у Криму стало кращим. Це вас зачепило?
— Москва намагається будь-якою ціною вивести це питання з-під Міжнародного суду ООН. Вона хоче переконати, що йдеться про суперечливу територію, а це — не компетенція цього. РФ хоче уникнути вироку за цими двома конвенціями — щодо боротьби проти фінансування тероризму і щодо ліквідації всіх форм расової дискримінації. Кремль зараз прагне повернутися на два роки назад, аби знову спрямувати суд іти хибним шляхом. А що мене здивувало — щоб набрати хоч якісь арґументи, які з точки зору російських представників мали б спрацювати на суді, вони намагалися сказати, що у Криму зараз кримським татарам живеться значно краще. І, щоб переконати суддів, вони посилалися на одне моє інтерв’ю, яке було розміщене на одному з проросійських кримських сайтів. Однак тоді я казав про те, що багато питань, пов’язаних із правами кримських татар в Україні, не відновлюються належним чином. Але ж вони не процитували все моє речення. Далі я сказав: «І це зобов’язує нас більш плідно та тісно працювати з урядом України, щоб був постійний діалог».
— Було видно, що вас образило, коли вони послалися на ваше інтерв’ю…
— Я не маю, як і мої колеги, можливості поїхати до себе додому. Я не бачу маму. Їй 85 років. Знаєте, я пережив уже багато моментів із такою відвертою брехнею росіян. Тому не дуже їм дивуюся, бо ніколи немає межі їхньому цинізму, та до цього треба ставитися спокійно. Оскільки дуже часто їхнім завданням є якраз вивести людину з себе. У свою делегацію вони узяли такого собі Айдера Аблятіпова, котрий називає себе заступником «міністра освіти Криму», незаконного органу, створеного окупантами. Олена Зеркаль добре дала йому перцю, не називаючи прізвища, коли сказала про те, що серед тих злочинів, які скоюють окупанти — змушування дітей кримських татар вчитися за підручниками історії, написаними вже в окупаційні часи, де міститься твердження часів Сталіна про те, що кримські татари були зрадниками у Другій світовій війні. Так от, цей п. Аблятіпов очолював ту творчу групу, яка написала цей «підручник». І залучення його до складу російської делегації свідчить про те, що, з одного боку, вони хочуть суду продемонструвати — ось як добре ми ставимося до кримських татар, у нас у делегації є цілий «заступник міністра», а з іншого боку — самі ж підставляються. Я коли написав Facebook, що на слуханнях присутній Айдер Аблятіпов, весь Крим вибухнув: «Таку потвору так далеко везти довелося». Він став таким манкуртом, котрий задля посади, задля свого комфорту готовий погодитися з такими твердженнями, які є просто неприпустимими для кримських татар. Із моменту депортації кримськотатарського народу, яка визнана в Україні геноцидом, минуло 75 років. Живі ще люди, котрі були очевидцями, учасниками, тобто їх депортували. Це всі наші батьки, ми, котрі народились у вигнанні, це покоління 1950-1960-х рр.
— Вам заборонили в’їзд на півострів. Відповідну постанову на адміністративному кордоні зачитала самопроголошена прокурорка Наталія Поклонська. Того дня ви поверталися з виїзного засідання Меджлісу, яке відбувалося в Генічеську Херсонської області. Коли востаннє були у Криму?
— Коли вже в’їжджав, мене на адміністративному кордоні перепинили. Приїхала Поклонська, зачитала так зване попередження, я сказав: «Давайте його, я в’їжджаю у Крим». Вона не вручила мені його. Пішла до російських прикордонників, як ми потім уже дізналися, виписувати мені ордер на арешт, оскільки тут же одразу заїхав такий величезний «автозак», вже тоді у Крим завезли такі. Оточили це місце військові, вийшли конвоїри, стали неподалік від мене — демонстрували, що зараз мене посадять у цей «автозак» і повезуть. Але поки вона виписувала, тут приїхали «люди в чорному», у них були якісь непорозуміння, не знаю чому. Зрештою, вони мені зачитали «заборону на в’їзд на територію РФ», а я заявив про те, що це їхнє право, але я в’їжджаю у Крим, тобто в Україну.
— Ви казали, що вже давно не бачили маму. Коли ви востаннє зустрічалися?
— Наприкінці червня 2014-го. Я не буваю у Криму, і мама не виїжджає. Тут така трагедія, бо моя мама впевнена — якщо вона виїде, щоб побачитися зі мною (там у мене є брати, є ті, хто маму доглядає, але ж ми не бачилися п’ять років), то її не впустять назад. Тому каже: «Синку, дай мені спокій, бо помру, а ти мене поховаєш десь за межами». Вона хоче бути похованою у Криму.
— Як відбувається комунікація? «Скайп»?
— Так, і дуже важко, бо в 85 років мама трошки погано чує. Вона дивиться, плаче. Маму депортували, коли їй було 11 років. Це був Сталін. Тепер ХХІ ст., незалежна Україна, а мене депортував Путін і знову Москва. Усе повторюється. Юристи, політики й, особливо, світові лідери мають для себе з’ясувати, що ми далі робимо. Чи й далі говоримо про силу права, чи говоримо про право сили? Росія 2014-го застосувала силу, а тепер хочуть нас змусити погодитися зі змінами, що сталися.
— Які настрої у мешканців півострова зараз?
— Добре живуть ті, хто служить окупаційній владі. З Криму пішли всі величезні підприємства, які утримували робочі місця, які гарантією, щоб на півострів приходили інвестиції. Але найголовніше — люди втратили спокій. Я дуже часто використовую цей вислів, який придумали правозахисники ще 2015 року, назвавши Крим «півостровом страху». Ні в кого немає впевненості в тому, що вранці по нього не прийдуть. Тому одні люди просто замкнулися в собі, не хочуть ні з ким ні про що говорити, щоб не накликати лихо. Інші пишуть доноси, щоб показати, що лояльні. Якщо юристи вважають, що так краще, то я просто побажав би (став після окупації менш толерантний), щоб на їхні голови припала хоча б десята частина того, що падає на голови багатьох кримських татар і українців, котрі живуть в умовах окупації.
— Які ваші очікування від Міжнародного суду ООН?
— Професор Єльського університету Гарольд Коу так і сказав: «Росія карає». РФ карає кримських татар і українців у Криму. Я у цей момент відчув, що це, можливо, вже відголос майбутнього трибуналу над російськими політиками, котрі зараз скоюють злочини.
— Яким бачите своє повернення до Криму?
— Ми часто говоримо про це між собою, не скажу зараз, якою дорогою я в’їду до Криму, але буду намагатися, щоб це було через Каланчак, оскільки там близько до моєї мами.
Розмовляла Ірина Драбок, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply