Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Oct. 24, 2017

Пилип Іллєнко: «У світі формується уявлення, що українське кіно відродилося»

Автор:

|

Вересень 27, 2017

|

Рубрика:

Пилип Іллєнко: «У світі формується уявлення, що українське кіно відродилося»

Пилип Іллєнко

Пилип Іллєнко з серпня 2014 року очолює Державну агенцію України з питань кіно. Нещодавно він повернувся зі щорічного міжнародного кінофестивалю у Торонто, в рамках якого працював український стенд. Там Канада офіційно підтвердила прийняття пропозиції уряду України укласти міжурядову угоду про спільне виробництво аудіовізуальних творів.

Шанси отримати «Оскара» цього року збільшуються
— Поясніть, що ця угода змінить для України?
— Спробую не вдаватися у складні юридичні нюанси. Кожна країна має свою систему підтримки національного кіно. Але фільми, які створюються спільно з іншими державами, не підпадають під визначення національного, адже у роботі над ними задіяна іноземна складова. Для того, щоб фільм спільного виробництва міг отримати підтримку у кожній із країн-учасниць, йому потрібно отримати статус національного у кожній із них. Саме ця угода і надасть фільмам цей «національний режим» і вони зможуть претендувати на ширшу підтримку. От, наприклад, як фільм «Ізі», прем’єра якого тільки відбулася. Це копродукція з Італією. Обидві країни є учасниками Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво, яка може бути задіяна як для багатостороннього спільного виробництва, так і для двостороннього, як у цьому випадку.
— Скільки триватиме укладання угоди?
— Довго, але я впевнений, що з нашого боку затримок не буде. В українській бюрократичній системі цей процес пройде швидко, бо всі у цьому зацікавлені. Наші колеги з Канади також налаштовані на швидкий результат.
— Чи активно кіношники користуються такими угодами?
— Ще й як. Зараз у нас створюється чимало фільмів у копродукції з європейськими країнами. Серед них — Словаччина, Польща, Литва. До речі, Литва висунула на «Оскар» фільм «Паморозь», створений із нами у копродукції. Наші шанси отримати «Оскара» цього року збільшуються, адже на нього претендують вже два українських фільми й є шанс, що з’явиться ще третій.
— Хто третій?
— Не хочу зурочити. Ми створюємо кіно разом із Францією, Італією, Болгарією, Грузією, Норвегією, Нідерландами, Швейцарією. У планах копродукція з Грецією та Великою Британією. Обсяг копродукції дуже великий. Це стратегія нашої кіноєвропейської інтеграції і ми доволі швидко рухаємося у цьому напрямку. Крім Канади, ініціюємо роботу з підписання аналогічних правових документів з Австралією, Китаєм та Південною Кореєю. Є й проект відповідної угоди з Арґентиною.
— Як сприймали українські фільми у Торонто?
— Покази фільмів були в рамках Днів українського кіно в Торонто, а не в рамках міжнародного кінофестивалю. Більшість аудиторії, якій ми показували фільми — українці, або люди пов’язані з Україною. Сприймали фільми добре. У рамках цього фестивалю у нас був стенд і ряд заходів, пов’язаних зі стендом, зокрема ринковий показ фільму «Рівень чорного», що представлятиме Україну на «Оскарі».

Робота над законом про держпідтримку кіно
— Як триває робота над підзаконними актами, які «запустять» в роботу новий закон про державну підтримку кіно?
— Частина з них вже пройшла обговорення Громадською радою при Держкіно та була підтримана чи доопрацювалася з урахуванням зауважень. Частина документів вже пішла на погодження, а частина належить не до нашої компетенції. Три проекти законів, які мають бути ухвалені Верховною Радою, лежать ще з попередньої сесії. На жаль, народні обранці не встигли за них проголосувати.
— Чи слід очікувати реформи у структурі Держкіно у цьому контексті?
— Невеличкі структурні зміни ми вже пережили. Звісно, якщо на нас будуть покладені, усі речі, передбачені новим законом, то доведеться збільшити штат співробітників і створити нові відділи. Вони займатимуться тими напрямками, якими ми раніше взагалі не займалися. Наприклад, cash rebate, чи, наприклад, підтримка кінопрокатної мережі, підтримка кіноосвітніх проектів. У нас таких підрозділів поки що немає, але плануємо.
— Серед «кіношників» зараз спостерігається «відтік мізків» за кордон чи навпаки?
— Зараз якраз зворотній процес. Багато людей повертаються і бачать перспективу саме в Україні. Наприклад, Марина Врода, котра навчалася за кордоном, повернулася і знімає проект за нашої підтримки. Ми вже запустили виробництво її дебютного повного метру.
— Раніше обговорювалася ідея, згідно з якою члени Ради державної підтримки кінематографії отримуватимуть стипендію у 160 тис. грн…
— Ніяких 160 тис. грн ще немає. Це була одна з пропозицій, яку публічно озвучила Громадська рада при Держкіно, щоб обговорити її ширшим колом. У тому проекті, який спрямовуємо на розгляд зараз, буде інша пропозиція. Будемо пропонувати, щоб сума стипендії була у 25 мінімальних заробітних плат, це близько 80 тис. грн. Але там також є податки тощо. Склад комісії — дев’ять осіб. Це Рада з державної підтримки кінематографії, колегіальний орган, який даватиме зелене чи червоне світло на кожен проект, який захоче отримати державну підтримку. Держкіно готуватиме для нього пропозиції, буде займатися менеджментом, а вони прийматимуть рішення. Хочемо, щоб це були фахівці високого рівня, люди з авторитетом. Їх призначатиме Кабінет Міністрів.
— Хто з фахівців відмовиться знімати кіно заради держслужби?
— Хтось має залишитися і працювати на державу. Мені також хочеться зараз йти і знімати кіно. Усі мої колеги знімають кіно, а я змушений сидіти тут із пачками документів.
— Чи розглядаєте варіант залучення іноземців, адже в них може бути той досвід, якого бракує нам.
— Ні. Досвід із іноземцями в керівних органах кіноіндустрії нам не потрібен. У нас є достатньо громадян України, які можуть виконувати ці функції. Ми не потрібні іноземцям. У них немає мотивації любити Україну. Така мотивація є у нас.
— Наскільки український cash rebate конкурентоздатний, як він вираховувався?
— Cash-rebate — міжнародна конкурентна пропозиція, адже перше питання, яке чуємо, коли представляємо українські можливості обслуговування іноземних проектів, — «які бонуси ви даєте?». Міжнародні продюсери вже не хочуть приходити тому, що у нас дешевше. Вони кажуть: у Хорватії мені пропонують стільки, ще десь — стільки. От ми і визначилися.
— Наскільки наші «бонуси» у 16 % конкурентоспроможні, порівняно із сусідніми країнами?
— Наші — одні з найнижчих. У середньому по Європі — повертають 25 %.
— А чому і ми не поставили такий cash-rebate, щоб переманити усіх?
— Це ще може бути переглянуто. Але кінематографісти — не найбідніші люди. Якщо сюди приїжджатимуть великі продакшени, то вони залишатимуть у нас чималі гроші. У т. ч. купуватимуть нерухомість та інвестуватимуть у створення виробничих потужностей, популяризуватимуть країну як туристичний об’єкт.
Як, наприклад, у Болгарії. У державну занедбану кіностудію «Баяна» інвестували американці і там зняли вже три блокбастери. Найвідоміший — «300 спартанців».

Як «відбити» український фільм у прокаті
— Ви виступаєте проти приватизації кіностудії Довженка, але утримувати на балансі держави збиткове підприємство — не найкраща ідея…
— Не вірю, що приватизація робить підприємство ефективнішим просто тому, що воно приватизоване. Це неправда. Є купа прикладів, коли підприємства після приватизації розпилювалися на металобрухт і просто зникали.
— А як правильно?
— Правильно сформулювати проблему. Чому державна студія працює не так ефективно, як приватна? Що їй заважає? Відповіді очевидні. Наприклад, організаційно-правова форма «державне підприємство» є рудиментом радянської системи господарювання. Це маячня, записана у Господарському кодексі України. Цей документ консервує абсурдні речі. Державна студія не є власником свого майна і не може ним розпоряджатися. Кожна дія, що пов’язана з майном, здійснюється не студією, а Фондом держмайна. Аби взяти в оренду приміщення, треба пройти процедуру погодження. Це триватиме місяць-два. В іншого орендодавця, недержавного, приходите, обираєте приміщення і ввечері вже працюєте. Також кіностудії мають перераховувати частину всіх своїх прибутків державі. А вони — збиткові. Треба реформувати організаційно-правову базу кіностудій, вивести їх з-під дії цих абсурдних регуляцій. Або й скасувати ці регуляції. Навіщо встановлювати, що всі державні підприємства мають відраховувати 75 % прибутку державі? Чому 75%? Питання не в тому, що приватний власник ефективніший. Можна і державного власника зробити ефективнішим.
— Українські масові фільми «відбиваються» у прокаті?
— Українські фільми демонструють все кращі результати, але на українському ринку складнопостановочний фільм за винятком таких жанрів, як комедія, навряд чи може «відбитися». Але ще жоден не «відбився».
— А «Інфоголік»?
— І він також. Зараз є теоретичний шанс у «Дзідзьо. Контрабас». Він уже зібрав 15 млн грн, є шанс і за 20 вийти. Втім, не знаю, який у них був виробничий бюджет. Аби «відбити» фільм у прокаті треба зібрати суму у п’ять разів більшу за виробничий бюджет. Беремо бокс-офіс у 20 млн грн — в Україні таку суму зібрати важко. Далеко не кожен американський фільм стільки збирає.
Розмовляла Валерія Широкова, УП

До слова
Стало відомо, що Словаччину в боротьбі за «Оскар» представить фільм «Межа», створений спільно з Україною, за підтримки Держкіно. Світова прем’єра «Межі» відбулася на Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах, де стрічка отримала приз за найкращу режисуру. Всеукраїнський прокат фільму стартує 16 листопада.

About Author

Meest-Online

Loading...