Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 23, 2019

Пилип Іллєнко: «Позитивні зміни сталися лише тоді, коли запровадили мовні квоти»

Автор:

|

Вересень 05, 2019

|

Рубрика:

Пилип Іллєнко: «Позитивні зміни сталися лише тоді, коли запровадили мовні квоти»
Пилип Іллєнко

Пилип Іллєнко, керівник Державної аґенції з питань кіно України написав заяву про звільнення за власним бажанням. «Це дозволить вже, очевидно, новому уряду найближчим часом провести відповідний відкритий конкурс і призначити нового керівника галузі», — зазначив він і додав, що не бажає перетворювати боротьбу за крісло «в трилер із елементами складного постановочного екшну». «Я найближчим часом планую відпочити, у мене вже давно не було повноцінної, нормальної людської відпустки. І надовго не прощаємось, тому що всю свою подальшу ділову, творчу та громадсько-політичну діяльність пов’язую, як завжди, виключно з українським національним кінематографом!», — підсумував п. Іллєнко. Уряд його заяву про звільнення задовольнив. Пилип Іллєнко також опублікував звіт, в якому вказав, що у 2014-2019 рр. в прокат вийшли 110 вітчизняних повнометражних фільмів. За п’ять років за підтримки Держкіно зняли 173 фільми (67 ігрових повнометражних, 24 ігрових короткометражних, 23 анімаційних, 56 неігрових і три літописних матеріали). Касові збори цих фільмів загалом склали близько 473 млн грн. Переглянули ці фільми 8 094 789 глядачів. Лідерами касових зборів серед фільмів, створених за підтримки Держкіно є «Я, ти, він, вона» (71 млн грн), «Скажене весілля» (55 млн грн), «Викрадена принцеса» (36,4 млн грн). Державне фінансування українського кінематографа збільшилося з 63,1 млн грн, до 505,9 млн грн.
— Повідомляючи про свою відставку, ви зазначили, що не хочете перетворювати боротьбу за це крісло у трилер. Були якісь конфлікти з новою владою?
— Іноді в українському політикумі боротьба за певне крісло завершується знищенням інституції як такої. Цього мені дуже не хотілося б, тому й подав у відставку.
— Після президентських і парламентських виборів ви не отримували якісь «побажання» щодо того, як має розвиватись українське кіно?
— Жодних консультацій — ні офіційних, ні неофіційних. Ба більше, жодних публічних заяв про концепцію подальшого розвитку галузі від представників нової влади я ще не почув. Тому не розумію, яким шляхом вони будуть рухатися. Можу лише сказати, що серед них є достатньо людей, котрі обізнані зі ситуацією в галузі. Навіть сам президент України як режисер і продюсер також отримував державне фінансування від Держкіно.
— На початку липня, після того, як суд скасував заборону на трансляцію в Україні серіалу «Свати», ви звернулися до президента зі закликом не перетворювати «Свати» на власну «липецьку фабрику». Якою була його реакція?
— Не було реакції. Жодних юридичних підстав не видати прокатне посвідчення серіалу «Свати» немає. Але це питання давно вийшло з юридичної площини. Тепер це моральне і політичне питання. Зеленський отримав всю повноту влади в країні. Тому його політика щодо наявності серіалу «Свати» в ефірі якнайкраще демонструє його пріоритети.
— Одне з ваших перших гучних рішень на посаді глави Держкіно — обмеження російського контенту, що пропагує країну-аґресора, в ефірі українських телеканалів. Якими були наслідки цих заборон для українських медіагруп?
— Загалом під заборону потрапили сотні фільмів і серіалів. Це принесло величезні збитки медіагрупам, бо ж вони закуповують контент на рік наперед. 2014-го, коли ми впроваджували заборони, вони вже закупили фільми та серіали на весь 2014 рік і починали закупівлі на 2015-й.
— Яким був розмір цих збитків?
— Це були шалені гроші, адже 2014-го російський контент на українському телебаченні був домінуючим. Точну суму назвати не можу, бо компанії не мали зобов’язання повідомляти цю інформацію Держкіно. Але один із відомих українських телеменеджерів публічно говорив про 400 млн USD щороку, які платило українське телебачення за російський контент до війни. І це лише прямі втрати. Адже канали були змушені чимось замінити цей заборонений контент, тобто купити новий, відзняти щось своє, відповідно, знову витратити кошти. У цьому, до речі, був величезний позитив, бо канали розпочали виробництво власного контенту, вже українського. Спершу він був російськомовний, але тепер, із огляду на те, що запрацювали мовні квоти, став українським. Завдяки цьому українське телебачення стало зовсім іншим. Нарешті українські сценаристи та режисери отримали роботу, а українські актори — головні ролі. До того вони були хіба на «підтанцьовці» у російських зірок.
— Після цих заборон Ви стали «улюбленцем» телеканалу «1+1»?
— Вони організували цілу кампанію з дискредитації. Щотижня з’являлися брехливі сюжети у різних програмах. Усе це мало явний характер замовного матеріалу. Причому зрозуміло було, що замовник — не зовнішні сили, а сам телеканал. Але це закінчилось абсолютно нічим. Всі звинувачення, які озвучували, не знайшли підтверджень. І жодних вибачень я також не дочекався. Держкіно перевіряли всі, хто тільки може. І Рахункова палата, й аудиторська служба, і Національна аґенція зі запобігання корупції. З часом абсурдність цих сюжетів сягнула космічних масштабів і вони якось замовкли. Можливо, зрозуміли, що це не дає результату, якого вони хотіли.
— Заявляючи про відставку, ви сказали, що робота на держслужбі — прокляття. Чому?
— В українському суспільстві сформувалася певна презумпція винуватості. Якщо ти державний службовець, ще й на високій посаді, тебе одразу ж сприймають як неґативного персонажа, потенційного або реального злочинця, корупціонера тощо. Але насправді 2014-го у владу прийшло багато людей, котрі не були й не стали корупціонерами. У нас будь-який конкурс на фінансування фільмів перетворюється у скандал із тими, хто його програв. Очевидно ж, що будуть переможці та переможені. Бо для того конкурс і проводиться. Але багато з тих, хто програє, єдиним поясненням своєї поразки оголошують корупцію. Тому зараз охочих працювати на держслужбі поменшало.
— А як вам працювалося з владою Порошенка всі ці п’ять років?
— Команда Порошенка декларувала винятково націоналістичні гасла. Тому дискусій у нас і не могло бути.
— А як повинна розвиватися гуманітарна сфера в Україні?
— Як інструмент формування національної ідентичності і самоідентифікації українців як нації. Це основна місія держави у гуманітарній сфері.
— Теперішня президентська команда каже, що працюватиме «методом пряника». Це доцільно?
— За мого керівництва з ініціативи, зокрема, Держкіно запровадили пільги на виробництво українських національних фільмів — вони не сплачують податку на додану вартість (ПДВ). Так само з продажем квитків у кінотеатрах. Квитки на україномовний контент — без ПДВ, квитки на фільми іншою мовою — з ПДВ. Різниця 20 %. Завдяки цьому зараз кінотеатри показують майже всі фільми українською мовою. Тобто пряники давно працюють. Але, як відомо, поєднувати їх треба і з батогом. На прикладі телебачення ми це побачили. Позитивні зміни сталися лише тоді, коли запровадили мовні квоти.
— Чим плануєте займатися після звільнення з Держкіно?
— Тут однозначно — українське національне кіно. А в якій формі — покаже час.
Розмовляла Яна Федюра, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Loading...