Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 12, 2019

Пятрас Вайтекунас: «Литва й Україна можуть добитися «кумулятивного ефекту»

Автор:

|

Грудень 01, 2011

|

Рубрика:

Пятрас Вайтекунас: «Литва й Україна можуть добитися «кумулятивного ефекту»

Литва — одна з багатьох країн Європейського Союзу (ЄС), яка активно підтримує Україну на шляху євроінтеґрації. Від 2007 року Вільнюс і Київ відкрили нову сторінку в історії розвитку двосторонніх відносин, перейшовши на стратеґічний рівень співпраці. 22 листопада ц. р. в Україні з офіційним візитом побувала Даля Ґрібаускайте, президент Литовської Республіки. Про те, які питання були головними під час її зустрічей з українським керівництвом, а також про перспективи розвитку стратеґічного діалогу розповів Пятрас Вайтекунас, Надзвичайний і Повноважний посол Литовської Республіки в Україні.

Досягли проґресу

— Пане посол, візит Далі Ґрібаускайте в українську столицю, безумовно, — знакова подія в розвитку двосторонніх відносин. Які заходи було передбачено його програмою, і чого очікувала від них литовська сторона?

— Це був плановий робочий візит президента Литовської Республіки в Україну. Окрім двосторонньої зустрічі глав держав, відбулося також засідання Ради президентів, яка є однією з форм нашої співпраці. У межах візиту також про­йшов Литовсько-український бізнес-форум і ярмарок литовської продукції в київському супермаркеті Novus. На зустрічі з Віктором Януковичем обговорювалися питання євроінтеґрації України, які стосуються досягнення Договору про асоціацію з ЄС, зони вільної торгівлі, безвізового режиму тощо. Сторони також розглянули основи та цінності ЄС, на яких ґрунтуються наші стосунки: стан демократії, прав людини, верховенства права тощо. Крім цього, Литва й Україна обговорили питання економічної, реґіональної, політичної співпраці, розширення зони безпеки, гуманітарної сфери, а також аспекти координації дій у рамках Організації з питань безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ), де Литва головує цього року, а Україна головуватиме 2013-го. Що ж до очікувань, то, я сподіваюся, ми досягли проґресу в наших взаєминах — більш активної, прагматичнішої співпраці, спрямованої на досягнення конкретних результатів.

— Які сфери співпраці між Україною й Литвою є зараз основними?

— У першу чергу, це — політика, економіка, культура та реґіональна співпраця. У політиці ми прагнемо посилити реґіональний діалог на всіх рівнях, і не лише між Литвою й Україною, а й із Польщею. У цьому форматі ми маємо тристоронню парламентську асамблею. У двосторонньому форматі — підключаємо широкий спектр необхідних інструментів і інституцій. Крім Ради президентів, про яку я вже згадував, працюють Міжурядова комісія, двостороння комісія з питань євроінтеґрації. Усі ці інструменти функціонують. Наші експерти та фахівці зустрічаються й вирішують відповідні завдання задля просування вперед. Що стосується економіки, торгівля між нашими країнами на сьогоднішньому етапі інтенсивно розвивається. Товарообіг між Литвою й Україною цьогоріч, за прогнозами фахівців, сягне близько 1 млрд USD. За результатами минулого року, туристичний потік між двома країнами зріс більш як на 100 %. У транспортній галузі реалізується перспективний міжнародний проект «Вікінґ», що передбачає рух контейнерного потяга від порту Одеси до порту Клайпеди за 48 годин! Ми розраховуємо, що в недалекому майбутньому до цього проекту приєднається Туреччина, яка зацікавлена в продажу своїх товарів у реґіоні Балтійського моря, а також такі країни, як Вірменія, Грузія й Азербайджан. Якщо дивитися трохи далі, то й Китай також має інтерес до цього проекту. Ми хочемо, щоби «Вікінґ» просунувся вперед і наші президенти обговорювали конкретні пропозиції та рішення.

Литва готова поділитися досвідом

— Литовська Республіка головує в ОБСЄ від початку 2011 року. Що було зроблено за цей час?

— У цьому напрямку маємо значні досягнення. До таких я зараховую й те, що багато питань вирішується в нормальному робочому порядку. Це стосується, зокрема, проблем в Африці, пов’язаних з останніми подіями, а також на території колишньої Югославії. Якщо говорити про те, що важливо для нас, то це передусім той факт, що роль ОБСЄ продовжувала посилюватися й під час нашого головування. Так, вирішуються питання безпеки, у тому числі в енерґетичній сфері, розглядаються проблеми ґлобальних загроз. Окремо варто відзначити, що 30 листопада ц. р., після п’яти років мовчання, мають відновитися офіційні перемовини щодо придністровського вреґулювання у форматі «5+2». Також збережено формат Женевських перемовин, і діалог триває. Грузія, Росія, Південна Осетія, Абхазія, ЄС, ОБСЄ й Організація Об’єднаних Націй (ООН) мають намір обговорити цю проблематику.

— 2013 року естафета головування в ОБСЄ перейде до офіційного Києва. Яким корисним досвідом щодо цього може поділитися Литва? На що Україні потрібно звернути увагу вже зараз?

— Литва готова ділитися своїм досвідом. Ми пропонуємо на початку 2012 року провести детальні консультації з усього спектру питань, що стосуються країни, яка головує в ОБСЄ. Зараз уже досягнуто домовленості про проведення таких реґулярних українсько-литовських зустрічей. Друга ідея, про яку я хотів би згадати, — це необхідність роботи в тандемі. Оскільки 2013-го Литва головуватиме в ЄС, а Україна — в ОБСЄ, ми пропонуємо тісну та взаємодоповнюючу співпрацю. Зрозуміло, що ці організації — різні, мають різні завдання й інструменти, проте ми сподіваємося працювати з Україною в тандемі та домагатися ефективніших результатів, так званого кумулятивного ефекту, коли один плюс один — більше ніж два.

— 19 грудня в Києві відбудеться саміт Україна—ЄС, на якому очікується ухвалення ключових рішень щодо підписання Договору про асоціацію між Україною та ЄС. Як би ви охарактеризували розвиток діалогу між Києвом і Брюсселем у цьому питанні виходячи із заяв деяких європейських лідерів із приводу політичної ситуації в Україні?

— Хочу сказати, що Україна — європейська держава, а українці — європейський народ. Більшість українських громадян підтримує курс своєї країни на євроінтеґрацію, і це є основоположним на шляху до ЄС. Адже в Європу інтеґрується не влада, а вся країна. Ми сподіваємося на результативний діалог для досягнення цієї мети й активно підтримуємо Україну. Проте варто також зосередитися на фундаменті наших взаємин: правах людини, демократичних цінностях та верховенстві права. ЄС звертає дуже пильну увагу на конституційну реформу, закон про вибори й на те, щоб усі партії й опозиційні лідери мали однакові права для участі у виборчому процесі. І, звичайно ж, сам закон про вибори має узгоджуватися з європейськими стандартами. Під час ухвалення нового закону про вибори в Україні була виявлена широка підтримка. Тепер залишається тільки дочекатися висновків Венеціанської комісії. Ще раз наголошу, що ці технічні досягнення, як і кожен договір, є дуже важливими. Водночас, вони не повинні переважати над фундаментальними цінностями європейської цивілізації.

Вільних грошей у Литві багато

— За даними українського Держкомстату, 2011 року Литовська Республіка інвестувала в Україну значно більше, ніж Україна — у Литву. У чому полягає приваб­ливість України для литовських інвесторів?

— Вільних грошей у Литві є багато. За оцінками деяких експертів і наших підприємців, ми інвестуємо максимум 20 % від своїх можливостей. Образно кажучи, ми вкладаємо в економіку України сотні мільйонів доларів, а могли б інвестувати мільярди. Але поки що основні наші інвестори стоять за кордоном і чекають на відповідний момент. Вони хочуть мати ґарантії того, що їхні гроші будуть у безпеці, що буде створено якнайпривабливіші умови для розвитку бізнесу в Україні. Деякі проекти в українській державі вже реалізуються. Зараз тривають активні перемовини про інвестування 22 млн EUR у будівництво заводу хімічних добрив у районі Херсона, 20 млн EUR — для організації виробництва індичатини під Києвом. Загалом, литовський бізнес в Україні дуже цікавить виробництво сільгосппродукції. Тут бракує потужностей для переробки молока, м’яса, а особливо овочів і фруктів довготермінового зберігання, консервації. На думку литовських бізнесменів, ця ніша ще далеко не заповнена в Україні.

— Історії України та Литви тісно переплітаються між собою починаючи із часів Великого Князівства Литовського. Цей період значно вплинув на розвиток української культури. Як зараз держави співпрацюють у цій сфері?

— У вересні ц. р. ми відкрили пам’ятник Тарасові Шевченку у Вільнюсі. Було би добре подумати про реалізацію подібних проектів і в Україні. Гадаю, до 25-річчя Незалежності, маючи достатньо коштів і політичної волі, ми могли би реалізовувати масштабні культурні проекти, установлювати пам’ятники відомим політичним діячам, які пов’язують наші народи. 2011 року ми відзначили річницю Хотинської битви, наступного — відзначатимемо 650-ліття битви біля Синіх Вод. Усе це — віхи нашої спільної історії. Зараз за сприяння Литовської Республіки в Україні видаються історичні книги українською мовою, які ми потім перекладаємо литовською. Вони випускаються за участю литовських, українських, часто польських істориків і білоруських авторів. Не варто забувати, що тут, у нашому реґіоні, створювалася європейська цивілізація. І Велике Князівство Литовське було ефективним інструментом розвитку Європи — не в географічному розумінні цього слова, а в плані цінностей. Три статути Великого Князівства Литовського стали основою першої конституції. Ба більше, їх було написано староукраїнською мовою. Уже тоді Велике Князівство Литовське намагалося жити за законами: у тих статутах була передбачена міжконфесійна та міжнаціональна толерантність, терпимість, уводився інститут судової влади. Тому для нас дуже важливо до кінця зрозуміти, що тут починаючи ще з XIV ст. нашими спільними зусиллями створювалася Європа.

Розмовляв Віталій Сич, Укрінформ

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply