Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 17, 2017

Пітер Куйтан: «Нам не дали історії хвороби Тимошенко, і це — дивно»

Автор:

|

Березень 01, 2012

|

Рубрика:

Пітер Куйтан: «Нам не дали історії хвороби Тимошенко, і це — дивно»

Канадський лікар Пітер Куйтан разом зі ще одним лікарем із Канади, а також із колеґами з Німеччини й України брав участь в огляді Юлії Тимо­шенко в Качанівській колонії в Харкові 15—16 лютого. Він розповів Бі-бі-сі, що їм так і не надали історії хвороби пані Тимо­шенко, а також можливості провести її повноцінний медичний огляд. Д-р Куйтан каже, що дуже стривожений ситуацією й готовий ще раз приїхати в Україну та продовжити обстеження ув’язненого екс-прем’єра.

Етичні стандарти для лікарів — однакові

— Чи справді вам довелося чекати кілька годин, близько десяти, як повідомляють, на летовищі після прибуття в Україну?

— Так, в аеропорту виникли проблеми. Ми приїхали зі своїми лікарськими сумками, і, як я розумію, влада знала, що ми прилетимо, але були якісь затримки. Нас тримали в київському аеропорту. Спершу була затримка на кілька хвилин, але, коли ми вийшли з летовища, майже настала північ. До нас, поки ми чекали, приєднався посол Канади, щоби допомогти нам. Гадаю, лише завдяки його люб’язності ми відчули якусь добру зустріч. Розумієте, ми їхали з Канади й на той час уже багато годин не спали, тож наступного ранку справді були дуже втомленими. Не впевнений, у чому саме полягала проблема, нам давали різні пояснення. Ми надали їм повний перелік усього, що веземо. Я віз усе те, що взяв би зі собою, якби поїхав на виклик додому до пацієнта в моєму рідному місті. Там не було нічого незвичного: деяке обладнання для аналізів, яке використовується в таких випадках. Нічого особливого. Тож я був здивований такою реакцією.

— Чи було створено українською владою необхідні умови для огляду Юлії Тимошенко?

— Ви маєте усвідомлювати, що ми — канадці, нас попросили добровільно взяти участь у гуманітарній місії, й у таких умовах ми очікували, що будемо співпрацювати тут так само, як із колеґами з будь-якої іншої країни світу. Те, із чим ми зіштовхнулися в Україні, було для нас досить дивним і новим. Ми не розуміли більшості положень законодавства, які нам надали. Труднощі виник­ли в нас іще до того, як ми побачили пацієнта. Не знаю, можна це назвати перепонами чи це просто звичний для України спосіб ведення справ, але, звісно, для нас це не було нормальним. Наприклад, те, що конфіденційність пацієнта може бути порушена. Для нас, як для лікарів, не є важливим, де саме у світі ви перебуваєте, етичні стандарти для лікарів усюди однакові. І для нас це також має велике значення. Для нас п. Тимошенко найперше є пацієнтом, а потім уже все решта. І саме тому ми приїхали. Дуже важливо було забезпечити їй приватність, конфіденційність, якнайкраще виконати свою роботу, як і для будь-кого. Були деякі труднощі в тому, як виглядав увесь процес.

— Чи отримали ви необхідну приватність?

— Неповною мірою. Але річ не лише в конфіденційності, ми також не отримали історії хвороби. Коли ви оглядаєте будь-якого пацієнта, коли вас викликали для консультацій, дуже важливо мати доступ до історії хвороби, щоби переглянути її, подивитися, що ставалося, проглянути призначення. Нам цього не надали, і це було трохи незрозуміло. Ми були змушені покладатися на розповіді членів родини та самої пацієнтки. Нам видали дуже мало документів. І це — дивно, бо ми ж розуміємо, що в неї брали аналізи. Нам було дивно, бо виглядало так, наче ми маємо приїхати й подивитися, а потім — поставити діагноз. Але ми не звикли до такої медицини, нас учили якомога краще готувати наші висновки. Гадаю, що кожен терапевт підійшов би до цього так само.

Історію хвороби забрала таємна служба

— Вам відмовили в наданні історії хвороби?

— Ми попросили її в понеділок 13 лютого, коли були на великій зустрічі з політиками, українськими лікарями. Ми запитали, чи можемо ознайомитися з медичними записами, з усім, що може допомогти нам підготуватися до зустрічі з пацієнтом. Але нам нічого не надали, окрім лише короткої усної інформації від одного з політиків, здається, він відповідає за охорону здоров’я в тюремній службі. На цій зустрічі він розповів, що він думає про її здоров’я за період п’яти місяців. Трохи допомогло, але не надто. Я запитав у п. Тимошенко, чи можемо ми поглянути на її попередню медичну історію, і вона була готова дати нам дозвіл, але проблема полягала в тому, що її медична історія була в Києві, у її лікаря. І п. Тимо­шенко сказала нам, що історію хвороби забрала таємна служба, якщо це так називається. Ми запитали у влади, але нам сказали, що нічого про це не знають. І дотепер історії хвороби ми не бачили.

— Ви згадували, що Юлії Тимошенко кололи препарати, заборонені в Канаді?

— Сподіваюся отримати про це більше інформації, гадаю, що ін’єкції було зроблено в Києві, а не в Харкові. І ми цим занепокоєні. Але знову ж таки — нам не дали жодних записів про те, що саме їй кололи та в якій кількості.

— Чи був якийсь тиск із боку влади на вас чи ваших колеґ?

— Коли ми мали справу з владою, її представники завжди були дуже ввічливі. Але можу сказати, що я постійно відчував тиск, бо більшість питань, які з нами з’ясовували, були правовими. Це — не те, що стосувалося огляду чи медицини. 90 % часу, який ми провели на дуже довгих зустрічах із різними людьми, стосувалися правових питань. Але, як лікарі, ми не можемо цього коментувати. Наприклад, для нас було зрозуміло, що ми не можемо практикувати в Україні. Але те, що пацієнт може бути позбавлений конфіденційності рішенням парламенту, нам дуже важко зрозуміти. Як влада може позбавити вас приватності й очікувати, що вас оглядатиме незалежний терапевт? Фактично ми не мали змоги приватно побачити п. Тимо­шенко.

— Розкажіть, як обиралися лікарі для роботи. Чи мала значення наявність українського коріння?

— Мене попросив мій уряд, департамент закордонних справ. Вони запропонували мені взяти участь у цій місії. Більше ніхто мене не просив, і я не думаю, що мене спрямували сюди з якихось особливих міркувань. Я — канадець, народився в Канаді, і я дуже тішуся, що можу служити своїй державі: у цій місії або в іншій місії. Гадаю, що нечесно було би сказати, що в нас було якесь політичне підґрунтя.

«Вона не могла підвестися без ліків»

— Чи вважаєте ви, що умови, у яких утримують п. Тимошенко, не суперечать світовим стандартам? Чи може вона отримати всю необхідну допомогу?

— Мені дуже важко відповісти, бо не уявляю, які стандарти в інших в’язницях України чи ще десь. Якби довелося порівнювати це з канадськими пенітенціарними закладами, то гадаю, що мова йшла би про установу з максимальними заходами безпеки. Що ж до доступності лікування, то ми майже нічого не бачили, і нам цього не показували. Там є лише маленька кімнатка для надання першої допомоги. І я не знаю, чи є там іще щось, нам цього не показали.

— Як на вашу думку, чи п. Тимошенко отримує всю необхідну їй допомогу? Бо ми маємо дві протилежні позиції: з одного боку, влади, з іншого — родини та захисту…

— Коли ви потрапляєте в країну з іншою культурою, то завжди побачите речі, які видадуться дивними. І ми бачили таке. Наприклад, п. Тимошенко сказала, що її медичний огляд у в’язниці робився з порога, однак зблизька пацієнтки не оглядали. І при цьому, здається, є звіт, що з нею все гаразд. Це кардинально відрізняється від того, як би ми робили це в Канаді. Гадаю, те, що ми не могли зробити будь-якого аналізу крові чи токсикологічного тесту, стало для нас каменем спотикання. Це означало, що ми не можемо провести повного медичного обстеження, на яке сподівалися. Мабуть, причиною цього було бажання уряду мати копію всього, що ми робили, а ще якійсь третій стороні — нейтральний контроль, як вони сказали. Навіть якщо пацієнт погодиться на це, то йдеться про велику кількість крові. Мої пацієнти не люблять здавати кров, бо це — багато крові. А якщо потроїти цей аналіз, то це — завеликий обсяг крові. І, як терапевт, я гадаю, що це — більше, ніж потрібно. І це — неприйнятно. Це — проблема, і я цілком згодний із пацієнткою в тому, що вона попросила про конфіденційність і про те, щоб аналіз робили за межами України. Я думаю, що причина переконлива — недовіра до державних лікарів і занепокоєння родини. Але ж кожен пацієнт має право на конфіденційність і приватність. Говорити, що пацієнтка відмовилася від тесту, — неправильно. Вона погодилася на проведення тесту канадськими лікарями.

— Чи ви можете назвати стан п. Тимошенко серйозним?

— У той час, коли ми зустрілися з нею, то побачили пацієнтку, яка весь час відчувала біль і лежала в ліжку. Тимошенко не могла підвестися з ліжка без ліків. І я вважаю, що, з огляду на цю інформацію та здоровий глузд, кожна людина може зробити власний висновок, і цей висновок — не «гарне здоров’я».

— Чи будете ви надавати ще якісь остаточні висновки українській владі?

— Коли ми завершили наш попередній огляд, українська команда вирішила, що це — остаточний висновок. Ми запропонували продовжити обстеження, щоби закінчити нашу роботу, аби якимось чином зробити аналізи та надати належний звіт. Не знаю, чи хочуть вони, щоби ми продовжили, бо я не отримував відповіді. Я чекаю на неї, але ми готові продовжити, якщо матимемо таку можливість. Щонайменше нам треба подивитися на її медичну карту та зробити аналізи, без цього дуже складно, це — просто спекуляції. Насамкінець скажу, що я дуже занепокоєний.

Розмовляла Дарія Тарадай

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...