Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Sep. 22, 2017

Павло Жебрівський: «Щоб зробити Донеччину європейською, треба 200-250 млрд грн»

Автор:

|

Вересень 14, 2017

|

Рубрика:

Павло Жебрівський: «Щоб зробити Донеччину європейською, треба 200-250 млрд грн»

Павло Жебрівський — голова Донецької військово-цивільної адміністрації (ВЦА), котрий активно відбудовує Донеччину.

Розпочали з припинення постачання електроенергії
— Україна прийняла рішення про припинення постачання електроенергії на тимчасово окуповані райони Донецької області. В основі цього рішення лежать більше економічні чи політичні причини?
— Ще на початку року баланс перетоків електроенергії туди і звідти був для України мінус 30 млн грн на місяць. Тобто, терористична організація «Донецька народна республіка» постачала нам електроенергію зі Зуївки через Макіївку, а ми поставляли їм. Поки корпорація Ріната Ахметова ДТЕК була спільна і на контрольованій, і на неконтрольованій території, то з цим балансом якось давали собі раду. Але після «націоналізації» терористами тієї частини, що на «їхній» території, ці перетоки стали прямим мінусом енергоринку. А що там ніхто не мав наміру платити, було прийнято відповідне рішення про припинення енергопостачання. При цьому, люди, котрі проживають на контрольованій Україною території, не постраждають. А терористам доведеться знайти механізми оплати боргів.
— Яка це сума?
— Лише за постачання води борги сягають 1,6 млрд грн, з них приблизно 70 % — це електроенергія.
— Але постачання електроенергії на водогін не буде припинятися?
— Ми не можемо зробити так, як у Луганській області — вимкнути через несплату боргів. На Луганщині після Попасної гілка водогону пішла на тимчасового непідконтрольну уряду територію України. У нас же ситуація набагато складніша. Водогін заходить на частину Горлівки, Донецьк, Ясинувату і далі йде на Маріуполь. Вимкнувши водопостачання для тієї території, залишимо без води Волноваху, Маріуполь, Нікольський і Мангушський райони. Але ми готуємося до автономізації водопостачання на територію, підконтрольну українській владі. Після цього зможемо серйозно балакати з тією територією про сплату боргів.
— Чи не впливатимуть ці обмеження, на реінтеграцію Донбасу?
— За все потрібно платити. Як в Україні, так і на тимчасово непідконтрольній території. Якщо зараз людина в Україні заборгувала за водопостачання, то їй воду вимикають. Так само з електроенергією. В природі нічого безоплатного не існує. Хтось за це має заплатити.
— Часто можна почути обвинувачення на адресу того ж Міністерства інформації чи ВЦА, що вони не ведуть серйозної інформаційної відповіді на агресивну політику росіян і сепаратистів…
— А як маємо реагувати? У нас немає в області жодної державної телевізії. Добре, що створили газету «Вісті Донбасу», яку 50-тисячним накладом роздаємо на лінії розмежування, щоб до людей дійшла хоч якась українська позиція, українське слово. І це — ключова проблема.

Путін хоче всю Україну
— Незважаючи на режим припинення вогню ворог продовжує збройні провокації. Чого добиваються окупанти?
— Дестабілізації. Путін не збирається відпускати Україну. Йому не потрібна ні частина Донеччини чи Луганщини, ні весь Донбас. Путін хоче всю Україну. Бо російська імперія не можлива без людського ресурсу України. Без підживлення людським інтелектуальним ресурсом із України російська імперія загине. Зараз у Росії потуги до широкомасштабного наступу немає. Наші Збройні сили, Національна гвардія, інші силові структури вже показали, що просто спостерігати за наступом не будуть. Повністю загарбати Україну неможливо, однак тримати як кровоточиву рану — так. Крім цього, у Путіна у березні наступного року вибори, і йому потрібно показати, що він вболіває за «донбаський» народ. Тому можливі чергові загострення на Донбасі. Путін буде лізти доти, доки не отримає по зубах.
— Зараз планується створення Оперативного штабу, який керуватиме військовою операцією, яка, по суті, прийде на зміну антитерористичній операції. Як ви ставитеся до цієї ідеї?
— Потреба у врегулювання ситуації на території Донецької та Луганської областей, частина з яких окупована, є очевидною. Але питання: яким чином? Що таке Оперативний штаб — мені не зрозуміло. Дехто каже, що маємо віддати всю повноту влади на цих територіях військовим. Але чи є у нас підготовлений військовий, котрий готовий забезпечити цивільне життя? У нас є лінія розмежування. Звісно, там ключовими мають бути військові. Але є Краматорськ, Слов’янськ, Маріуполь, Лиман, Бахмут, Костянтинівка та багато інших населених пунктів, які живуть мирним життям. Чи зможуть управляти цивільним життям ті, хто має займатися війною?
— Створення цієї об’єднаної ЦВА Донецька та Луганська, яку ви просуваєте, не передбачає об’єднання двох областей?
— Це не можливо. По-перше, адміністративно-територіальний устрій України закріплений Конституцією України. По-друге, економікою мають займатися цивільні люди. По-третє, є різнопланові завдання, адже Донецька область — промислова і далі трохи аграрна, а Луганська — аграрна і трохи промислова.
— А ви доносили цю ідею про об’єднану ВЦА до Президента?
— Ще не зустрічався з цього приводу. Але я цю ідею публічно неодноразово висловлював, а у нас Президент достатньо поінформована людина, він не черпає інформацію з того, що йому підсунуть, а сам, особливо в соціальних мережах, на сайтах дивиться.
— Президент читає й сам у соцмережах?
— Атож. І це дуже важливо. Щоб не влаштували людині «теплу ванну», як тому ж Віктору Андрійовичу влаштували, чи Леоніду Даниловичу. Президент напряму бачить те, що турбує суспільство, про що балакає громадськість.

Сказати, що все пропало, було б не чесно
— Нещодавно Георгій Тука, заступник міністра з питань тимчасово окупованих територій, заявив, що на Донбасі катастрофа, тому людей треба відселяти. Ви ж у відповідь порадили йому краще мовчати…
— Є Міністерство з питань тимчасово окупованих територій і внутрішньо переміщених осіб, і є Донецька ВЦА. Вони функціонують якимось дивним чином окремо.
— А щодо екологічної ситуації?
— Багато говорилося, що вода на Донеччині достатньо важка для споживання, не придатна. Насправді так завжди було. Ніхто в СРСР не займався очисними спорудами та багатьма іншими речами. Ситуація з водою не краща і не гірша, ніж була до війни. З приводу ж шахтних вод — в постійному режимі відкачуємо, як і відкачували до війни. Також розпочали масштабну програму по твердих побутових відходах. Впродовж цього та наступного років збудуємо за французькою технологією чотири полігони твердих побутових відходів. Об’єм фінансового ресурсу — близько 350 млн грн. Будувати будуть українські компанії, але за іноземною технологією. Також будуть побудовані перевантажувальні та сортувальні станції, а кінцевим етапом стане будівництво сміттєпереробних заводів. Будуємо й очисні споруди. Наприклад, в Костянтинівці 25 років очисні споруди взагалі не працювали. В Покровську побудували у 1980-х цілий квартал, але навіть колектора не збудували, вся гидота в річку йшла. Ще один напрямок покращення екології — відновлення парків. Цього року буде відновлено та запущено сім парків. Стосовно ж непідконтрольної Уряду території, там, безумовно, величезна проблема. Зокрема, зі шахтою «Юнком» у Єнакієво, де ядерним вибухом 1979 року пробували понизити рівень метану. Там величезні проблеми з приводу радіоактивної безпеки. Також закривається багато копалень. Наприклад, у Горлівці всі чотири шахти не працюють, з них дві залиті і ніхто звідти воду не відпомповує. Ніхто на непідконтрольній території екологією не переймається. Але сказати, що все пропало, було б не чесно.
— За вашої ініціативи в області запущено цікавий проект «Український донецький куркуль» — бажаючі започаткувати власний бізнес можуть отримати як грант, так і компенсацію по кредитах. Чи поспішають донеччани ставати куркулями?
— Наразі завершується другий етап відбору. По першому відбору визначили 20 осіб. Готуємо їхнє відрядження до Польщі. На другий етап було подано набагато більше заявок, і це набирає обертів. Чому не поспішають? Є дві причини. Перша — достатньо високий рівень патерналізму на Донеччині, як і по всій Україні. Друга причина — недовіра, що не може бути, що будуть виділяти гроші й не будуть вимагати за це хабара, чи ще чогось. Але крига скресне, і гадаю, що після третього етапу, коли вже кілька десятків людей отримають гранти, ми покажемо реалізацію цих проектів по телевізору, то буде вже справжній бум. А ключове завдання для мене — створення такої собі road map побудови нової інфраструктури Донеччини. Міста і села мають стати справді європейськими.
— Європейці допоможуть будувати цю європейську інфраструктуру?
— Чому б ні? Наразі поставлена задача до кінця серпня створити інтерактивну мапу на сайті ВЦА: клікаєш на мапі на якесь місто, там різні шари висвітлюються, наприклад, по комунальному транспорту, комунальних підприємствах, водогону, дорогах тощо — що куди потрібно. Із цією дорожньою картою планую зробити «роуд шоу», презентувати її спочатку євродипломатам у Києві, а потім поїхати з нею за кордон. Врешті-решт, для світу це не такі й великі гроші — менше 10 млрд USD. Особливо, якщо глянути на те, скільки світ вкладає в Афганістан — як у бездонну діжку.
Розмовляв Василь Короткий, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Loading...