Новини для українців всього свту

Thursday, Nov. 21, 2019

Павло Клімкін: «Борис Джонсон досі згадує котлети по-київськи»

Автор:

|

Серпень 14, 2019

|

Рубрика:

Павло Клімкін: «Борис Джонсон досі згадує котлети по-київськи»
Павло Клімкін

Павло Клімкін фактично вже покинув посаду міністра закордонних справ України, на якій відважно боронив державу на світовій арені.

Якщо не маєш індивідуальності, то не маєш шансів як дипломат
— На посаді керівника зовнішньополітичного відомства вільніше за інших колег поводився хіба що Борис Джонсон. Чи має дипломат право на прояв власної індивідуальності?
— Безумовно! Головний принцип протоколу — здоровий глузд і розуміння, яким чином не створювати психологічних та інших проблем тим, із ким маєш справу. У кожного має бути внутрішнє відчуття, що для нього є важливою лінією поведінки. Кожна людина — індивідуальна. Й якщо не маєш індивідуальності, не маєш шансів як дипломат. Багато людей чомусь вважають, що дипломати пишуть, а потім надсилають якісь депеші. Але дипломат — це людина, яка контактує, а контактують лише особистості.
— Але ж дипломати діють у рамках директив, наданих президентом. Чи означає це, що вони з самого початку мають налаштовуватися бути виконавцями і грати «другу скрипку»?
— Міністр — це політична фігура, він повинен мати свої принципи та позицію. Зазвичай, міністр має більше інформації і більше контактів, а також свою інтуїцію стосовно того чи іншого питання. А в таких країнах, як Україна, Міністерство закордонних справ (МЗС) має бути дуже сильним, щоб відстоювати її позицію.
— Але президент Зеленський наполягає, що саме він відповідає за зовнішню політику…
— Тут суперечностей немає. Зовнішньополітичну лінію визначає президент, але в рамках цих його директив доводиться діяти самостійно. Бо якщо виникне ситуація, коли ніхто не проявлятиме ініціативи, це буде реальна катастрофа.
— Те, що президент Порошенко раніше був міністром закордонних справ, полегшувало чи ускладнювало вашу співпрацю?
— Полегшувало. Адже у нього була певна історія міжнародних контактів, він намагався брати активну участь у різних конференціях, особисто знав багатьох міжнародних лідерів.
— За час вашого перебування на посаді міністри закордонних справ в інших країнах змінювалися, іноді по кілька разів. Чи були для вас «складні» керівники МЗС?
— Таких майже не було — двоє-троє зі сотень. Але це було пов’язано не особистою позицією, а якимось елементами ставлення до України. люблю розмовляти з людьми, мені цікаві люди як такі. Тому в мене майже з усіма були хороші взаємини, і мені це допомагало. Ви згадали Бориса Джонсона — з ним завжди можна знайти особистий контакт. Але є інші культури, з представниками яких це складніше зробити з першої розмови, і ти маєш розуміти, як з ними налагоджувати контакт поступово.
— Бачила фото, де ви частували іноземних послів власноруч приготовленими стравами. Запрошували їх додому?
— Додому не запрошував, але завжди намагався переконати послів реально жити Україною, щоб їм самим було цікаво. Тому намагалися показати наші традиції, кухню. Своїх колег-міністрів я також прагнув зацікавити якоюсь емоцією, пов’язаною української кухнею. Іноді це були вареники, а Борису Джонсону дуже сподобалися справжні котлети по-київськи. Він і досі розповідає, що те, що він купував у себе у Великій Британії, не витримує жодного порівняння з тим, що куштував у Києві.

Іноді дуже важко реагувати без емоцій
— Подейкують, що під час «нормандської зустрічі» в Парижі у березні 2016-го ви мало не побилися зі Сергієм Лавровим, міністром закордонних справ Російської Федерації (РФ). А як сваряться дипломати?
— Ми не билися, але це був дуже емоційний момент, коли обговорювали політичних в’язнів, і в якийсь момент я справді кинув папери через стіл. Вважаю, що кожна людина має право на емоції, якщо вони справжні, і завжди буду це відстоювати. Але розмовляти з росіянами все одно потрібно, тому треба зберігати якийсь контакт.
— Тиснете руку Лаврову при зустрічі?
— Звісно. Це не означає, що ми особисто добре ставимося один до одного, але змушені розмовляти один із одним. Росія — це реальність, як би ми її не оцінювали. Ми перебуваємо у стані війни з цією реальністю, я розмовляв із Лавровим про Донбас, Крим, політичних в’язнів. Зберігати достатній рівень спілкування з російською стороною дуже складно емоційно, але я завжди намагався це зробити. Було ще кілька випадків, коли, на жаль, чи на щастя, я проявляв емоції, бо приховати їх було просто неможливо. Іноді дуже важко без емоцій реагувати на те, що кажуть і роблять російські представники.
— Міжнародні партнери часто реагують на події в Україні заявами, в яких висловлюють «стурбованість», «глибоку стурбованість» і «рішуче засуджують». У дипломатії якось розрізняють ступені реагування?
— Всі заяви важливі, але у справжніх друзів за заявами мають слідувати дії, і не лише у вигляді санкцій.
— Але ви відстежуєте хто «стурбований», а хто «рішуче засуджує»?
— По тих словах одразу можна зрозуміти їхню тональність. Коли сам написав і прочитав тисячі подібних заяв, дуже добре знаєш, хто які слова і в якому випадку використовує.
— Коли президент Зеленський заявив, що розчарований рішенням Парламентської асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) щодо повернення без обмежень повноважень російській делегації, в Україні цю реакцію сприйняли як занадто м’яку. Які найсильніші слова може використати президент для висловлення політичних емоцій?
— Президент має право на будь-які слова. Він завжди має відчувати, що й коли сказати. Зе-команда тільки починає формулювання зовнішньополітичних позицій, а ви очікуєте від неї використання всього арсеналу реагування відразу ж.
— МЗС відкликало з РЄ Дмитра Кулебу. Що означало його відкликання?
— Після прийняття рішення про повернення російської делегації без будь-яких умов ПАРЄ повністю втратила нашу довіру. Вона поступово перетворюється на звичайний секретаріат конвенцій у сфері прав людини. Це дуже погано, оскільки означає, що цей міжнародний майданчик руйнується, як, до речі, й Організація з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ). А Дмитра ми відкликали його для того, щоб порадитися, яким чином обмежити здатність РФ гібридно впливати на асамблею.
— Хто має приймати рішення про його повернення?
— Виконувач обов’язки міністра, але до літньої паузи наш посол туди не повернеться.
— Президент Зеленський каже, що іноземні партнери не радять йому розмовляти з Путіним сам-на-сам, але він таки зателефонував йому…
— Дочекаємося, чи матимуть ці перемовини якісь результати.

Коли щось вирішую, то обов’язково це роблю
— Під час зустрічі президентів Порошенка і Трампа між ними не виникло «хімії». Ви ж готові радити Зеленському, як встановити контакт із господарем Овального кабінету. Знаєте якийсь секрет?
— У Порошенка був нормальний контакт із Трампом. А мої поради — не публічні, бо стосуються встановлення особистого контакту так, як це розумію я. Не претендую на те, що найкраще відчуваю кожного зі світових лідерів, але у мене є певний досвід, і можу ним поділитися.
— Чи допоможе, на вашу думку, зближенню президентів Трампа і Зеленського те, що обоє працювали на телебаченні?
— Вірю в те, що у них встановиться нормальний особистий контакт.
— Чи можливо, щоб Алек Болдвін, котрий пародіював Трампа, балотувався у президенти США?
— Виборча кампанія в Сполучених Штатах може розвиватися дуже непередбачувано. В неї навіть на етапі демократичних праймеріз вступають нові гравці. Не те, що а РФ, де немає виборів як таких, і зараз багато російських опозиціонерів дивляться на наші вибори замріяно.
— Письменниця Оксана Забужко сказала, що у зв’язку з політичною турбулентністю весь світ зараз має «пристебнути паски». Коли, на вашу думку, ми зможемо їх відстебнути?
— Процес справжнього політичного перезавантаження в рамках демократії лише почався. Змінюються класичні політичні баланси. В зовнішній політиці завжди керувався принципом «нічого про Україну без України». Так і у внутрішній маємо всі жорстко дотримуватися принципу «нічого для нас без нас».
— Ви помітно схудли, поділіться секретом. Володимир Гройсман казав, що відмовився від солодкого, хліба та картоплі. А ви від чого відмовилися?
— Через постійні перельоти та стреси раніше дуже додав у вазі. А зараз це просто елемент налаштування і сили волі. Я не дотримуюсь ніякої специфічної дієти. Але тепер у мене з’явилася можливість регулярно ходити до спортивної зали. Не знаю, чи можна про це казати як про рецепт, особливо жінкам — я не їм нічого солодкого і не надто його люблю. Жодних інших обмежень у мене немає!
— А що люблять їсти такі самураї, як ви?
— В одній із книг написано, що в самурая є лише одне дихання для прийняття рішення. Перед битвою вони п’ють спеціальний зелений чай, ніколи не п’ють саке, і це — прекрасна традиція!
— Не любите алкоголь?
— Можу іноді з друзями випити келих вина. Дуже люблю каву і багато її п’ю, а до всього іншого байдуже. Ще часто п’ю зелений чай, але це не значить, що перед «битвою» — хіба він, може бути й кава! Зараз почуваюся набагато краще, але це в першу чергу спорт і самодисципліна. Коли щось вирішую, я обов’язково це роблю. У моєму житті завжди так було.
Розмовляла Надія Юрченко, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...