Новини для українців всього свту

Wednesday, Jan. 22, 2020

Павло Ґрод: «Хочемо у кожній країні мати українців, спроможних впливати на політичні процеси»

Автор:

|

Січень 09, 2020

|

Рубрика:

Павло Ґрод: «Хочемо у кожній країні мати українців, спроможних впливати на політичні процеси»
Павло Ґрод

Із 46 млн українців, котрі проживають у світі, лише близько 35 млн мешкають на території України. Решта називають своїм домом Канаду, США, Бразилію, Австралію, Російську Федерацію (РФ), Казахстан, Туреччину, Федеративну Республіку Німеччина (ФРН), Францію та ще десятки країн, формуючи численну українську діаспору. 1967 року більшість українських організацій погодилися утворити єдину координаційну надбудову, відому зараз під назвою Світовий конґрес українців (СКУ). Із 2018 року його очолює Павло Ґрод.

Намагаємося навчати українські організації лобізму
— Якими є пріоритети роботи СКУ на наступні кілька років?
— Перший пріоритет — захист України від російської аґресії. Ми зобов’язані пояснити світовій спільноті, що РФ — аґресор, бо це подекуди починають забувати. Одним із позитивів саги про імпічмент у США є те, що в Америці нарешті заговорили про стратегічну важливість України. Другий пріоритет — розбудова економічно потужної України, що рухається євроатлантичним шляхом. Саме тому ми всіляко заохочуємо іноземні інвестиції, беремо участь у міжнародних заходах тощо. І третій — розбудова впливових і свідомих українських громад у світі. Ми намагаємося єднати українців та вчити їх веденню політичних процесів. У Канаді ми впливові саме тому, що об’єднані. Наша мета: в кожній країні світу мати українців, здатних впливати на місцеві політичні процеси.
— Про потужну українську громаду Канади знають усі, але наскільки впливові наші діаспори у інших державах?
— Ситуація від держави до держави дуже різниться. Значний вплив є у США й Австралії, трошки менший — у Великій Британії, у решті країн — ще слабший. Утім, стан справ змінюється. Нещодавно ми провели щорічні загальні збори у Берліні, столиці ФРН, де організували зустрічі з провідними членами Бундестагу, посадовцями з офісу глави уряду та Міністерства закордонних справ (МЗС). Із собою ми брали керівників української громади, аби вони на власні очі побачили, як займатися лобізмом, та могли продовжувати робити це самостійно.
— Чи координує СКУ свою роботу з українськими дипломатами?
— Звісно. Коли я востаннє був в Україні, то спілкувався з міністром закордонних справ, президентом, його командою — ми перебуваємо у регулярному контакті. Наш київський офіс постійно спілкується з Василем Боднарем (заступником міністра закордонних справ України. — Ред.) й іншими. Із посольствами також на зв’язку. Наприклад, у ФРН координуємо роботу не через Київ, а безпосередньо обговорюємо все з послом Андрієм Мельником.

Стосунки між громадами не завжди хороші
— Якими є стосунки між різними українськими діаспорами? Наскільки вони дружні?
— Загалом бажання товаришувати є, однак існують певні нюанси. Скажімо, приїжджаємо до Берліна, зустрічаємося з громадою, всі нібито зацікавлені у співпраці. Однак, щойно від’їжджаємо — вони не можуть між собою домовитися.
— То проблеми все ж існують?
— По-різному. У більшості випадків конфлікт трапляється через особисте: я — найкраща, я все організувала, а ви хто такі? Гадаю, з розвитком громади прийде й дисципліна, яку ми вже бачимо в Канаді. Люди поважають одне одного, існують різні організації, є певна конкуренція, але загалом усе добре.
— Відчуваєте зовнішні спроби посіяти розбрат усередині громад?
— Політична стратегія «русского міра» є великою загрозою, що намагається асимілювати наші громади. Нам кажуть, що ми всі — слов’яни, треба бути разом, навіщо нам цей поділ? У багатьох країнах також бачимо інший процес, коли виходять активісти, котрі називають себе найбільшими патріотами, а всіх інших звинувачують у продажності. Такі «акції» відбуваються доволі часто, і нам важко збагнути, чи ці люди — кимось найняті провокатори, чи просто егоїсти. Це явище може бути російською стратегією, яка полягає у проникненні та роздмухуванні внутрішніх суперечок.
— Як може Українська держава допомогти в об’єднанні закордонних українців?
— Не хочу створити враження, ніби держава має організовувати громади. Звісно, потрібне державне сприяння в особі МЗС, але громада має бути самостійною, громадянське суспільство повинне залишатися незалежним від сторонніх впливів. Саме тому в СКУ ми не приймаємо жодного державного фінансування в будь-якій формі. Ми на 100 % існуємо за добровільні пожертви нашої громади.

Робота над стратегією повернення українців
— Над якими конкретними проєктами працює зараз СКУ з українським урядом?
— Існує один масштабний проєкт — стратегія повернення українців, який зачіпає дуже багато проблем і передбачає співпрацю з різними державними відомствами. Передусім, ми з президентом відпрацьовуємо чотири закони: про подвійне громадянство, про посвідку закордонного українця, про трудових міґрантів і про вибори. Перші два законопроєкти ми вже представляємо. Також працюємо з міністром освіти та науки над розробкою програми, покликаної дати змогу нашій молоді з-за кордону приїздити до України на навчання, а також підтримувати діаспорні освітні проєкти в інших державах. На зустрічі з міністром культури, молоді та спорту ми розмовляли про потребу створення програм стажування, які б дали змогу діаспорянам справді відчути себе українцями.
— Яка роль у цьому СКУ?
— Ось конкретний приклад — стажування у парламенті, яке ми обговорювали з головою Верховної Ради. Ми опрацьовуємо, як це має виглядати, коли стажери приїздитимуть, із ким безпосередньо працюватимуть, треба також знайти фінансування. Після започаткування програми ми в діаспорі заохочуватимемо до участі в ній. Врешті-решт, сподіваюся, існуватимуть десятки різноманітних програм, які дадуть змогу молоді з діаспори приїжджати до України.
— Наскільки активні молодіжні обміни між Україною й іншими державами?
— Наразі подібних програм мало. Кілька є у США та Канаді, але в інших державах громада такого організувати не змогла. Тому це є ще одним із наших пріоритетів: дати нагоду українській молоді вчитися й отримувати досвід за кордоном, але потім обов’язково повертатися до України.

З президентом зустрічаюся чи не щомісяця
— Чи правильно я розумію, що чинна влада готова дослухатися до діаспори?
— Так, нас готові почути. Президент перебуває при владі лише пів року, а досягти вдалося вже багато. Загалом він дуже відкритий до співпраці з нами. Із часу його інавгурації ми вже бачилися разів шість, тобто ледь не щомісячно. Все ж зазначу, що ми починали нашу співпрацю не з чистого аркуша, а розбудовували її на наявному фундаменті.
— В якому стані перебуває наша громада в РФ?
— У нас там є п’ять складових організацій. Дві з них у погодженні з нами вирішили тимчасово припинити членство в СКУ, остерігаючись загрози заборони. Три інші ухвалили інше рішення, оскільки вважають, що як схилять голову, то отримають по ній. Натомість, вони навпаки подали до російського суду позов зі скаргою на рішення стосовно долучення СКУ до переліку «небажаних» у РФ організацій. У нашого віцепрезидента, котрий подав цей позов, проводили обшуки. Він розумів ризик, але все одно готовий брати на себе відповідальність.
— Що може робити діаспора для звільнення з російського полону українських політичних бранців?
— Ми вже багато робимо й не припинятимемо цих зусиль. Інформуємо уряди та правозахисні громадські організації про те, що відбувається, заохочуючи їх тиснути на РФ. Наші члени в усіх державах залучені до постійного політичного процесу. СКУ формує стратегію, доносить її до кожної країни та намагається впливати на владу та громадянське суспільство, нагадуючи, що в РФ утримують політичних в’язнів і знущаються над українцями. Закликаємо не пускати РФ на Парламентську асамблею Ради Європи, до інших міжнародних організацій, оскільки росіянам там не місце.
— Чи варто українській діаспорі бути налаштованою опозиційно?
— Важливо розуміти, що наш ворог — не Київ, а Москва. Ми мусимо діяти не проти інтересів України, а навпаки — постійно її підтримувати. Коли іноземні уряди та суспільства бачать, що українці самі протестують проти України, то нічого хорошого не думають. Даремно сподіватися на підтримку іноземцями української економіки та боротьби проти російської аґресії, якщо ми самі нищимо позитивний імідж. Діаспорі треба зображувати позитивну Україну.
— В Україні створили платформу іномовлення. Чи вбачають у ній закордонні українці певний канал комунікації?
— Будь-яка комунікація — позитивна. Деякі українські канали вже намагалися увійти у світові кабельні мережі, й це дуже добре. Чим більше з’являється позитивного українського контенту будь-якими мовами, тим краще.
Розмовляв Максим Наливайко, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online