Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Jun. 22, 2018

Олімпійці: «Ми не вимагаємо пентгаузів і джакузі, а хочемо лиш нормального ставлення»

Автор:

|

Вересень 22, 2016

|

Рубрика:

Олімпійці: «Ми не вимагаємо пентгаузів і джакузі, а хочемо лиш нормального ставлення»
Олег Верняєв

Олег Верняєв

Юрій Чебан

Юрій Чебан

Держава має більше допомагати українському спорту та підтримувати бізнес, що спонсорує українських спортсменів. Так вважають олімпійські чемпіони Ріо-2016 веслувальник Юрій Чебан і гімнаст Олег Верняєв.
— Наскільки важливою була для вас підтримка в Ріо?
О. В.: — Під час вирішальних видів у багатоборстві я боковим зором побачив на трибунах розтягнутий український прапор. Цей момент мене так надихнув, я відчув таку впевненість у власних силах, що завершив програму на одному диханні.
Ю. Ч.: — А я хочу подякувати вболівальникам за колосальну підтримку в соціальних мережах. Це реально додавало сил.
— Як гаяли в Ріо свій вільний час, місто сподобалося?
О. В.: — Я в місті майже не бував. Не було особливого бажання. Олімпійське селище надовго залишив лише одного разу, коли японці запросили до своєї студії на інтерв’ю. Коли ж залишив студію і чекав на автомашину, стало навіть трохи лячно. Незатишне, неспокійне місце. Навіть телефон заховав глибше в кишеню.
Ю. Ч.: — Ріо — місто специфічне. Мені воно нагадало острів посеред джунглів. Екзотика, що захоплювала і лякала водночас. Багато казали про організаційні недоліки, але справжні спортсмени не можуть списувати власні невдачі на недоліки організаторів.
— Знаєте, де будете відпочивати?
Ю. Ч.: — Ще потрібно відпрацювати наш олімпійський «хвіст». Як чемпіони, ми зобов’язані відвідати багато заходів. А тоді зможу відпочити десь на морі.
О. В.: — Планую на півтора місяця «зникнути» і відпочити по-справжньому. А далі — знову зала, знову тренування. Цього року у мене ще будуть змагання. Та й до Олімпіади-2020 у Токіо (Японія) залишилося не так уже й багато часу (сміється).
— Який стан справ із вашими призовими та подарунками, обіцяними за олімпійську перемогу?
О. В.: — Призові вже отримали. Тепер чекаємо на премії від букмекерської контори Pari-Match (20 тис. USD. — Ред.). Що стосується подарунка (автомобіль від суспільної організації «Спільна олімпійська перемога». — Ред.), то його я вже об’їжджаю.
Ю. Ч.: — Вік спортсмена короткий, і заохочення додають стимулів працювати ще краще.
— Олеже, як там ваша квартира, яку подарував Віталій Кличко?
О. В.: — Хотів зробити світлину цього будинку і надіслати її меру Києва. Але поки що не став. Будівництво там триває, і не схоже, що його завершать, як планували, в жовтні.
— Як можете оцінити стан матеріальної бази сучасного українського спорту?
О. В.: — У нас є зали. Але знаряддя там ще з «епохи динозаврів». Крім олімпійської бази, ми більше ніде не можемо відпрацьовувати складні елементи. І це потрібно виправляти негайно. Якщо хочемо мати сильну гімнастичну збірну через чотири роки на Олімпіаді в Токіо, то необхідні нові сучасні снаряди. В Україні достатньо спортивно обдарованої молоді. Однак талантам немає на чому зростати. Ця гостра проблема існує вже багато років, і вона фактично не вирішується.
Ю. Ч.: — Що стосується веслування, то у нас достатньо акваторій для тренування. Але обладнаних центрів підготовки бракує. Нашим чиновникам дуже потрібні олімпійські медалі, однак коли приходить час щось робити, вони втрачають до спорту інтерес. От в Одесі ми боролися, аби веслувальний канал на базі «Локомотив», що на 14-у кілометрі Овідіопольського шосе, перейшов на баланс міста. Аби там зробили відповідні умови, я й інші веслувальники могли там тренуватися. Однак нічого не змінилося. База й далі руйнується.
— У вас є конкретні пропозиції до влади та спонсорів щодо поліпшення матеріальної бази? Наприклад, Олеже, яка доля гімнастичних снарядів з олімпійського Ріо, які бразильці ніби-то збиралися передати Україні безкоштовно?
О. В.: — Насправді бразильці готові продати нам ці майже нові снаряди, а їхня орієнтовна ціна 120-130 тис. EUR, зі знижкою 40-45 %. Справа за грошима, за тими, хто готовий платити. Якщо знайдуться спонсори, то держава їм сприятиме. Тим більше, що в Україні достатньо залів, які можна обладнати цими снарядами, — Київ, Кропивницький, Івано-Франківськ, Харків.
Ю. Ч.: — У мене в Ріо у фінальному заїзді плило ще четверо колишніх українців. Усі вони тепер виступають за інші країни. Чому переїхали? Бо не мали тут відповідних умов, не мали, де якісно готуватися. При цьому ми ж не вимагаємо чогось зайвого — пентгаузи, джакузі. А хочемо нормальних умов, нормального ставлення до себе.
— Юрію, вам уже 30 років, кар’єру завершувати не збираєтеся?
Ю. Ч.: — Я вмію вчасно зупинитися, але мій час ще не настав.
Розмовляв Святослав Василик, Укрінформ

До теми
На Паралімпійських іграх в Ріо-де-Жанейро (Бразилія) українська збірна завоювала 117 медалей: 41 золоту, 37 срібних і 39 бронзових нагороди. Один із найкоштовніших трофеїв — золоті медалі у футбольному турнірі. Найбільше медалей у Китаю — 237. Другі за кількістю нагород в Ріо британці — 147. Впритул підібралися до українців спортсмени з США: 112 медалей. Українські спортсмени, котрі не нарікають, як звичайні олімпійці, на погану спортивну базу, вперто покращують свій результат від паралімпіади до паралімпіади. На змаганнях в Афінах (Греція) 2004-го вони були шостими, в Пекіні (Китай) 2008-го — четвертими, а тепер — треті. Що ж, наступна планка — друге місце. А злі язики в соціальних мережах недобре жартують, що нашим звичайним спортсменам треба щось поламати, щоб краще виступали. Інший користувач зауважив, що тепер нам потрібен парауряд, парапарламент, а, може, й парапрезидент. Що ж, одним із найкращих президентів США був Франклін Делано Рузвельт.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...