Новини для українців всього свту

Tuesday, Jul. 16, 2019

Ольга Духніч: «Крим втрачено не сьогодні»

Автор:

|

Березень 20, 2014

|

Рубрика:

Ольга Духніч: «Крим втрачено не сьогодні»

Центр уваги українців, та чого там — мало не всього світу, на початку березня ц. р. різко перенісся з Києва на Крим. Саме там зараз відбуваються події, які, ймовірно, є доленосними не лише для кримчан, а й для України загалом. Чи не все, що діється зараз на Кримському півострові, можна було й передбачити, і попередити — якби це робилося вчасно. Навіть про вірогідність російської військової інтервенції на півострові в цілій Європі активно говорили ще з 2008 року, після нападу Росії на Грузію. Однак, попри всю його передбачуваність, втручання Російської Федерації виявилося такою ж несподіванкою, якою на наших просторах часто стає прихід зими. Саме про те, що політична втрата Криму не є для України справою сьогоднішнього дня, – розмова з Ольгою Духніч, кримським психологом і кандидатом політологічних наук. Вона запропонувала погляд зсередини на причини ейфорії, яку в більшості населення Криму викликає перспектива повернення в знайоме російське лоно, і відсутності там української ідентичності, яку Київ за 23 роки незалежності так і не зміг створити на півострові.
Одразу попередимо, що це інтерв’ю не підігруватиме намаганню багатьох переконати себе в тому, що насправді кримчани у своїй більшості аж ніяк не хочуть повернутися до Росії й що цей курс їм силоміць нав’язано ззовні. Навпаки, воно пробуджує від цього солодкого сну. І в цьому ми бачимо його основну користь, адже зараз навряд чи час спати.

Спротив коштує дорожче, ніж можлива перемога
— Чи те, що зараз відбувається в Криму, справді має підтримку з боку місцевого населення?
— Так, серед населення це знайшло підтримку. Більшість населення Криму є російськомовним і досить пасивним. Воно має вже застарілу радянську ідентичність, яка за часів незалежності України не трансформувалася в більш-менш сталу громадянську, українську або якусь іншу ідентичність. Є або така реґіональна ідентичність — кримчанин, або росіянин, або взагалі людина не може самовизначитися. В останньому випадку провідна етнічна ідентичність є відсутня, і їм легше приєднатися до російської. Таких людей зараз у Криму – десь 50 %.
Дві інші великі етнічні групи — це українці та кримські татари. Більша частина української групи — традиційно пасивна, бо дуже мало є українців, котрі утворюють активні громади в містах. Головним чином, вони живуть у селах і не мають виразної політичної позиції. Єдиною консолідованою групою, яка вбачає загрозу в тому, що відбувається, зараз є кримські татари.
— Коли ви говорите про підтримку, то як далеко готові зайти ці люди у своїй підтримці? Скажімо, люди, котрі підтримували те, що відбувалося на київському Майдані, ладні були йти під кулі, на смерть, абсолютно на все…
— Їм не потрібно буде йти на смерть. Немає такої ситуації зараз у Криму. Крим зараз, гадаю, взагалі найбезпечніше місце на території України. Крим не чинитиме спротиву, тому що спротив коштує дорожче, ніж можлива перемога. Більшість людей налаштована на повсякденність і буде сприймати все, що відбувається, через відчуття власної безпеки.
— Ви кажете, що там – безпечно. Але наскільки реальними можуть бути конфлікти між, назвімо його так, російським населенням і кримськими татарами?
— Такого конфлікту зараз немає. І я не думаю, що для кримських татар було би розумною стратегією мобілізуватися й намагатися протистояти тому, що відбувається в Криму. Це буде коштувати життів, а люди – цінніші, ніж будь-які моменти, які зараз у цьому конфлікті є. Події в Криму — тепер дипломатична справа, і це є справа України як суб’єкта й держави.

Україна не спромоглася побудувати конструктивний діалог
— Із ваших слів виходить, що Крим уже втрачено…
— Певною мірою так і є. Крим втрачено в політичному аспекті, і втрачено його не сьогодні. На жаль, Україна за 20 років не спромоглася побудувати конструктивний діалог із Кримом.
— А така можливість була? Чи там можна було створити українську ідентичність, зв’язок із «метрополією»?
— Зараз складно говорити. Гадаю, можна було, якби український політикум правильно розставляв пріоритети. Дуже багато процесів, пов’язаних із Україною, починалося в Криму — як ми бачимо, у Криму вони отримують продовження. На жаль, в Україні Крим сприймали за такий собі задній двір, у якому немає особливих справ, як у Києві чи на Заході. Це — стратегічна точка, із якою треба було працювати від початку. Було ж зрозуміло, що саме на цю точку буде йти вплив. Це — море, це — півострів.
— А самі кримчани не вважають Україну важливою для себе? Зараз багато розмовляють про те, що Крим залежить від України в плані питної води, інфраструктури тощо. Чи є таке розуміння залежності в кримчан?
— Гадаю, що соціальний оптимізм кримчан, які підтримують появу російських військових, зараз є такий високий, що вони не думають про водопостачання чи про електрику. Питання, поставлене на референдум, уже можна вважати вирішеним. Причому воно сформоване таким чином, що відповідь «ні» відкриває багато можливостей.
— Чому, у такому разі, партія «Російська єдність», яка зараз намагається взяти на себе управління, на останніх місцевих виборах набрала лише 4 % і має в місцевому парламенті тільки три місця?
— Тому що російська політична ідея себе в Криму свого часу дискредитувала постійними конфліктами всередині власної політичної спільноти. Оскільки Крим — невелика територія, то всі всіх знають в обличчя. І для росіян Криму ця політична партія, очевидно, не виглядала такою, якій можна довіряти.

Кримчани не будуть провокувати ситуацію
— На чому ж тоді ґрунтується потяг до Росії?
— На тому, що за радянської влади Крим справді був реґіоном особливої уваги, і жив він досить добре. Це справді була всесоюзна здравниця. Ті часи люди нині згадують як золотий вік. На Росію ж дивляться як на наступника СРСР і гадають, що коли РФ повернеться в Крим, то він поверне собі втрачену значущість.
— Уявімо собі, що Росія так чи інакше анексує Крим, і після цього почне валитися інфраструктура, через напружену ситуацію припинять їздити туристи, виникнуть проблеми з водою — тобто, рівень життя відчутно погіршиться. Наскільки це може вплинути на бажання кримчан повернутися?
— Гадаю, що це продумано, і що Росія певний час «годуватиме» Крим, витягуючи гроші, звідки зможе. За уявних умов, що Крим повністю відійде до Росії й стане суб’єктом РФ, можливо, так і буде.
— Чи кримчани бояться збройного протистояння на території півострова?
— Вони не бояться. Вони розуміють, що його не буде. У Криму, у групі, яка зараз підтримує Росію, — узагалі, нульова рефлексія. А люди, у яких ця рефлексія є, розуміють, що якщо самі кримчани не будуть провокувати ситуацію, то конфлікту не буде.

Ейфорія від того, що вони повернулися в знайоме лоно
— Як на загострення бажання приєднатися до Росії вплинув Майдан і зміна влади?
— Події, які відбувалися в Україні, створили вікно можливостей. Тут ідеться про можливість переформатувати чинний порядок. Росія зайняла активну позицію, це дало результат. Якби вікно відчинилося, а Росія не заявила про себе як про активну дієву силу, то Крим, мабуть, сам би не проводив активних дій.
— 2005 року, коли до влади прийшли «помаранчеві», це викликало певну хвилю протестів у Криму, але потім вона згасла. Що цього разу так змінилося? Чому це все не сталося ще 2005-го?
— Тоді ці акції не мали масового характеру. Це завжди були акції, мобілізовані певними силами. Хоча й зараз схоже на те, що самі кримчани не брали тотальної участі в тому, що відбувалося, — принаймні, у тих перших акціях. Зараз уже, можливо, є ейфорія, відчуття, що вони повернулися в знайоме лоно.
— Існує також думка, що на Крим дуже вплинуло те, що Верховна Рада одразу ж після зміни влади скасувала мовний закон. Це справді важливо?
— Гадаю, що це — просто привід. Я не знаю взагалі, навіщо приймати чи скасовувати цей закон. Пересічний громадянин в Україні не читає законів, але для всіх вони є певним сигналом. І це — досить добрий привід для того, щоби показати, що сценарій, до якого кримчан інформаційно весь цей час готували: мовляв, прийдуть нав’язувати українську мову, — почав відбуватися.
Розмовляв Данило Мокрик, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...