Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 22, 2018

Ольга Балтажи: «Урок із інтелектуальних видів спорту був би корисним в українських школах»

Автор:

|

Вересень 29, 2016

|

Рубрика:

Ольга Балтажи: «Урок із інтелектуальних видів спорту був би корисним в українських школах»

Ольга Балтажи

В Івано-Франківську нещодавно пройшов національний турнір із шашок. Упродовж п’яти днів за «Кубок Прикарпаття» змагалися спортсмени зі семи реґіонів України, від семи до 70 років. Організатором турніру стала Ольгою Балтажи, міжнародний гросмейстер, заслужений майстер спорту України та чемпіонка світу з шашок.

«Було таке відчуття, ніби я не в шашки грала, а вагони розвантажувала»
— Чим особливою була ця першість, чи відкрила вона нові зірки та чи вписала цікаві сторінки історії українських шашок?
— Мені дуже приємно, що на цю першість приїхали діти не лише з Івано-Франківської області, а зі семи реґіонів України. Тішуся, що є діти з Волинської області. Я вже думала, що там шашок як спорту взагалі не існує, а тут такий сюрприз. Мене вразив хлопчик із Волині, котрий займається шашками самотужки. Приїхав до нас із мамою. Вона мене питає: «А що б ви могли порадити сину?» Я спитала дитину про книжки, які він читає, а він мені у відповідь називає купу авторів. Звісно, такі діти можуть багато досягти не лише в шашках, але й у житті. Приємно, що мої вихованці, франківці, набираються досвіду, борються за призові місця. Свої перші спроби робить навіть семирічна дитина. Йому навіть писати партію важко, а тут ще й гра. Сподіваюся, що за ним — цікаве спортивне майбутнє. В дорослому турнірі групи «А» грали хлопці, котрим 9-10 років. І вони грали з майстрами на рівних!
— Часто можна почути, що шашки — це розвага, а не серйозний спорт. Чи можна грати у шашки без підготовки?
— Мені у шкільні роки легко давалася математика, логічні ігри. Гра в шашки справді була задоволенням. І лиш коли вже займалася шашками чотири роки, потрапила на півфінал чемпіонату СРСР серед дорослих. Перший тур я виграла, другий виграла, а третій зіграла унічию. Тоді вперше відчула величезну втому через психологічне і розумове навантаження. У готелі в мене було таке відчуття, ніби я не в шашки грала, а вагони розвантажувала. А ще зрозуміла, не даремно шашки відносять до спорту. Чемпіон світу з шашок Олександр Дибман під час чемпіонату схуд на 8 кг.

Шашки не вимагають особливих затрат
— Не відчуваєте зараз спаду зацікавленості до шашок?
— Спад зацікавленості є не лише до шашок. В Україні спостерігаємо зменшення інтересу не лише до інтелектуальних ігор, а й до будь-яких видів спорту. Набагато простіше грати на комп’ютері з якимось віртуальним суперником. Виграв-не-виграв — байдуже. Але, наприклад, Нідерланди зіткнулися з проблемою комп’ютеризації молоді набагато раніше, ніж ми. Тоді, аби не загубити дітей в Інтернеті, там розробили державну програму підтримки шашок. Тепер у них гра в шашки є другою за популярністю після футболу.
— Цей приклад наштовхнув вас звернутись із відкритим листом до Міністерства освіти та науки України (МОН), коли почали обговорювати нову шкільну програму?
— Як мама двох доньок можу сказати, що наша система освіти застаріла. Ми даємо дітям багато інформації, вони не можуть її опанувати, дитина губиться, перестає думати. Більше того, діти не розуміють, навіщо їм стільки інформації. Гадаю, дуже корисно було б запровадити в українських школах урок чи факультативи з інтелектуальних видів спорту. Справді, я хотіла написати в МОН відкритого листа з цим проханням. Розумію, що не в кожній школі можна знайти доброго тренера, але діти люблять грати у шашки та шахи. Й їх треба навчити грати та навчити думати. Коли школярі починають грати з комп’ютером, то часто, як програють, то вимкнули його і забули. Цікавість спадає. А ось у грі з приятелем, однокласником, так не зробиш, бо їх не можна вимкнути. І тут починаються роздуми. Чому був програш? Може, спитати в батьків, може, взятися за книжку, а тоді спробувати ще раз? Ось так починається шлях до серйозного захоплення.
— А з якого віку варто починати грати?
— В Україні є дуже багато талановитих дітей. Може, вони живуть і не у великих містах, але шашки не вимагають особливих затрат: ні бігових доріжок, ні стадіону, ні манежу, ні зали. Навчитися грати у шашки до снаги й сільським дітям. Єдине, що потрібно, розробити систему, аби вони могли порівняти свої навички та рівень. Зараз Федерація шашок відновлює змагання «Диво-шашки», коли команда учнів однієї школи зустрічається з іншою. Такі змагання можуть бути районного й обласного рівня. Раніше їх проводили для дітей до 14 років. Тепер — до десяти. Країни, людство — помолодшали, і тепер у 10 років діти грають на досить серйозному рівні. Якщо раніше до мене приходили на тренування лише з восьми років, то тепер займаюся з дітьми, яким п’ять, і з ними можна працювати.

«Тут щось погано стоїть»
— Якось ви сказали, що не існує виграшної програми гри у шашки з комп’ютером. То для сильних шашкістів комп’ютер — не суперник?
— Так. Алгоритму шашкової гри, особливо стоклітки, не існує. Є дуже потужні програми, які я як гросмейстер використовую для спарингу. Вони справді рахують швидше ніж людина, але… Коли майстра спорту просять оцінити шашкову позицію, то він розповість про поняття, які можна озвучити в словах, пояснити. А, коли з цим звернутись до гросмейстра, то він може сказати, що вона краща, наприклад, у білих. Чому? А він лише проведе рукою над дошкою і скаже: «Тут щось погано стоїть».
— На скількох дошках вам удавалося виграти?
— Раніше планувала сеанс на 100 дошках. Утім, він не відбувся. Тому найбільше — це 60 дощок. Такі сеанси — не для спортивного результату. Їх організовують для того, аби залучити дітей, молодь до гри. На 60 дошках я одну партію програла, а дві чи три зіграла унічию. Але найголовніше те, що до мене прийшли двоє дітей, котрі вперше там почули про шашки.
— Якось ви зізналися, що найбільше прагнули позмагатися з російською шашкісткою Тамарою Тансиккужиною. Після того, як обіграли її на чемпіонаті світу в Ізмірі (Туреччина), є жінки, з якими б хотіли позмагатися?
— Є шість-вісім жінок, котрі можуть поборотися за звання чемпіонки світу. Ми зустрічаємося на турнірах, і до початку змагань важко сказати, хто буде першою, хто увійде в трійку. Це — спорт. Буває, підготовка ніби однакова, але на одному турнірі все вдається, а буває, чогось бракує.
— Може, є у вас талісман, прикмета на перемогу?
— Ні, у таке я не вірю. Є слова, які кажу собі, щоб налаштуватися на гру. Щоразу вони інші.
— Пам’ятаю ваш приїзд із Ізміра, коли ви привезли світову перемогу. Тоді від Президента України отримали орден Княгині Ольги, від голови Івано-Франківської обласної державної адміністрації — медаль «За заслуги перед Прикарпаттям». Відчуваєте підтримку обласної, міської влади у розвитку шашок на Прикарпатті?
— На жаль, на цьому все скінчилося. Прикро, бо ми ж не на порожньому місці вирішили звести Нью-Васюки. Тут є діти, які вже показали себе на чемпіонатах України. Їх дуже хочеться підтримати, облаштувати їм місце, де вони зможуть учитися та рости. Ці діти — майбутнє України, її слава, гордість. У нас гостро стоїть питання з приміщенням. На жаль, той клуб, який маємо, не пристосований до навчального процесу. Хотілося б, щоб це були світлі та просторі класи, де знайдеться місце і дітям, і батькам. Розумію, що ветеранам спорту і пенсіонерам теж треба дати можливість зустрічатися, грати у шахи, але це має бути не поруч із дітьми. Та ми займаємося в одному приміщенні. Дітям навіть ніде роздягнутися. Можу лише подякувати батькам, бо розумію, що кошти, які вони дають своїм дітям на змагання, зменшують їхні сімейні бюджети.
— До яких турнірів готуєтесь зараз?
— У жовтні починаються змагання до чемпіонату Європи, де збірна України буде представлена командним складом. Потім буде особистий чемпіонат Європи. Він стане головним турніром року і знову пройде в Ізмірі. Діти також готуються до змагань. Слава Орест із Косова, Сашко Коваль із Ланчина й Іринка Балтажи з Івано-Франківська — ця трійка виборола право взяти участь у чемпіонаті світу серед юнаків і дівчат, який відбудеться наприкінці жовтня у Туреччині. Я буду закінчувати змагання, а діти, серед яких є й моя донька, тоді їх розпочнуть.
Розмовляля Ірина Дружук, Укрінформ

До теми
Іван Фідик, майстер спорту з Дрогобича, повернувся з чемпіонату світу з шашок-2016 серед незрячих зі золотою медаллю. 39-річний Фідик виступав у складі збірної команди України, успішно провів усі партії, не зазнавши жодної поразки. За підсумками чемпіонату йому буде присвоєно звання майстра спорту міжнародного класу. 2015 року шашкіст отримав «срібло» на чемпіонаті світу серед інвалідів. У змаганнях тоді взяли участь 28 спортсменів — представники Болгарії, Ізраїлю, Росії, Молдови, Польщі, Казахстану й України.

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...