Новини для українців всього свту

Wednesday, Jun. 3, 2020

Олеся Жураківська: «Знаходжу на карантині мільйон різних хороших справ»

Автор:

|

Травень 15, 2020

|

Рубрика:

Олеся Жураківська: «Знаходжу на карантині мільйон різних хороших справ»
Олеся Жураківська

Українська актриса театру і кіно Олеся Жураківська розповіла, що суворо дотримується самоізоляції, але дуже сумувати їй не доводиться.
— Суворо дотримуєтеся карантинних заходів?
— Доволі суворо. У нашій великій родині є й літні люди, є з важкими хронічними захворюваннями, є діти, тому ми обмежені в спілкуванні й нікуди зараз не виїздимо. Нам пощастило: маємо будинок, де ми зараз усі разом і маємо можливість подихати свіжим повітрям. Але актор без публіки гине. Тож ми, щоб не дуже це відчувати, вигадуємо собі різні способи спілкування з глядачем. Маємо багато прямих ефірів, через Skype із різними телевізійними каналами співпрацюю. Також провели онлайн-виставу «Схід-Захід» у театрі «Актор». Звісно, це трошки інші відчуття, ніж спілкування наживо, але тепло все одно відчувається. Також я постійно працюю з текстами, щоб не втрачати форму.
— Графік вистав після карантину не постраждає?
— Я дисциплінована людина й акторка. Але маю таке враження, що ми настільки скучимо за сценою, за глядачами, і одне за одним, що буде ще краще, ніж було! Нам не знадобиться час, щоб адаптуватися. У нас на сторінці Театру нашого — на Лівому березі — постійно якісь імпровізації, ролики, видно, що ми між собою цей зв’язок підтримуємо постійно.
— А яка ваша найновіша робота в кіно?
— Найсвіжіша зараз саме іде по телевізору, називається «Консультант», режисера Олега Туранського. Після неї я взяла павзу в кіно, бо випускала моновиставу в театрі. Я про це мріяла з моменту її приходу в театр.
— Вона присвячена 20-річчю вашої роботи на сцені Театру на лівому березі?
— Ніби збігається, але насправді ні. Не люблю якихось ювілеїв, присвят чи бенефісів. Мені здається, що так ми себе обмежуємо.
— Актор має довіряти і відчувати режисера, а режисер — актора? Відчуваєте режисерський задум?
— Режисер каже, про що це грається, а форму, як це втілити, вигадує актор. Ми читаємо багато супутньої літератури, щось дивимося, насичуємося, розширюємо свій світогляд. І коли утворюється критична маса, з цього народжується нове.
— Ви маєте досвід роботи не лише в кіно, серіалах і театрі, але й на телебаченні. Пам’ятаю вас по телепроєкту «Зважені та щасливі», ви там така сувора були…
— Тільки перший сезон, вирішили вдавати сувору та потім зрозуміла, що не треба цього робити. Це було цікаве спілкування з людьми, котрі перебувають у стресовій ситуації та намагаються змінити соє життя.
— Із кимось із учасників спілкуєтесь?
— Із багатьма. Хтось тримається і стає адептами здорового способу життя і прекрасно почувається. У когось була мрія діток народити, вони її здійснили.
— Ви також чудово зіграли у серіалі «Острів» про зйомки телевізійного реаліті-шоу…
— Це був останній російський продукт, в якому я брала участь. Мені навіть за нього якусь нагороду давали, я за нею не поїхала. Насправді серіал знімався не в Росії, режисер — киянин, продюсерська група — з Дніпра й багато українських акторів. Після нього мене багато кликали зніматися в Росії, до речі, але не можу цього робити. Дуже сильний внутрішній супротив. Не хочу. А в Україні зараз знову почали знімати в головних ролях акторів із Росії, сумно, але це наша дійсність. Хоча український кінематограф зробив великий крок уперед.
— Вас не запрошували на роль Кайдашихи у телевізійному серіалі «Спіймати Кайдаша»?
— Ні. Мене ніхто не кликав, не запрошував, навіть не знала, що його знімають. Але там роботу виконали ідеально. Там усі акторські роботи достойні.
— Як швидко ви себе опанували, коли дізналися, що найближчий місяць доведеться провести вдома?
— Знаходжу на карантині мільйон різних хороших справ. Зі самого ранку в нас усе розписано по плану: гімнастика, музика, англійська мова, французька, прогулянка з собаками, прогулянка з мамою, вчити тексти. Ми збираємо такі собі величезні пазли на тисячу деталей — і робимо це всією родиною. А ще ми всі освоїли плетення нереально красивих килимків зі всякого лахміття. Я завжди мріяла цим зайнятися, потрібен був час. тепер у нас кипить постійна діяльність — мама вишиває, хтось варить їсти, ми плануємо, займаємося справами, зараз весна — тішить кожна квіточка, кожна пташечка, яка пролітає. Головне — ми радіємо, що з’явилася можливість спілкуватися. Треба бути поруч, підтримувати одне одного і жити, незалежно від обставин. І все обов’язково буде добре.
Розмовляла Любов Базів, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online