Новини для українців всього свту

Thursday, Jan. 21, 2021

Олесь Доній: «Мистецької акції такої «протяжності», як на Майдані, не знала жодна країна»

Автор:

|

Січень 23, 2014

|

Рубрика:

Олесь Доній: «Мистецької акції такої «протяжності», як на Майдані, не знала жодна країна»

Інтерв’ю з Олесем Донієм планувалось як політичне. І стосик політичних питань лежав напохваті. Але вкинута Олесем фраза про те, що «у нас є своя конкретна ділянка — музично-мистецька складова», повернула русло розмови в зовсім інший бік. Почалася імпровізація. На музично-мистецькі та близькі до них теми.

Потрібно не відштовхувати союзників, а розширяти їх коло
— Олесю, то весь музичний супровід Майдану — від Ніни Матвієнко до «Ляпіса Трубецького» — заслуга «Останньої барикади»?
— Ну, яка наша заслуга? Ми телефонуємо, запрошуємо. Це все – наші друзі. Фагот, Фоззі, Анжеліка Рудницька та Фома відгукнулися на перший же дзвоник. Це зовсім не так складно, як хтось, може, собі гадає. Цих людей не треба вмовляти чи підштовхувати. Коли була загроза побиття, вони самі приїхали, ми їм навіть не телефонували.
Наше завдання — це ще й організувати графік, хоч ті, хто навіть між собою мав якісь тертя, без питань виступають і самі виходять з ініціативами. Наприклад, після розгону Майдану гурт Kozak System запропонував записати пісню «Брат за брата», яка фактично стала гімном Євромайдану. У записі цієї пісні брали участь Антін Мухарський, Марічка Бурмака, Фома, Олег Собчук зі «С.К.А.Й», Анжеліка Рудницька, Тарас Чубай і легендарний Піпа з першого складу «ВВ».
Безумовно, діяльність не всіх видно, бо не всі ж стоять біля мікрофону, але, приміром, В’ячеслав Пономарьов, головний музичний менеджер «Останньої барикади», на Майдані днює і ночує. Власне, це все — наше 15-річне надбання, бо до нас є довіра, і люди, яких я назвав, брали участь у наших акціях протягом багатьох років. Усі ці люди — й ідейні, і професійні, і це є важливе поєднання чинників, тому наша функція як операторів — більше технологічна.
Буває, що й артисти стають жертвами провокацій, як-от Лама. Але її команда спрацювала оперативно та відбила деструкцію. А ще в мене постійно питають, чому, мовляв, ви запросили Олега Собчука, він же раніше брав участь у не «тих» акціях? Пояснюю: із перших же днів Олег чітко себе позиціонував, був із першого дня громадського Майдану, співав там ще під гітару, і саме тому він брав участь у записі кліпу на пісню «Брат за брата». Тож зрозуміло, чому ми його запрошуємо на сцену. Ще запитують, чому ми дали мікрофон Дідзьові, бо, бачте, це «знижує інтелектуальний рівень сцени». Це – смішний закид. У нас – не музичний фестиваль, де є чітко визначений напрямок. Серед тих, хто стоїть на Майдані, є поціновувачі різної музики, і ми, навпаки, удячні Дзідзьові за те, що він проявив свою громадянську позицію й зголосився співати на Майдані.
Потрібно не відштовхувати союзників, а розширяти їхколо. Сцену ми надаємо всім. Майдан — це не інтелектуальний чи рок-фестиваль. У нас на сцені стоять і поп-виконавці, і майже всі київські діджеї вже побували на Майдані.
— І що, всі-всі названі вами артисти скасували свої гастролі, концерти чи, принаймні, погодилися відкоригувати графік? У них же в домайданівський час були якісь свої плани…
— Усі абсолютно. Ми всі зараз ідемо на якісь втрати та витрати. Особисто бачив, як Kozak System привіз сто кожухів, сто пар валянків і сто пар галошів.
— Звідки ж таке багатство? Спеціально для Майдану купили?
— Ну, так. Узяли «бусик» барикадівський, Іван Леньо сів за кермо, поїхав до крамниці, там купив це і привіз. «С.К.А.Й» і «Друга ріка» закуповували генератори й теплі речі для Майдану, і цим Собчук і Харчишин для мене відкрилися з іншого боку, а Марічка Бурмака там уже просто днює й ночує. Стоїть вже така, як Снігуронька.

«Беркут» украв намет
— Щось ви всіх згадали, а Руслану — ні…
— Та їй узагалі немає ціни. Це — енерджайзер. Вона — на рівень вища за будь-який мистецький захід, вона — громадський діяч, і на Майдані з’явилася ще до того, як «Остання барикада» почала опікуватися музичною складовою.
— Власне, якщо ми вже заговорили про Руслану. Втрата голосу — найгірше, що може трапитися зі співаком. Таким чином, усі ваші «підопічні» ризикують не лише потрапити під «роздачу» «Беркута», а ще й залишитися без знаряддя праці…
— Більшість із нас уже перехворіла «на ногах». Але річ не лише в застудах, а ще й у колосальному психологічному та фізичному перевантаженні. Для кожного це — і стрес, і повне виснаження організму. Але люди на це йдуть, і йдуть свідомо. Це — внесок кожного в спільну справу. І тому я скрізь намагаюся назвати всіх поіменно, бо не хотілося б, щоби, як після «Помаранчевої революції»,увсі говорили про кількох польових командирів і одного кандидата в президенти. То було не так. І зараз, коли всі процеси зводяться до 20 прізвищ, це також – неправильно. Знаю зі свого округу: від нього на Майдані стоїть кілька тисяч осіб. Ротаційно, звісно. Спочатку ми привезли величезний «ротний» намет, який упав у бою з «Беркутом», — його в нас просто вкрали.
— Як це?! «Бекрут» ішов у наступ і одночасно прихопив намет?
— Украли намет, украли генератор, кожухи крали, спальники, валянки. Навіть ковбасу крали. Власне, ми не встигли вчасно роздати те, що Kozak System привіз, бо хлопці приїхали ввечері, а перший напад стався вночі. А під час нападу все це було вкрадене, бо за «Беркутом» ішли якісь цивільні, вочевидь, переодягнені міліціонери чи есбеушники. Окрім садизму проявилась ще й їхня злодійська сутність.

Має бути солідаризація суспільства
— Олесю, а що чути про виконавців попереднього революційного гімну «Разом нас багато»? Де зараз «Ґринджоли»?
— Не знаю, про них нічого не чутно. Але є ще група художників. Вони так само з перших днів – на Майдані, і так само віддають свій час і натхнення. Вони намалювали плакати — критичні, карикатурні, веселі, смішні. А ще — транспаранти виготовили й самі з ними ходили. Це – такі люди, як Андрій Єрмоленко (дуже цікавий художник, один із провідних художників «Українського тижня»), Іван Семесюк (достатньо провокативний, неординарний), Олекса Манн.
Про цих людей також треба говорити. У них на Майдані є своя власна ділянка — для виставок, для перформансів. Вони назвали цей майданчик «Мистецький Барбакан». Це – їхній власний внесок. Вони відомі як об’єднання «Союз вольних художників» і клуб «Бактерія». З нашого боку координатор цієї частини — Ксенія Коропчук (виконавчий директор «Останньої барикади»). І за це починаються певні утиски. Наприклад, Дмитро Лазуткін — один із поетів, котрий у нас виступав на великій сцені, — уже отримав виклик до прокуратури «на розмову». Я йому порадив туди не йти, доки не буде офіційної повістки.
— Прямо повторення історії з Юрієм Винничуком…
— Так, його теж намагалися притягнути до відповідальності за вірш. Наше середовище йому допомагало, бо така допомога — і юридична, і медійна — зараз буває необхідною. Тут, звісно, має бути солідаризація суспільства. Дуже надихає, коли поети й художники підтримують один одного. Це – один із надзвичайно позитивних моментів Євромайдану. Та й загалом у нас, в Україні, під час громадських акцій мистецька складова є дуже потужною, і це – те, що вирізняє нас.
— Я бачила куточок із картинами під Будинком профспілок. Це — той самий «Мистецький Барбакан» чи вже аматорське осмислення Майдану?
— Ні, «Мистецький Барбакан» стоїть майже навпроти Київської міської державної адміністрації. Це – дерев’яна конструкція, такий собі «намет без даху». Художники й тут хочуть бути вільнішими за всіх. А взагалі-то народна творчість проявляється у багатьох речах. Кожне містечко приїжджає зі своїми поетами й художниками, і, як на мене, це треба лише вітати.

Ми нікого не цензуруємо
— А літературний «Вечір при діжках», де, зокрема, брала участь Ірена Карпа, — не заслуга «Останньої барикади»?
— Ні, ми відповідаємо за музичну складову. Тобто, ми запрошували Карпу, а вона взяла та й до всього ще прочитала зі сцени свої коломийки, які були доволі жорстокими щодо влади. Але ми не ставимо жодних рамок і вимог й нікого не цензуруємо. Просто, знаючи позицію митців, ми їх запрошуємо. А далі це — уже прояв їхньої власної творчості.
— А чи правда, що на Антимайдані відмовлялися співати навіть за гроші?
— Не за гроші, а за великі гроші! Якраз Карпа й розповідала, що Віктор Павлік відмовився, причому за дуже значний гонорар. Знаю, що й Павло Зібров відмовився. Мені приємно, що рокерське середовище не брало в цьому участі.
— Якщо ми вже згадали про рокерів: Олег Скрипка — із ким? Чи він є сам по собі?
— Ну, це — питання до Олега. Якщо він буде готовий виступати, ми, звісно, надамо йому сцену. Музиканти самі виявляють ініціативу. Майдан — це поклик душі, а ми лише формуємо графік виходу на сцену. У нас уже виступали «Пікардійська терція», «Плач Єремії», ТНМК, «Тартак», Kozak system, Mad Heads, «Мандри», Ot Vinta, «Гайдамаки», «С.К.А.Й.», «Фіолет», «Роллікс», Лама з гуртом, Бурмака з гуртом і інші — усі провідні гурти побували в нас. І не тільки рок-колективи, були й оперні, і поп-співаки. Є, приміром, інформація, що Марту Шпак — солістку Академічного ансамблю Міністерства внутрішніх справ — за виступ на Майдані звільняють із роботи…
Розмовляла Наталія Лебідь, «Оглядач»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply