Новини для українців всього свту

Wednesday, Nov. 20, 2019

Олена Зеркаль: «Ми боремося за те, щоб РФ повернулася в рамки правового поля»

Автор:

|

Липень 03, 2019

|

Рубрика:

Олена Зеркаль: «Ми боремося за те, щоб РФ повернулася в рамки правового поля»
Олена Зеркаль

Два тижні Україна та Російська Федерація (РФ) виступали на юридичному рингу в Палаці миру в Гаазі (Нідерланди). Від тлумачення статей конвенцій, юридичних термінів, подачі та переконливості сторін залежить, хто переможе у цій юридичній битві. Україну репрезентує на процесі Олена Зеркаль, заступниця міністра закордонних справ України з питань європейської інтеграції.

Фінальний акт
— Як ви готуєтесь до слухань?
— Усе залежить від того, що ви маєте на увазі під підготовкою. Підготовка виступу — це одне, а підготовка позиції — зовсім інше. Спершу готуємо позицію. Коли ми отримали заперечення від росіян, додали до своїх арґументів ще два документи щодо порушення морської конвенції на додачу доказів фінансування тероризму та расової дискримінації. На базі позиції відбувається підготовка моєї доповіді як аґента.
— Що складніше — процес підготовки чи сам виступ?
— Найважче було п’ять років вести всі ці справи. Оскільки всі хочуть отримати результат сьогодні, а ще краще — вчора. Але так не працює в міжнародному праві. Тому ми готувалися, напрацьовували позиції, сперечалися, мали сутички з юристами, доводили свою позицію, відстоювали свою позицію з нашими професорами, вони брали до уваги наші факти. А після того, як усе проговорено, викладаємо це письмово — коли виходиш на трибуну, у тебе вже є такий сценарій того, що ти хочеш донести.
— Що найстрашніше у виступі?
— Звісно, всі хвилюються, особливо в Міжнародному суді Організації Об’єднаних Націй (ООН). Мабуть, найважчим був перший виступ, ще 2017 року. Тепер ми розуміємо, як дихання працює, як треба ставити наголос, як розподіляти сили протягом виступу, а вперше було дуже важко.
— Де зараз вам комфортніше чи простіше: у Міжнародному суді ООН чи в Постійній палаті третейського суду?
— У Міжнародному суді ООН хвилювалися навіть наші професори, котрі там виступали вже не раз. Коли перед тобою сидять 16 суддів, шанованих літніх людей, ти розумієш, що в них різний бекграунд, вони з різних країн, представляють різні школи права, вони франкомовні, англомовні і та, які іншими мовами володіють краще, тож донести до них усе — набагато важче. Плюс Міжнародний суд ООН консервативніший. Вони дуже прискіпливо ставляться до традицій, які там є — що можна говорити, що не можна, як має поводитися адвокат. Це ціла адвокатська стратегія.

Шалена операція
— І саме через цю традицію Україна подала 90 кг доказів?
— Ні. Ми подавали це не через традицію, а тому, що в нас складна справа з точки зору доведення і з точки зору того, що Міжнародний суд ООН уперше слухає конвенцію про застосування й інтерпретацію конвенції про заборону фінансування тероризму. Ще немає практики, тому ми вирішили надати суду найширшу можливість для вивчення доказової бази.
— А чи можна було подавати якусь частину документів на цифрових носіях, чи вимагають саме друковані варіанти?
— Міжнародний суд ООН вимагає певної кількості друкованих варіантів, плюс інші носії. Але судді працюють із друкованими примірниками, тому для нас це була шалена операція.
— Чи є там якісь забобони: як треба зайти в суд — із правої чи з лівої ноги?
— Я до забобонів скептично ставлюся.
— Дивлячись на вас у суді, ніколи не скажеш, що ви хвилюєтеся. У вас дуже жіночний образ. Ви були на слуханнях у різних шаликах. Вони вас мають якесь значення?
— Я більше працюю з образами. Якщо шалик додає щось до образу, я його одягаю, але щоб я тільки із шаликами ходила — такого немає. У чоловіків є краватки. Вони трошки додають кольору до чоловічого костюма, а жінкам для стилю також треба додавати якісь кольори. У мене — це шалики.
— Представники РФ багато базікали про Крим, що там, начебто, тепер живуть краще, а також про терористичні організації «Донецька народна республіка» та «Луганська народна республіка», які начебто озброїлися, щоб захиститися від України. Що було чути найважче?
— Я слухаю росіян не лише в залі суду. Слухала їх ще на перемовинах, які вели перед тим, як подати позови. Тому те, що чуємо тут, — ніщо порівняно з тим, що вони заявляли на перемовинах, які не записували. Там ми наслухалися і про потяги дружби, і про фашистів, і про знищення малюків. Тому коли 2017 року вони розповідали про зброю в копальнях і про МН17, який збили невідомо хто, це було з одного боку важко, але з іншого боку це мали почути судді — для того, щоб збагнути, як узагалі спілкуватися з росіянами та намагатися досягнути якогось порозуміння у питаннях застосування чи розуміння конвенції. Коли ти говориш одне, а тобі — зовсім інше.

Наказ міжнародного трибуналу
— Що зараз відбувається за зачиненими дверима під час слухань у Постійній палаті третейського суду, адже представники РФ ініціювали, щоб слухання були закритими?
— Вони бояться, що почують багато того, що вони зараз кажуть, і потім це можна буле використане проти них на інших майданчиках. Звісно, вони не хочуть, щоб усі насміхалися з того, що вони використовують: до прикладу, вони вважають, що не лише в нас був військовий заколот 2014 року, а що ми нашу незалежність тому, що й у Москві був заколот. Вони це додають до справи. Або кажуть, що 1954-го Крим незаконно передали Україні, бо не було всіх відповідних актів. Такі «факти» вони надають арбітражу. А тепер усьому світу заявляють, що вони є прибережною державою в сенсі конвенції, оскільки у Криму проведений «референдум», і що вони єдині визнали цей «референдум» через кілька годин після його проведення, і це є підставою для легального набуття свого суверену над Кримом. Гадаю, що це також частина історії, яку мають почути арбітри, які виноситимуть рішення щодо застосування Конвенції і щодо цієї суперечки.
— Чи судді готові підтримати Україну в Гаазі?
— Ці люди — професіонали. Вони оцінюють не з емоційної точки зору те, що чують, а з точки зору застосування права. Тому для них, мабуть, буде важливо саме те, як РФ виконає наказ Міжнародного морського трибуналу, котрий зобов’язав відпустити на волю незаконно затриманих українських моряків. І це може впливати на їхнє рішення щодо подальших дій. Водночас проф. Пелле залякував суддів, якщо ухвалять рішення не на користь РФ, то Росія його не буде виконувати.
— Зараз обидва суди мають остаточно підтвердити свою юрисдикцію. Які зараз прогнози?
— Це залежить насамперед від роботи арбітрів. Наскільки вони опрацювали питання, наскільки готові працювати над рішенням. Судячи з питань, які ми отримали від арбітражу, вони дуже глибоко занурилися в матеріал, цікавляться позицією сторін щодо технічних і дуже чутливих питань. У них, вочевидь, вже є напрацювання щодо рішення. Водночас передбачити, скільки їм часу знадобиться для того, щоб дійти спільної позиції та виписати спільне рішення, адже арбітри пишуть кожен свій шматочок, а потім вони поєднують, дискутують і вже приходять до якогось бачення. Вони можуть голосувати всі, може бути окрема думка, може бути частково. Але зазвичай на практиці це не триває довше, ніж півроку після слухань.

Повернення РФ у рамки міжнародного права
— Коли закінчиться історія зі судовими процесами? Скільки років нам потрібно на те, щоб були рішення по суті?
— В історію судових процесів ми вже увійшли. Ще багато студентів напишуть свої дипломні та дисертації на підставі тих матеріалів. Крім цього, дуже важливо, як саме будуть трактувати і суд, і арбітраж ці події, які відбуваються в Україні. І вони фактично разом із нами творять право.
— Якщо уявити, що відбувся розгляд справи по суті. Україна перемогла, а РФ не виконує рішення суду?
— Ми боремося за те, щоб Росія повернулася в рамки правового поля. Тому що міжнародне право створювалося саме для того, щоб забезпечити рівні умови для всіх країн. І якщо хтось, особливо постійний член Ради Безпеки ООН, порушує свої зобов’язання, то це становить велику загрозу для системи міжнародного права загалом. Мені здається, що всі вже втомилися від постійних маніпуляцій РФ у праві. І всі ставляться доволі твердо до необхідності повернення її в рамки міжнародного права. Зараз ми працюємо над реалізацією саме наказу Міжнародного морського трибуналу щодо наших моряків. Незабаром будемо реалізовувати його на майданчиках ООН.
— Міністерство закордонних справ (МЗС) України вже скерувало звернення до Москви, коли приїхати по українських моряків і коли можна забрати кораблі. Чи є відповідь від РФ?
— Відповіді немає. Але в нас є план, як забезпечити подальший тиск для того, щоб вони скорилися цьому рішенню. Але поки що я про це говорити не буду.
— Хто, на вашу думку, міг би очолити МЗС?
— Фахова та відповідальна людина, котра розуміє, що таке — робота міністра закордонних справ, бо це дуже важка робота. І знімаю капелюха перед Павлом Клімкіним, котрий п’ять років був міністром. Це неймовірно важка робота.
— Ви б погодилися на таку роботу?
— У житті буває багато викликів, але вони мають бути вчасними.
— Як ви відпочиваєте?
— Із кучерявим волоссям. Це жарт, але частково. Насправді мені дуже допомагає те, що я можу підтримувати фізичну форму, хоча дуже хочу хоча б на кілька днів покинути свою роботу.
Розмовляла Ірина Драбок, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...