Новини для українців всього свту

Thursday, Sep. 24, 2020

Олена Пристайко: «Не маємо ні права, ні часу, щоб використовувати війну як причину своєї бездіяльності»

Автор:

|

Квітень 09, 2015

|

Рубрика:

Олена Пристайко: «Не маємо ні права, ні часу, щоб використовувати війну як причину своєї бездіяльності»

Олена Пристайко

Європа відкидає військовий варіант у протидії аґресії Російської Федерації (РФ) в Україні, оскільки вважає, що перемогти у цій війні може засобами дипломатії й економічного тиску. Про те, чи усвідомлюють європейці загрозу з боку РФ, розповіла Олена Пристайко, виконавчий директор Офісу зв’язку українських аналітичних центрів у Брюсселі.

Цивілізаційний експеримент з епіцентром в Україні
— Пані Олено, наскільки адекватно й об’єктивно, на вашу думку, європейці сприймають ситуацію в Україні?
— Це — складне запитання, що має кілька рівнів. Тому що у цій сфері ухвалюють рішення й дають оцінки посадовці та фахівці, котрі представляють різні країни й структури, виходячи із широкого спектру інтересів. Але тут одразу можна відділити інтереси всього Європейського Союзу (ЄС) від пріоритетів окремих країн-членів.
На загальноєвропейському рівні наші партнери дотримуються єдиної позиції щодо несприйняття російських дій в Україні, і запровадження санкцій проти РФ консенсусом усіх 28 країн-членів вважається значущим здобутком. Водночас, цей консенсус важко зберігати, оскільки країни-члени можуть мати окремі інтереси, які складно втримувати в єдиному руслі.
— Чи адекватна реакція ЄС до загрози з боку Росії?
— Багато кому в Україні та Європі видається, що Європа і світ не відповідають належним чином наявній загрозі. І я теж схиляюсь до такої думки. Загроза є недооціненою, відповідь на неї часто буває запізнілою та неповною. Здається, що Україна перебуває в епіцентрі масштабного цивілізаційного експерименту, який полягає у тому, що Захід намагається перемогти у традиційній війні ХХ ст., що ведеться летальною зброєю, де гинуть люди, методами і засобами ХХІ ст. — без використання військової сили й традиційного збройного протистояння.
Європейці, схоже, вважають, що у традиційній війні зразка минулого століття можна перемогти методами ХХІ ст., тобто стискаючи економічні обмежувальні заходи, вимиваючи ресурси з економіки країни-аґресора. Для України такого підходу недостатньо, оскільки саме ми, українці втрачаємо людські життя, території, зазнаємо величезних збитків у економіці.
Але європейці поки що переконані у доцільності й ефективності продовження боротьби саме економічними засобами. Можливо, вони навіть думають, що, втрутившись у війну традиційними військовими методами, вони «спустяться на рівень аґресора» й що цивілізовані суспільства не мають вирішувати конфлікти зброєю. Ну і, звісно, фактор ядерної зброї. Міжнародна спільнота ще не виробила алгоритму протистояння аґресорові, який не тільки має ядерну палицю, а й ще погрожує її використанням.

Греція — троянський кінь Росії в ЄС
— Відомо, що на тлі оптимістичних заяв про єдність інтереси деяких країн ЄС відхиляються від курсу Брюсселя. Які неформальні групи ви б відзначили серед країн-членів у питанні політики щодо України і Росії, позицій щодо санкцій проти Москви?
— Є ті, хто нас найбільше підтримує, бо вважає, що безпека України є чинником їхньої власної безпеки. Відомий вислів поляків, що «немає вільної Польщі без вільної України». Крім Варшави це ще — держави Балтії та Велика Британія. До цієї групи тяжіють і скандинавські країни. Також доволі рішуче проти РФ виступає Румунія.
Є група країн, які просто територіально перебувають далеко від України і, природно, мають свої інтереси в інших регіонах. Це — Італія, Іспанія та Португалія. Крім того, там значущу роль відіграє російський чинник — гроші, інтереси, часто прихований вплив на внутрішню та зовнішню політику цих країн.
Православна Греція — такий собі російський троянський кінь у ЄС, який може зіграти негативну роль не лише у протистоянні з РФ, а й у внутрішніх процесах самого ЄС. Такі важковаговики, як Німеччина та Франція, що спрямовують рух усього ЄС, керуються власними інтересами, і на них важко впливати.
Однак є група країн, де Київ може і повинен працювати активніше. Це — держави Центральної Європи, які мають відносно невизначене ставлення до того, що відбувається в Україні: Словаччина, Чехія, Угорщина та Болгарія. Насправді дуже дивує, що, побувавши у минулому столітті у радянському блоці, нині вони не повною мірою усвідомлюють загрозу від поведінки Росії. Ці країни на засіданнях Ради ЄС або відмовчуються з українського питання, або займають невизначені позиції. Зрозуміло, що тут важливу роль відіграє фактор їхньої енергетичної та фінансової залежності від РФ. Однак чи може це повністю затьмарювати відчуття потенційної небезпеки?

D Європі думка громадян впливовіша, ніж у політиків
— А яку частину цієї роботи готова виконувати ваша організація?
— Офіс зв’язку українських аналітичних центрів у Брюсселі розпочав свою діяльність у березні минулого року, коли ми провели перший публічний захід. Ми об’єднуємо близько 20 найсильніших аналітичних центрів із усієї України, маючи на меті представляти процеси, що відбуваються у державі, ґрунтуючись на експертних позиціях наших дослідників. Наша діяльність спрямована на просування європейської інтеграції України, а кінцевою метою є вступ до ЄС. Нашими засобами, зброєю є знання, експертиза, контакти усередині України і в Європі. Все застосовується заради досягнення цієї мети.
— Хто є споживачем інформації й аналітики про Україну?
— Ми визначили чотири цільові групи, із якими працюємо: 1) ті, хто приймає рішення щодо України, — посадовці інститутів ЄС і країн-членів ЄС різних рівнів; 2) ті, хто готує ці рішення та допомагає політикам, — експерти, громадські діячі, правозахисники, представники неурядових організацій; 3) журналісти — вони є відповідальні за інформування суспільств і тих, хто ухвалює рішення в Європі; 4) власне, європейські громадяни. Адже приймати рішення про долю України в ЄС будуть саме вони.
Що ж до форм комунікації, то передусім це — відкриті, публічні заходи, які ми проводимо не лише у Брюсселі, а й в у Парижі та Берліні. Крім цього, постійно ведуться консультації з посадовцями інституцій ЄС, які працюють по Україні. Також на нашому сайті регулярно розміщуються аналітичні матеріали про Україну.
— Які теми зараз є найактуальнішими для інформування, обговорення, аналізу, просування українських національних інтересів?
— Усі актуальні теми відомі широкому колу фахівців. Але їх треба активніше просувати як на публічному, так і на закритому, експертному, рівнях. Це — аґресія РФ проти України, надання державі міжнародної економічної допомоги, стан українських реформ, руйнування Росією міжнародного порядку та шляхи його відновлення, виконання Угоди про асоціацію Україна-ЄС, у т. ч. запровадження з 1 січня 2016 року поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі з ЄС.

Персонажі російської пропаганди у Брюсселі добре знані
— Москва відкрила та фінансує у Брюсселі й інших європейських столицях чимало організацій, які займаються публічною та закритою пропагандою…
— Ми завжди спостерігали цю діяльність, але впродовж кількох останніх місяців вона істотно активізувалася. Створюються певні організації, інститути чи дослідницькі центри. Під прикриттям нібито європейських діячів на обговорення виносяться, на перший погляд, адекватні для України теми. Але коли відвідуєш такі заходи, то бачиш дискредитованих і добре знаних у Брюсселі персонажів.
Щодо таких «експертів» і організовуваних ними подій є дві точки зору. Можна на них приходити й переконувати аудиторію, намагатися донести до неї реальну картину того, що відбувається в Україні, як і за якими мотивами діє РФ.
Але саме своєю присутністю ми легітимізуємо весь цей процес, особливо коли участь у ньому беруть українські офіційні особи. Тут потрібно бути обережними. Відтак, ми, порадившись із членами офісу, дійшли висновку, що стоїмо на позиціях ігнорування такого роду заходів із одночасним інформуванням про існування й діяльність таких організацій. Україна не повинна займатися контрпропагандою та прямо відповідати на брехню, яка рікою ллється з Кремля. Ми просто маємо говорити правду про все, що відбувається.
— Але, щоби нам повірили, ця інформація повинна містити і дані про виконання Україною зобов’язань перед міжнародними партнерами, проведення реформ. Чи маєте ви достатньо позитивних сигналів, щоб їх щиро й упевнено доводити до відома європейських колег?
— Спілкуючись із нашими європейськими візаві, часто чуємо про те, що ЄС міг би більше робити для України, однак для цього потрібно, щоб українська держава швидше та рішучіше просувалася у реформуванні країни. Вони розуміють, що важко реформуватися в умовах війни. Тому допомагають фінансово, методологічними порадами та рекомендаціями, діляться досвідом.
Однак нам справді треба пришвидшуватися, треба робити більше, залучати всі верстви населення до процесу зміни країни, підвищити відповідальність і звітність влади перед людьми. Ми не маємо ні права, ні часу використовувати війну як причину своєї неспроможності та бездіяльності.
Розмовляв Андрій Лавренюк, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply