Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Feb. 24, 2017

Олексій Таран: «Бойова підготовка — це «доросла гра» з дуже високими ставками»

Автор:

|

Січень 12, 2017

|

Рубрика:

Олексій Таран: «Бойова підготовка — це «доросла гра» з дуже високими ставками»

Олексій Таран

Стратегом себе вважає кожен. Особливо, коли спостерігає за битвою збоку. Ця прописна істина, яка увійшла в історію завдяки грузинському генію Шота Руставелі, практично щодня показано на сторінках засобів масової інформації, у точках зору цивільних і воєнних експертів, людей «з народу», котрі охоче радять, як українським військовим слід воювати, що одягати та куди рухатися. Про це фахово погодився розповісти полковник Олексій Таран, виконувач обов’язки начальника Головного управління підготовки Збройних сил України (ЗСУ) та заступника начальника Генерального штабу (ГШ).

«Ми вже навчилися рахувати людей»
— Олексію Валерійовичу, Петро Порошенко каже, що Україні вдалося відновити боєздатне та потужне військо. А начальник ГШ нищівно критикує рівень підготовки у навчальних центрах, мовляв, у бойові підрозділи приходять непідготовлені фахівці. Як це зрозуміти?
— Ви підштовхуєте мене до політичних оцінок, а в мене зовсім інша робота. Жодної суперечки між Президентом як Верховним головнокомандувачем, та Віктором Муженком як головнокомандувачем ЗСУ і бути не може. Глава держави констатує факт: ситуація докорінно змінилася з 2014 року, маємо дієздатну армію, та ще й з бойовим досвідом. А начальник ГШ працює, щоб армія виконувала своє призначення. Він не може бути повністю задоволеним вдосконаленням бойової підготовки, адже цей процес — нескінченний.
— Ми чули про військові маневри «Літня гроза», «Південний вітер», «Небесний щит». Навіщо потрібні настільки масштабні навчання українській армії, яка залучена до реальних бойових дій на Сході країни?
— Знаєте, ця війна дала нам багато уроків. І один із них — те, що нехтування бойовою підготовкою військ часто обертається невиправданими втратами на полі бою. На відміну від наших супротивників, ми вже навчилися рахувати людей, і не можемо їхнім життями платити за власні помилки. Керівництво ЗСУ займає дуже чітку позицію — жоден непідготовлений військовослужбовець не має опинитися на «нулі». Такий військовий ризикує стати не лише першою жертвою, але й тією «слабкою ланкою», яка не витримає вогню, і поставить під загрозу долю усього підрозділу.

Для потреб Міністерства оборони виділено 64 млрд грн
— Але, мабуть, набутий в антитерористичній операції (АТО) бойовий досвід привніс у навчання військ нові елементи?
— На початку збройної аґресії проти України бойовий досвід враховувався миттєво, він використовувався для підготовки фахівців і злагодження підрозділів практично в режимі «онлайн». ГШ розробив цілу систему впровадження такого бойового досвіду, завдяки якій зміни до програм підготовки військ вносяться оперативно та постійно. Цей процес продовжується. Маємо розроблену та введену в дію нову Концепцію підготовки ЗСУ. Внесено зміни практично в усі програми бойової підготовки — як індивідуальної, так і колективної, від початкового курсу молодого солдата (матроса) та курсу стрільб — до впровадження нових стандартів у підготовку військових частин та урахування нових форм і способів застосування військ.
Практика застосування сил в АТО накладає свій відбиток на весь навчальний процес. Усі категорії особового складу обов’язково залучаються до заходів психологічної підготовки, в т. ч. «обкатку» танками, застосування імітаційних засобів та інші вправи, спрямовані на підвищення морально-психологічної стійкості.
Є, безумовно, і новації, наприклад, інтеграція елементів бойової підготовки в єдину комплексну систему навчання. Таким шляхом пішли у провідних державах світу. У нас прикладом такої інтеграції є експериментальна бойова армійська система (БАРС), яку було створено на базі Військової академії в Одесі. Як показала практика, застосування цієї системи, яка містить тактичну, рукопашну та вогневу підготовку, вправи з тактичної медицини та гірської підготовки, дозволяє суттєво підвищити рівень бойового вишколу наших військовослужбовців і підрозділів.
— Чи змінилися кількісні показники й нормативи бойової підготовки — кількість нальоту для льотчиків, «наїзду» — для водіїв, стрибків — для десантників?
— Так, змінилися. Але, щоб зважити на якісну складову цих змін, варто розуміти, що суттєве нарощування темпів бойового навчання з відповідним переоснащенням існуючої матеріально-технічної бази потребує серйозного ресурсного та фінансового забезпечення. Тобто, такі трансформації змінюють не лише програми та зміст підготовки військ, але й обсяги її забезпечення. У Державному бюджеті України на 2017 рік для потреб Міністерства оборони було виділено рекордну суму за всю історію Українського війська — 64 млрд грн (торік було 55 млрд грн), що вдвічі перевищує показник 2014 року, не кажучи про 2013-й, коли оборонний бюджет не перевищував 15,2 млрд грн. Це дало змогу підтримувати та підвищувати рівень підготовки особового складу, у т. ч. і льотних екіпажів.
— У довоєнні часи, принаймні упродовж двох років до початку російської аґресії 2014-го, у ЗСУ взагалі не проводилися навчання бригадного рівня з бойовою стрільбою. Бракувало грошей, чи були інші орієнтири?
— Головною причиною такого явища було обмежене фінансування та низька укомплектованість військових частин. Ці обставини, своєю чергою, спричинили таке явище, що частин на рівні бригади або полку, здатних до проведення тактичних навчань у повному складі, практично не було. Це був болючий урок. Але висновки з цієї ситуації зроблені. Увага держави дозволила 2015 року провести 12 навчань бригадного рівня, торік уже їх було 20. Це — значний показник, враховуючи обсяг людей і техніки, які залучаються. Впевнений, що цього року інтенсивність бойової підготовки не зменшиться.

Інструкторів, котрі мають відповідні методичні навички, замало
— Зараз є багато розмов довкола західних інструкторів, котрі працюють в Україні. Чого вони навчають українських військових? Що — українські інструктори гірші, чи у них менше досвіду?
— Досвіду у наших інструкторів не менше, особливо бойового, але самих інструкторів, котрі мають відповідні методичні навички та професійні сертифікати, замало. На початок 2016-го в навчальних центрах ЗСУ сертифікати про завершення відповідних методичних курсів в Україні або за кордоном мали лише близько 3 % національних інструкторів. Тому залучення закордонних інструкторів для роботи в українських навчальних центрах є дуже важливим. Адже донедавна в ЗСУ не було своєї «школи» інструкторів, тобто, такої системи, яка передбачала б підготовку військовослужбовців на методичних курсах. Саме зараз, в тому числі, за участю фахівців з країн НАТО, ми закладаємо фундамент власної системи підготовки інструкторів, створення якої плануємо повністю завершити 2018 року.
Тож невдовзі матимемо найкращих власних інструкторів, котрі готуватимуться у національних навчальних центрах. Але на цьому етапі ми особливо вдячні військовослужбовцям НАТО за практичну та методичну підтримку. Вони допомагають нам впровадити в підготовку особового складу відповідні підходи та стандарти Альянсу, що надає можливість досягти сумісності ЗСУ зі збройними силами країн-членів НАТО. В наших навчальних центрах працюють закордонні інструктори зі США, Канади, Великої Британії, Литви, Латвії, Естонії та Польщі. У кожної з цих країн є свої особливості в організації навчального процесу. Ми уважно вивчаємо досвід кожної з них та впроваджуємо найкраще у власну систему підготовки особового складу.
— Чи можете окреслити загальні програмні цілі бойової підготовки у ЗСУ на кілька наступних років?
— Головним нашим завданням на найближчу перспективу є реформування всієї системи підготовки військ, її структурне вдосконалення на всіх рівнях, від військової частини до ГШ ЗСУ. Зараз ми перебуваємо в процесі розробки та впровадження відповідної нормативно-правової бази. Є ідеї й практичні напрацювання щодо створення сучасної науково-методичної тренувальної бази, мережі навчальних центрів і шкіл підготовки. Широке застосування тренажерів дозволить не лише формувати у військовослужбовців необхідні бойові навички, але й заощаджувати державні кошти за рахунок проведення «віртуальних» стрільб, польотів або маневрів.
Звісно, ми приділяємо і будемо надалі приділяти значну увагу та зусилля для створення ефективної моделі фізичної підготовки та спорту в масштабах усіх ЗСУ, адже українські солдати й офіцери за визначенням мають бути готовими до значних фізичних навантажень. Та для нас головне — вчити військовослужбовців тому, що є необхідним на війні. Бойова підготовка — це те, що дозволяє не лише виживати на полі бою, але й досягати перемоги. З іншого боку, ми прагнемо створити таку систему, яка зробила б неможливим залучення непідготовлених військовослужбовців до виконання завдань у районах проведення бойових дій. Перемагати ворога треба, не закидаючи його тілами солдат, а військовою майстерністю.
Розмовляв Михайло Дмитрук, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Loading...