Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Jun. 22, 2017

Олександра Назарова й Максим Нікітін: «Експерименти на льоду розвивають танець»

Автор:

|

Січень 12, 2017

|

Рубрика:

Олександра Назарова й Максим Нікітін: «Експерименти на льоду розвивають танець»

Олександра Назарова й Максим Нікітін

Перша танцювальна пара України Олександра Назарова та Максим Нікітін відома у середовищі фігуристів не лише своїм стрімким прогресом у катанні, а й схильністю до певного екстриму на льоду. Дует прагне до новацій у всьому — елементах, костюмах, виборі музики і навіть виразі облич. Іноді це бажання експериментувати вступає у творче протиріччя з тренерськими установками, тоді спортсмени дисципліновано відступають. Проте залишаються «при власній думці», що саме так можна показати багатогранність і безмежні можливості танцю на льоду. Вони приїхали до Києва зі США, де наразі тренуються, для участі у чемпіонаті України. Відразу після перемоги у цих змаганнях фігуристи розповіли про свої найближчі плани, таємниці створення нових програм, американську систему тренувань та про те, що спонукало змінити тренера та переїхати до США.

«Нам було складно працювати у РФ»
— У чемпіонаті України у вас не було конкурентів, і «золото» ви здобули без боротьби. Чи вдалося виконати у таких умовах поставлені тренерами завдання?
Максим Нікітін: — Дуже шкода, що через травми торік не змогли взяти участь у змаганнях чемпіони України 2015 року Валерія Гайструк та Олексій Олійник. Так склалося, що наразі це — єдиний дует, із яким у нас боротьба йде, як то кажуть, плече в плече. У таких умовах нашим основним завданням у Києві було показати хороший прокат. Гадаю, ми з ним цілком упоралися, незважаючи на проблеми під час підготовки. Застуда, спочатку у Саші, а потім і у мене, призвела до того, що упродовж майже двох тижнів перед чемпіонатом України ми не мали тренувальної практики, навіть не стояли на ковзанах. Попри усі негаразди, старт вийшов досить непоганим, ми не припустилися серйозних помилок ні у короткому, ні у довільному танцях.
Олександра Назарова: — Можна відзначити лише моменти, де хотілося б більшого. Наприклад, у короткій програмі було б добре додати емоційності, швидкості, тобто того, що й є власне танцем. Для нас це навіть важливіше, ніж технічна панель, бо нам подобається «заводити» залу і викликати у глядачів позитивні емоції.
— Досі ви тренувалися у Російській Федерації (РФ) в Олександра Жуліна, з котрим досягли помітного прогресу. Що змусило перейти до Ігоря Шпільбанда?
М. Н.: — Ми провели з Жуліним три плідних сезони і безмежно йому вдячні. Саме він вивів нас на високий рівень, і з ним ми стали бронзовими призерами юніорської світової першості, він відкрив нам таку сцену, як чемпіонати Європи та світу, і пояснив, як поводитися на ній. Завдяки Олександру наші імена тепер знають у світі. Рішення піти від такого тренера викликане багатьма важливими факторами, передусім, політичною ситуацією між Україною та Росією. Нам було складно працювати у РФ.
— Шпільбанд — також російський тренер, але він працює в США. Як потрапили до нього?
О. Н.: —Коли стало зрозуміло, що нам треба міняти тренера, ми з Максимом фантазували, що було б непогано потрапити до Ігоря Шпільбанда. Це було як жарт на тему нездійснених бажань. І раптом побачили Ігоря у списку тренерів, котрих нам запропонували на вибір. Інші варіанти навіть не розглядалися. У подальшому наша федерація зробила все для того, щоб робота зі Шпільбандом стала реальністю, за що ми їй дуже вдячні.
— Що нового внесли ці зміни у ваш тренувальний процес?
О. Н.: — Це кардинально інша робота. Тренування і спілкування з Ігорем абсолютно змінили наші підходи, уявлення і поняття про підготовку. Щодня Шпільбанд відкриває нас нові погляди на тренувальний процес та життя загалом. І щоразу розуміємо, що можливості для удосконалення безмежні.

«Є можливість самим вигадувати нові елементи»
— Ваш тренер працює з багатьма спортсменами. Чи достатньо уваги приділяє вам?
М. Н.: — У нас велика група фігуристів із Німеччини, США, Чехії та РФ. Ми не завжди тренуємося в одному складі. Але система побудована таким чином, що необхідна кількість часу й уваги приділяється кожному. Ми задоволені. Ігор складає похвилинний розклад, згідно з яким увесь тренерський склад, починаючи з 6.30 ранку до 15.30 ні на мить не залишає лід. Ми зі Сашею працюємо з 8.15 із перервою.
— Наскільки комфортний для вас цей суто американський похвилинний графік?
М. Н.: — Дуже подобається, коли заняття з тренерами розписуються похвилинно, користь і переваги такої системи відчули відразу. У пострадянських країнах тренери працюють відразу з усією групою, тому є ризик когось не помітити, щось пропустити. У США такого не може статися. Адже кожна хвилина скрупульозно розписана та наповнена змістовною роботою, причому, надається також час, коли ми працюємо самостійно, тобто є можливість самим вигадувати нові елементи. Коли ми тільки приїхали до США й ознайомилися з розкладом, то були спантеличені: як, лише 45 хвилин із Ігорем? А виявилося, що ці 45 хвилин заміняють місяць роботи з кимось іншим.
— У вас цікавий довільний танець, поставлений у дещо іншому стилі, ніж попередні. Це уже спільна робота з новим тренером?
О. Н.: — Так. Для довільної програми обрали музику з кінофільму «Невдахи», але лише музику, не образи. По суті, образу як такого у танці немає. Ідея, хореографія — заслуга тренерів.
М. Н.: — Щоправда, ми прийшли до Шпільбанда з уже готовими елементами, але все одно довелося щось переробляти, доповнювати, зокрема, підтримки. До речі, Саша забула сказати, що костюми вигадала вона. У моєї партнерки завжди багато ідей, вона надзвичайно творча людина, на відміну від мене.
— Скільки часу зазвичай потрібно на підготовку програми?
О. Н.: — У кожної пари своя тривалість цього процесу. Хтось думає швидше, хтось повільніше. Буває, що роботу можна завершити впродовж дня, але якщо не можеш знайти себе у програмі, то й тижня-двох може бути замало. Але й після завершення постановки напрацювання продовжуються — щось покращуєш, щось додаєш чи відкидаєш. Не існує пари, яка сказала б: тепер усе ідеально. Наприклад, ми за сезон багато разів змінювали елементи, вносили інші зміни… Глядач цього не знає, і не повинен знати — йому потрібен готовий якісний і цілісний продукт.
М. Н.: — Звісно, до наших думок дослухаються. Коли я вперше зателефонував Ігорю, то відразу ж спитав, які є варіанти музики. А оскільки у нас на той момент ще нічого не було, він попросив поінформувати, що нам подобається, щоб врахувати наші смаки та збагнути, в якому напрямку рухатися.

«Завдання одне — відібратися на Олімпійські ігри»
— Скажіть, які функції у команді Шпільбанда виконує Фаб’єн Бурза (французький фігурист, у дуеті з Наталі Пешала неодноразовий чемпіон Європи та призер чемпіонатів світу у спортивних танцях на льоду. — Ред.)? Ви з ним часто контактуєте?
О. Н.: — Компетенція Фаб’єна — дуже широка: це і творчі, і технічні питання, він допомагає з хореографією, рухами, навіть із підтримками. Крім цього, у відсутність консультанта-акробата, котрий приїжджає до нас лише на початку й у середині сезону, він повністю замінює його.
М. Н.: — Бурза — універсальний фахівець, ми його дуже любимо, цінуємо і постійно перебуваємо з ним на зв’язку. Нам імпонувало і його катання, й образи, які він із партнеркою втілював на льоду. Ось зараз пішла тенденція ставити щось сумне, ліричне, ми самі торік намагалися щось зробити у цьому ключі. А таких «клоунських» номерів, які так подобаються публіці й які показували Пешала/Бурза, бракує.
— Український тренер Галина Чурилова висловила думку, що вашому, вже американському, стилю — м’якому, пластичному, не завадило б трохи додати суто слов’янського розмаху…
М. Н.: — Галина Володимирівна — наш перший тренер, котра ніколи не буде для нас колишньою. Вона завжди готова нам допомагати і ми, де б не каталися, завжди дослуховуємося до її кваліфікованих порад. Ми з нею радилися навіть, уже перебуваючи у США, зокрема, щодо вибору музики. Її зауваження слушне, нам не завадить додати у швидкості.
— Відомо, що ви любите експериментувати на льоду. Чи здивуєте чимось на чемпіонаті Європи-2017 в Остраві (Чехія)?
М. Н.: — Усі карти вам не відкриємо, але намір такий є… На етапі Гран-прі у Парижі ми мали тривалу розмову з Тетяною Тарасовою, котра запропонувала один із наших елементів змінити так, аби він виглядав складнішим, цікавішим і незвичайним. Ми погодилися і перед відлітом із США до Києва на чемпіонат України вже навіть узялися до роботи над новацією.
— Можете розказати детальніше про це?
М. Н.: — Давайте потримаємо інтригу. Якщо у нас усе вийде, то ви це побачите на чемпіонаті Європи або на чемпіонаті світу.
— Якими є ваші плани на цей сезон і на що хотіли б «замахнутися» у майбутньому?
М. Н.: — Цього сезону завдання одне — відібратися на Олімпійські ігри. Це — мегамета. Подальші плани визначить її досягнення чи не досягнення.
Розмовляла Людмила Власенко, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...