Новини для українців всього свту

Thursday, Aug. 6, 2020

Олександр Ярема: «Я відома особа у вузькому колі своїх близьких і знайомих»

Автор:

|

Липень 08, 2020

|

Рубрика:

Олександр Ярема: «Я відома особа у вузькому колі своїх близьких і знайомих»
Олександр Ярема

Він неймовірно талановитий, харизматичний і є родзинкою багатьох гарних сучасних інтерпретацій. Торік запросили працювати до Національного театру, де він вже встиг зіграти в кількох виставах, і зараз репетирує одну з головних ролей в «Украденому щасті».
— Пане Олександре, останнім часом так вдало складається, що всі вистави, у які вас запрошують грати, «вистрілюють» і стають шалено популярними. А на телебаченні більше роботу не пропонують?
— Ні, але навіть якщо в моєму житті вже не буде телебачення, то воно у мене вже було. Я ж справді колись мріяв про нього. Новини — напевно не моє, а от у телешоу запросили.
— Ніколи не виникало бажання поїхати працювати за кордон?
— Ні. Бо потрібне знання мови, це — специфіка нашої роботи. Без знання іноземної можна їхати лише в якесь ближнє зарубіжжя, куди б мені їхати не хотілося. Раніше я брав участь у спільних проєктах і серіалах, коли це ще було нормальним процесом, але зараз уже кожен свій вибір зробив.
— Крім театру, ви активно знімаєтесь у кіно. Можливо, й не завжди в головних ролях, але, напевно, впізнаваність вам гарантована, чіпляються на вулицях за автографом?
— Я відома особа у вузькому колі своїх близьких і знайомих.
— Ну, не знаю: коли відкрити вашу фільмографію, то там шалена кількість робіт. І найсвіжіший фільм —«Номери» Олега Сенцова. Ви там граєте Номер Перший?
— Атож. Вже мала бути прем’єра, але її перенесли через карантин. У нас був дуже короткий знімальний період, зняли все за десять днів. Але підготовчий період був досить довгий, місяці зо два — і репетиції були, й читання.
— Журналісти запитують у акторів одне й те ж: де вам комфортніше працюється — на театральному майданчику чи на знімальному?
— Скрізь комфортно, просто інша специфіка.
— Якось ви сказали, що відмінність роботи — в тому, що в кіно ви себе потім бачите збоку, а в театрі — ні. Отже, вам подобається себе потім бачити?
— Та Боже збав! Я ж заплющую очі (сміється).
— Але, тим не менш, хотілося б іще зніматися?
— Звісно, хотілося б. За це ми, в принципі, й живемо, бо на зйомках трошки більша оплата.
— Крім фінансової складової, коли знімаєшся в кіно, то, так би мовити, вкарбовуєшся у вічність на плівці, а в театрі зіграв — і розчинився в повітрі оплесків…
— У театрі все відбувається тепер і зараз. І це абсолютно ні з чим незрівнянне відчуття, коли виходиш на поклон, розуміючи, що склалося все так, як ти хотів, це неймовірно.
— У вас є домашні улюбленці?
— Є. Песик Харлей. Йоркширський тер’єр. Його привезли друзі моїм дівчатам. Тато цуценяти — Гамер, який живе у друзів, не прийняв свого синочка, кажуть, аж плакав від ревнощів, то вони його до нас: нехай побуде день. А коли у нас день пробув, то куди вже віддавати? Залишився, це — член сім’ї, наше найдорожче.
— То у виставі «Кицюня» бідного котика вам також, мабуть, дуже шкода було?
— Ну, ті коти ж несправжні, їх не шкода (сміється). А от коли наприкінці вже справжнього котика мені дають (вони бувають різні, їх приносять спеціально на виставу), береш його, тримаєш на руках, глядач радіє, а воно, бідне, тремтить, боїться цих звуків, хоче вирватися. То мені дуже їх шкода, я так вже підходжу ближче до дверей, щоб скоріше закінчити і віддати його господарям.
Розмовляла Любов Базів, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online