Новини для українців всього свту

Saturday, Oct. 19, 2019

Олександр Смеречинський: «Морський апостолят УГКЦ вийшов на міжнародний рівень»

Автор:

|

Листопад 07, 2013

|

Рубрика:

Олександр Смеречинський: «Морський апостолят УГКЦ вийшов на міжнародний рівень»

Синод єпископів Української греко-католицької церкви (УГКЦ), що відбувся в Києві в серпні ц. р., постановив створити Відділ морського апостоляту УГКЦ на загальноцерковному рівні, а також обрати його головою владику Петра (Стасюка). Отець Олександр Смеречинський, наразі відповідальний за морське капеланство в УГКЦ, розповів, як новостворений підрозділ допоможе в служінні морякам.
— Отче, у яких країнах морський апостолят УГКЦ присутній тепер?
— Синод поставив завдання розвинути мережу у світі. Є великий план, великий шмат роботи, яку треба виконати. Зараз працюємо безпосередньо в Європі, Північній Америці й Австралії. У перспективі — Південна Америка.
— Чи вже маєте перші результати роботи?
— Незабаром, у грудні, буде започатковано мережу в єпархії Святого Володимира в Парижі. Там налагоджено контакти з місцевим загальнокатолицьким морським апостолятом, і в листопаді-грудні відбудеться низка зустрічей із капеланами Франції, Нідерландів і Бельгії для закладення структури. Треба зазначити, що наш морський апостолят не виокремлює себе в окрему структуру. Ми вважаємо себе – і нас вважають – частиною загальнокатолицької мережі, що діє в 420 портах світу. Далі, на час Великого посту, заплановано подібний процес у Канаді.
— Поясніть, будь ласка, як виглядає робота морського апостоляту?
— Місійна робота з моряками полягає в тому, щоб іти до них. Аби ви зрозуміли масштабність цієї праці, скажу, що серед європейських моряків найбільше є українців. Моряк, уперше прибуваючи до іноземного порту, розгублюється, бо це — чужа країна, чужа культура. Тож завдання представників морського апостоляту — піти до цього моряка, надати йому практичну та духовну допомогу. Згодом, коли моряк знову прибуває до цього порту, він уже сам може прийти до священика чи парафіяльної спільноти.
— Ви опікуєтеся військовими чи цивільними моряками?
— В Одесі я працюю й із військовими моряками, оскільки в порту є частина Військово-морських сил. Але не можна плутати ці два поняття. Бо робота з військовими моряками — це завдання військового капеланства. Робота зі світськими моряками, моряками торгового флоту — це зовсім інша діяльність. Якщо військовий моряк постійно перебуває в частині й лише час від часу виходить у морський похід, то моряк торгового флоту — людина, яка весь час перебуває в мандрах. Тому методи роботи з ними, їхні потреби та проблеми — абсолютно різні, хоча зовні вони подібні, бо пов’язані з морем і кораблем.
— Відомо, що часто українські моряки займаються контрабандою. Чи ви мали справу з такими людьми?
— Кримінал, на жаль, є невід’ємною частиною «морського світу». Звісно, я не раз чув про щось подібне, але треба чітко розуміти, що не моряк є «двигуном» цього процесу, він лише дає згоду на участь у цьому. Наше завдання полягає в тому, щоби достукатися до свідомості моряка та підтримати його, якщо він вирішив протистояти. Церква не має інших важелів, окрім слова.
— А як у вас складаються стосунки з іншими Церквами, чи є якісь проблеми?
— Проблем немає. Навіть більше, в Одесі, зокрема, ми не можемо собі уявити нашої роботи без співпраці з англіканською місією. І навпаки, англіканська місія не бачить своєї роботи в одеському порту без нас. Ми настільки тісно взаємодіємо, що навіть важко розділити нашу діяльність. Час від часу ми співпрацюємо з протестантською місією, до якої належать і баптисти, і харизмати.
Загальносвітова практика має екуменічне спрямування, бо кораблі — це полікультурні та поліконфесійні громади. Раніше команди на суднах були, загалом, моноетнічні, а зараз переважна більшість компаній практикує так звані змішані команди. Робота з моряками не може бути «конфесійно забарвленою». Бо, приходячи на корабель, ми зустрічаємося з моряками різних конфесій і національностей, і розділяти їх — це майже злочин. Тому Церкви, які займаються моряками, давним-давно усвідомили, що робота має бути екуменічною.
— Чи морський апостолят співпрацює з державною владою України?
— Часом так. Це стосується випадків, коли без сприяння державних органів ми не можемо морякові допомогти: наприклад, якщо йдеться про визволення наших моряків із в’язниць за кордоном чи залагодження конфліктних ситуацій з іноземними моряками в нас. Хоча ми мріємо про те, що тісно контактуватимемо з державою для підтримки українського моряка та створення доброго іміджу нашої держави, гостинно приймаючи іноземного.
— А як бути морякам із їхньою відсутністю в родині по кілька місяців?
— Уваги потребує вся сім’я, бо від тривалої відсутності чоловіка, батька страждають усі. Але розповідати про масштабну працю ми не можемо, бо її, на жаль, немає. Є поодинокі випадки персональної роботи з конкретними морськими сім’ями.
— А де ви спілкуєтеся з моряками: на кораблі чи на суші?
— Загальноприйнята практика — систематичне відвідування всіх новоприбулих кораблів, що пришвартовуються в порту, після цього – знайомство та розмови з екіпажем. Також є практика передавання інформації про потреби конкретної команди чи моряка капеланам наступних портів, якщо в нашому порту ми не в змозі допомогти в конкретній потребі. Спільно з англіканською місією ми створили невеличкий центр для моряків, у якому вони можуть скористатися Інтернетом, телефоном, узяти безкоштовну літературу, а найголовніше — помолитися в нашій каплиці.
Розмовляли Роман Малко й Оксана Климончук, «Католицький оглядач»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...