Новини для українців всього свту

Saturday, Aug. 24, 2019

Олександр Скіпальський: «Путін залишив нам три-чотири місяці»

Автор:

|

Квітень 17, 2016

|

Рубрика:

Олександр Скіпальський: «Путін залишив нам три-чотири місяці»

Олександр Скіпальський

Родоначальник української контррозвідки, двічі заступник голови Служби безпеки України (СБУ), голова Спілки офіцерів України, генерал-лейтенант Олександр Скіпальський уважно спостерігає за діяльністю своїх колишніх колег. Одні їхні дії він жорстко критикує, інші схвалює, а про якісь взагалі вважає за краще мовчати.

Хтось має відповісти
— Після обвинувального вироку ім’я Надії Савченко не сходить зі сторінок газет, і не лише в Україні. Зараз з’явилися версії, що пояснюють безуспішні спроби української сторони її звільнити. Зокрема є жорстка критика Генерального штабу й усього армійського керівництва. А яка справжня причина всього цього?
— Усі версії мають право на існування, проте я більше схильний вірити інформації, що за звільнення п. Савченко росіяни хотіли відкриття коридору в Крим. Крім того, Путіну не так просто її звільнити. Це означає визнати, що все було сфальсифіковано. І що він отримає за звільнення? В Україні немає адекватного ресурсу для обміну бранки, а її звільнення — це іміджеві втрати для нього.
— Із моменту захоплення Наді нею займалися російські спецслужби. Невже наша контррозвідка не могла вирішити питання її звільнення на початковому етапі — на основі особистих домовленостей, навіть грошей?
— Не могла. В Україні ніколи не велася робота щодо зацікавлення грішми працівників російської прокуратури, Федеральної служби безпеки чи Служби зовнішньої розвідки. Це завжди викликало страх і незручності. Нікому навіть на гадку не спадало, що можна робити й так.
— Зате всередині країни агентура завжди працювала чітко. А теперішні масові арешти серед добровольців — результат діяльності впроваджених спецагентів?
— Ситуація ось у чому. Армію довго та планомірно розвалювали через побоювання, що військові можуть скинути владу, яка себе скомпрометувала. Військовим казали: політика — не ваша справа. Однак це — брехня, бо навіть ведення війни є особливим методом політики. Через це Збройні сили очолювали люди, котрі тримали військових у покорі та планомірно розвалювали армію. Офіцерів-патріотів «вибивали» і в армії не сформувалася природна готовність до захисту країни.
І раптом — війна, важкий переломний момент. Армію розвалено, керівництво країни розгублене та перелякане. Але у народу спрацював інстинкт самозбереження — почали формуватися добровольчі загони, волонтерський рух. А що зробила влада? Нічого, щоб викрити провал під Дебальцевим, під Іловайськом. Не розслідувала, як міг якийсь підполковник запасу Стрєлков обдурити всіх наших начальників і провести колону маршем понад 60 км до Донецька. І те, що наші льотчики хотіли бомбити цю колону, але їм не дозволили.
Хтось має відповісти. А хто може запитати? Тільки народ, ті добровольчі сили, що об’єдналися. Тому було прийнято рішення скомпрометувати й розділити їх. І тут збіглися позиції таємних намірів Російської Федерації (РФ) і наших очільників, котрі перелякалися і дали відповідну команду спецслужбам. Вони краще відпустять реального сепаратиста, а посадять хлопця, котрий віз у кишені десять патронів.

Владу знову доведеться міняти
— Чи збереглася практика кооптування інформаторів у нові політичні проекти, які лиш зароджуються?
— Хочеш не хочеш, а знання оперативної обстановки вимагає таких дій, і цього не слід боятися. Мене слово «агентура» не лякає. Я знаю, що це — потужна зброя, якщо її правильно використовувати, й якщо агентура патріотично налаштована. Боятися треба того, що люди, котрі нею керують, переймаються не безпекою держави, а тим, як прислужитися її руйнівникам. Путін нам залишив три-чотири місяці до виникнення громадянського конфлікту, який перетвориться на суспільний вибух і змете всю державу. Тому потрібно називати речі своїми іменами, а народ має бути готовий до того, що владу знову доведеться міняти — шляхом проведення демократичних виборів. Без перезавантаження, без тотальної зміни кадрового складу теперішніх керівників, котрі прийшли і сіли на старі схеми, ситуація в країні не зміниться.
— Головна особливість теперішнього політичного процесу — це постійні нічні наради, таємні домовленості, закриті зустрічі. Чи можлива поява «майора Мельниченка № 2», котрий «зіллє» вже не середню ланку, а перших осіб держави?
— Час уже настав. Але чи це можливо саме зараз, не знаю. Мені, наприклад, така інформація — ні до чого, бо я й так знаю, хто такий Порошенко, Гройсман чи Яценюк. Не так важливо отримати інформацію — важливо, щоб люди, котрі їх вибирали, зрозуміли: владу не можна довіряти авантюристам і пройдисвітам. А що стосується таємних зустрічей, то це — почерк не державних діячів, а бариг. У таких інтригах зароджувалося становлення первинного капіталу: де вступити в змову, де ціни підняти, де скупити ваучери. І, на жаль, цей почерк перенесли на систему управління державою, а це — зовсім інша категорія. Однак вони самі себе знищать.
— Зараз дуже багато чинів українських спецслужб не можуть пояснити свої статки. Це — результат корупції, «кришування» схем чи плоди співпраці з розвідками інших країн?
— Важливий і добре законспірований агент може отримувати прибуток від іноземної спецслужби. Але цінність агента — в його конспіративності. Тому навіть якщо спецслужби платять, вони не дозволяють використовувати отримані гроші з розмахом. Лише 2-3 % зі загальної кількості тих, про кого ви говорите, можуть отримувати плату від іноземних спецслужб. Решта — результат ерозії совісті, коли вся правоохоронна система тотально пронизана злочинцями в погонах. І небезпека — в тому, що вони вразливі. Уявіть, що ви — начальник митниці й домовляєтеся зі своїми іноземними колегами про врегулювання якихось проблем. Іноземні спецслужби тут же підставлять «колегу», котрий дозволить вам втягнутися настільки, що ви підпишете все, що запропонують. Так відбувалося у нас, особливо останні кілька років на Донбасі. Ніхто не досліджував, скільки фур зі зброєю під виглядом контрабандного товару завозилося за перевіреним маршрутом в Україні, коли прикордонники і митники брали під козирок. І боротися немає можливості, бо пішла кругова порука, а іноземні спецслужби, як маріонетками, керують нашими капітанами, майорами і навіть генералами.

Сита Європа сама собі підклала міну
— Як сприймати те, що топ-менеджмент українських державних компаній часто повністю складається з громадян РФ?
— Це — питання абсолютного нереагування з боку Президента як головнокомандувача і керівників системи безпеки — Олександра Турчинова як голови Ради з національної безпеки й оборони і Василя Грицака як голови СБУ. У цивілізованих державах, які турбуються за свою безпеку, є пороги допустимості. Якщо є понад 20 % присутності іноземного капіталу в ключових сферах промисловості, це вже вважається небезпечним. А ми віддали все.
— Війна йде не лише на сході. В СБУ постійно кажуть про спроби терактів на мирних територіях, яким вдалося запобігти. Чи можлива реалізація в Києві таких терактів, як у Парижі та Брюсселі?
— Я б не проводив аналогію. Сита, добросерда Європа сама собі підклала міну. Спецслужби не реагували на потенційні загрози. Свою роль зіграла й відмінність світоглядів: благодушному європейцю важко зрозуміти та розібратися у позиції мусульман. У нас ситуація — інша, ми другий рік ведемо війну. Водночас ми не перебуваємо в конфлікті з мусульманським світом настільки, щоб він нам посилав терористів. А РФ ще не наважується проводити такі тотальні теракти на нашій території. Крім того, нас виручає розуміння психології того, хто може таке вчинити. Це допомагає виявляти закладки зброї та боєприпасів російських диверсантів.
— Теракти в Європі, найімовірніше, послаблять увагу європейців до українського питання. Про нас забудуть остаточно?
— Безумовно, своя сорочка ближча до тіла. Понад те, зараз будуть спроби хоч якось прив’язати до цієї трагедії Україну, поширювати серед європейців думку, що поки не було протистояння в Україні, то й у Європі все було гаразд. На певний час теракти відвернуть увагу від України, і постає питання, кому це вигідно. Але якщо європейські спецслужби вийдуть на слід не лише виконавців, а й тих, хто дириґував терактами і в Парижі, і в Брюсселі, то це навпаки, допоможе Україні.
Розмовляв Руслан Іванов, Ua1

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...