Новини для українців всього свту

Wednesday, Aug. 21, 2019

Олександр Романко: «Найбільша проблема сучасної української молоді — зневіра у власних силах»

Автор:

|

Серпень 17, 2017

|

Рубрика:

Олександр Романко: «Найбільша проблема сучасної української молоді — зневіра у власних силах»

Нещодавно українські студенти отримали чудову можливість провести три незабутні місяці в Канаді, проходячи оплачуване стажування у провідних вищих начальних закладах (ВНЗ) країни. До того ж доступ до практики мають студенти бакалавратури практично усіх спеціальностей, а на збір необхідних документів необхідний усього день. Про нові можливості стажування розповів Олександр Романко, старший науковий співробітник компанії IBM Canada та за сумісництвом професором Університету Торонто, котрий став ініціатором включення України до канадської програми Mitacs Globalink.
— Розкажіть, будь ласка, детальніше про програму стажувань…
— Програма Mitacs Globalink — це міжнародна ініціатива з дослідницьких стажувань у Канаді. Щорічно вона дозволяє понад 700 студентам із дев’яти країн світу впродовж трьох місяців працювати над науково-дослідним проектом в одному із 60 університетів Канади під керівництвом провідних професорів. Програма існує вже вісім років і нам нарешті вдалося включити до неї Україну. Тож тепер країн-партнерів — десять. Цього року з України буде від 20 до 35 студентів, залежно від того, скільки співфінансування нам вдасться знайти. Вже є кошти на 20 студентів.
— Про стажування у яких саме галузях знань йдеться?
— Практично в усіх. Перевага цієї програми якраз і полягає у тому, що галузі можуть бути абсолютно різними. У більшості це — інженерні та природничі науки, інформаційні технології, біологія, хімія та математика, меншою мірою — соціальні науки і ще меншою — гуманітарні.
— Хто формує перелік проектів, на які можуть подаватися заявники?
— Зацікавлені канадські професори, котрі потребують допомоги від стажера. Під час подачі заявок учасники програми обирають від трьох до семи проектів щонайменше у трьох провінціях Канади. Після того, як професори проведуть співбесіди та попередній відбір кандидатів, кількість опцій зменшиться і з них треба буде пристати на одну.
— Які критерії відбору до цієї програми?
— Вимог дуже мало: навчання на третьому курсі одного зі 150 університетів України, до переліку яких входить більшість пристойних ВНЗ країни, й академічний бал вищий за 80 %.
— А що зі знанням мови?
— Іноземна мова потрібна, але здавати офіційний тест не треба. Якщо студент проходитиме стажування у франкомовного наукового керівника, то потрібно знати французьку, але у більшості випадків достатньо англійської. Рівень володіння мовою перевірятиметься керівником проекту під час усної співбесіди по Skype.
— Отже, одним із етапів відбору буде співбесіда, але які ще сходинки доведеться подолати заявнику?
— Спочатку студент подає заявку он-лайн, яку Mitacs (канадська організація, що адмініструє програму. — Ред.) перевіряє на відповідність основним критеріям. Потім із студентом можуть провести попередню співбесіду, аби переконатися у знанні мови й уточнити якісь дані. Після цього інформація надсилається майбутнім науковим керівникам, котрі й ухвалюють остаточне рішення, перед цим також у більшості випадків провівши співбесіду.
— Відносно проста процедура відбору, вірогідно, призведе до великої кількості заявників. Який очікуєте конкурс?
— Для України ця програма відкривається вперше, тому точно сказати не можна, але у більшості країн кількість заявок на одне місце зазвичай сягає десяти, тож шанси пройти дуже непогані. Та й навіть, якщо не вдасться потрапити на програму, то досвід зайвим не буде: розібратися над актуальними за кордоном практичними науково-дослідними темами, зробити собі CV — це все в житті ще точно знадобиться. Тим паче, що документи, які вимагаються, — дуже прості, на їхнє оформлення потрібен усього один день, а поїхати можна аж на три місяці.
— Коли починається прийом заявок на програму?
— Вже почався і триватиме до 18 вересня ц. р. Подавати заявку слід он-лайн. На сайті www.MitacsUA.org є усі необхідні пояснення, покрокова інструкція та контакти наших координаторів в Україні. До Канади ж переможці приїдуть улітку наступного року.
— Крім, власне, роботи над проектом, що ще входить у програму стажування?
— Це дуже залежить від конкретного університету. У кожного учасника тут буде особистий ментор, тобто студент того самого навчального закладу, який допоможе з побутовими питаннями: де краще жити, куди піти. Більшість часу учасники, звісно, працюють над проектом, але індивідуальний графік складає кожен керівник, тому планування достатньо гнучке. Стандартно на проведення дослідження передбачено 40 годин на тиждень. Крім цього, заплановані й так би мовити позаурочні заходи: семінари, заняття з професійного розвитку, зустрічі з бізнес-середовищем тощо. Програма значно ширша, ніж саме стажування.
— Яка ціна участі у цьому для студента?
— Платити нічого не треба, хіба що за переклад та звірку виписки з оцінками, якщо український університет не надає цей документ англійською. Переліт, проживання, візові витрати покриває Mitacs. Також виплачується стипендія на поточні витрати.
— Але ж ці затрати все одно хтось має відшкодувати. Чи рахували ви, скільки «коштує» один студент?
— Авжеж. На покриття усіх планових витрат потрібно 15 тис. CAD.
— Сума немаленька. Якщо для студентів участь у програмі безкоштовна, то хто ж фінансує її?
— У більшості країн-партнерів фінансування відбувається за спільною схемою, коли 50 % надходить із федерального та провінційного бюджетів Канади через Mitacs, а решту мають забезпечити урядові організації тієї країни, звідки прибуває студент. Вони вже самі шукають джерела фінансування: це може бути як уряд, так і приватні спонсори. Оскільки в Україні Міністерство освіти та науки відмовилося від участі у програмі, то партнером виступила благодійна організація нашої діаспори «Українська канадська фундація ім. Тараса Шевченка», яка і забезпечує співфінансування. Канада зробила ще один жест доброї волі та надала Україні знижку, тож нам треба шукати не 50 %, а 40 %, тобто 6 тис. CAD замість 7,5. Решту виділяє канадська сторона.
— Але Шевченківська фундація сама живе на кошти благодійників. Звідки у неї такі суми?
— Канадський меценат українського походження Джордж Міхал дав 1,6 млн CAD, які були інвестовані, і з відсотків тепер фінансуються десять студентів. Ми також дуже вдячні фонду Western NIS Enterprise Fund в Україні, який погодився оплатити стажування ще десятьох осіб.
— Отже, гроші потрібно шукати щороку знову?
— Ні, десятьох студентів ми вже гарантовано можемо привозити впродовж трьох років. На 2018-й є фінансування ще на десятьох. Сподіваюся, що потім зможемо нашу співпрацю зі спонсорами продовжити, адже у меморандумі із Mitacs йдеться про 35 стажерів. Утім, Mitacs має горизонт планування у три роки, тож заглядати на дальшу перспективу сенсу немає.
— Розкажіть детальніше про Mitacs. Це канадська недержавна організація?
— Не зовсім, це організація, яка фінансується урядом Канади. Вона адмініструє кілька програм стажування за гроші федерального та провінційного бюджетів. Мандатом організації є поєднання зусиль університетів, канадських компаній, уряду Канади та країн-партнерів для збільшення обсягів і поліпшення комерціалізації прикладних наукових досліджень з метою сприяння інноваційному розвитку країни. Це відбувається через стажування студентів канадських університетів у канадських компаніях (15 тис. стажувань за останні десять років і ще 10 тис. заплановано до 2020), комерціалізацію прикладних досліджень через підтримку стартапів і зв’язків між університетами та компаніями, стажування канадських студентів за кордоном і стажування студентів із країн-партнерів у Канаді.
— Якими особливими рисами треба володіти, аби обрали саме тебе?
— Треба показати, що зможеш принести користь проекту, на який подаєшся. Перевагою буде попередня участь у подібних ініціативах, цікаві курсові й інші проекти тощо, не завадить стажування в українській компанії чи робота за фахом. Треба переконати професора, що студент має достатньо навичок і попереднього досвіду, аби досягти поставленої мети. Важливим є також бажання вчитися.
— Переваги для українських студентів очевидні, але навіщо ця морока канадським професорам?
— Улітку, коли більшість канадських студентів перебувають на канікулах, вони отримують безкоштовно на три місяці мотивованого помічника. Про популярність програми свідчить той факт, що цього року було подано більше 2,5 тис. різноманітних проектів. Я також вирішив долучитися і подав два проекти, пов’язані з аналізом даних і штучним інтелектом. Тепер розпочинається своєрідне змагання між професорами за талановитих студентів.
— Чому був обраний такий дивний вік студентів: подача документів наприкінці другого курсу, а поїздка — наприкінці третього?
— Такий віковий проміжок практично знімає проблему неповернення, адже всі практиканти максимально зацікавлені завершити рік навчання, який їм залишається. Канадці вже розібралися з цим і випадків неповернення у них ще не було. Та й не дивно, адже учасники Globalink можуть потім поїхати куди завгодно, обрати будь-яку країну для навчання. До Канади на магістратуру повертається всього 10-15 % молодих науковців.
— Чи дає участь в цій програмі «пільги» учасникам, котрі прагнуть продовжити навчання у Країні кленового листка?
— Так, за умови самостійного вступу на будь-яку магістерську програму в Канаді вони отримають стипендію розміром у 15 тис. CAD. Правда, при вступі нашим випускникам не варто очікувати на будь-які «поблажки» — їх відбиратимуть на загальних умовах. Я б радив охочим використати три місяці за океаном, аби збагнути місцеву систему вищої освіти та вирішити, чи принаджує їх перспектива здобувати тут ступінь магістра.
— Для Канади така програма — не дешеве задоволення. Як вдалося переконати канадців, що Україну треба до неї долучити?
— Ми їх так замучили, що їм було легше погодитися, ніж пояснювати відмову. Це виглядає дивним, але наші співрозмовники перейнялися, чи участь у програмі потрібна Україні. Та й не варто розглядати програму стажувань однобоко, адже вона несе переваги обом країнам. У студентів-іноземців є досвід і навички, відсутні у канадців, і навпаки. Поєднання такої різноманітності дуже корисне. Враховуючи, що деякі проекти дуже непогано комерціалізуються, програма може мати й пряму фінансову вигоду, адже успішно виконане стажування можна зробити власним стартапом або ж перетворити у магістерський проект і далі розвивати у академічному руслі. Це — інновації, те, що рухає країни уперед: передові науково-дослідницькі проекти з великим потенціалом практичного втілення.
— Наостанок поясніть, навіщо витрачаєте свій власний час, сили і кошти на проекти для України?
— Тому що для мене свого часу зробили те саме. Коли я приїхав до Канади навчатися на магістратурі, то отримав кілька стипендій від місцевих меценатів, котрі ніколи мене не бачили й не чули, але допомагали. Тепер повертаю свій «борг» і хочу створити якомога більше можливостей для студентів із України. Як на мене, найбільша проблема сучасної української молоді якраз і полягає у зневірі у власних силах. Особливо це відчувається серед мешканців невеликих міст на кшталт Сум, звідки я родом. Упевнений, що мої зусилля не минуть марно та працюватимуть як на особистий розвиток громадян, так і сприятимуть становленню України загалом.
Розмовляв Максим Наливайко, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...