Новини для українців всього свту

Saturday, Dec. 5, 2020

Олександр Пономарів: «Чому триває «правописна війна»?

Автор:

|

Лютий 27, 2014

|

Рубрика:

Олександр Пономарів: «Чому триває «правописна війна»?

Свої запитання мовознавцю, доктору філологічних наук професорові Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка  Олександрові Пономареву надсилали користувачі Інтернету.
— Як ви ставитеся до передавання англійського звука, позначуваного літерою h, через українське г? Як правильно писати: бозон Хігза, Хіґза чи Гіґза?
— Ставлюся позитивно. У пресі часто відтворюють цей звук літерою х, мавпуючи російський правопис. Росіяни не мають фрикативного г, тому передають цей звук то через г, то через х. Ми маємо і ґ, і г, і х. Тому англійське g передаємо через ґ, англійське h – через г, а kh — через х. Отже, правильно українською мовою писати Гіґза.
— Чи доречний суфікс -ка на позначення жінок на традиційно чоловічих посадах: прем’єрка, лідерка, тренерка?
— Доречний. У назвах професій, звань, посад є чимало слів, що мають форму чоловічого роду на позначення й чоловіків, і жінок: академік, інженер, кандидат, педагог. Колись ці посади обіймали тільки чоловіки. У міру набуття їх жінками з’явилися відповідники жіночого роду: бандуристка (бо колись були тільки бандуристи), лікарка, акторка, журналістка, кореспондентка, космонавтка, тренерка, прем’єрка тощо. Цей процес є досить продуктивний, тому немає заперечень проти слів на кшталт тренерка чи лідерка.
— Коли потрібно писати «Ви» з великої літери? Чи доцільно робити це в інтерв’ю?
— Гадаю, що доцільно. Спираючись на традиції української (і не тільки) епістолярної спадщини, а також у творах художньої літератури, займенник пошанної множини «Ви» пишуть із великої літери. Я думаю, що український правопис повинен це узаконити. Скажімо, у вірші Олександра Олеся, присвяченого Ользі Кобилянській, читаємо: «Привіт, уклін низький Вам, пані».
— Чому мовознавці не можуть дійти якогось компромісу в правописі?
— Не можуть, бо стоять на різних позиціях. Одні мовознавці хочуть усунути наслідки більшовицької наруги з українського правопису, що сталася 1933 року. Їхні нечисленні опоненти досі не вийшли з радянської шинелі й обстоюють те, що нам нав’язали в добу зближення мов і правописів.
Українська правописна комісія на чолі з членом-кореспондентом Національної академії наук Василем Німчуком 1999 року підготувала «Проєкт найновішої редакції українського правопису». Він повертає наш правопис до його національних засад. Цей правопис досі не затверджений, але ним уже користується багато видань і видавництв. І справді, у чинному нині правописі є багато пунктів, які суперечать один одному й здоровому глуздові. Наприклад, ми пишемо «автобіографія», але – «аутотренінг». «Лавр» але «лауреат», хоч латинське laureatus походить від laurus — увінчаний лаврами. І вимовляється цей дифтонг і там, і там як «ав», а не «ау». Або пишемо «ортогональний», «ортодоксальний», «ортопедичний», але – «орфоепічний». Підстав для цього немає, крім однієї: так пишуть росіяни. Немає підстав і для слова «ефір» або назви столиці Греції – Афіни, крім уживання таких форм у російській мові. Тож на Бі-бі-сі ніхто не забороняє казати правильно: етер і Атени.
Бі-бі-сі-Україна

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply