Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Tuesday, Dec. 12, 2017

Олександр Пасхавер: «Аби зберегти себе в країні, влада має взаємодіяти з молодими радикалами»

Автор:

|

Грудень 03, 2015

|

Рубрика:

Олександр Пасхавер: «Аби зберегти себе в країні, влада має взаємодіяти з молодими радикалами»

Олександр Пасхавер

Своїми думками про характер українських реформ і глибинні процеси в суспільстві поділився відомий український економіст Олександр Пасхавер.

Реформи були липові
— Олександре Йосиповичу, в грудні 2010 року ви казали, що ми — гірші за своїх сусідів, у нас африканські параметри інвестиційного клімату. Що з того часу змінилося?
— Суспільство. Це — єдиний позитив порівняно з 2010 роком. 2010 рік був дуже важкий, суспільство мовчало, влада не займалася державою, а була зайнята тим, що крала. Януковича не хвилювала ні політика, ні громадяни. Його команда — менеджери середньої руки, але дуже активні — налаштували державну машину на власне збагачення. Питання не в тому, чесна чи не чесна влада. Питання в пропорціях, яку частку своїх зусиль та емоцій вона витрачає на управління державою, а яку — на власне збагачення. У цьому сенсі Янукович був екстремал. Ніколи до нього влада в Україні не була настільки жорстко орієнтована на власне збагачення, на рівні якихось латиноамериканських диктаторів. Водночас реформи були липові: все дуже ретельно розписувалося, але нічого не робилося.
— Ви були радником у кількох українських президентів, тому можете порівнювати…
— У трьох — Кучми, Ющенка, а тепер — у Порошенка. І можу сказати, що кожен із них дуже активно цікавився управлінням державою. Що ж стосується збагачення, не можу гарантувати, що колишні президенти були абсолютно не обізнані в цій справі.
— А Петро Олексійович?
— Коли мене запитують, чи хороший Президент Порошенко, я кажу: він — кращий. Бо поставлений в інші умови, адже суспільство змінилося. Він буде витрачати свій основний час для розвитку суспільства, інакше просто не втримається.
— У чому конкретно бачите суспільні зміни?
— Майдан 2013-2014 рр. — це осьовий час України. 2004-го революція здійснювалася поколінням 15-25-річних, тому вона була схожа на карнавал. Минуло десять років, їм стало 25-35 і карнавал перетворився на трагедію. Але на авансцену української історії вийшло нове покоління. Цінності, які сповідує це нове покоління, проявилися на майданах і в волонтерській діяльності, і дивовижним чином збіглися з європейськими цінностями. Це покоління поводиться два останніх роки не просто як європейці, а швидше, як європейці вже не поводяться. Ці люди готові померти за свободу, що в старіючій Європі, яка запливла жирком, навряд чи можливо.

Революційний процес має властивість спалахувати
— Яким вбачається подальший розвиток подій?
— Поки ці люди не висунули лідера, не створили політичних структур, єдиної ідеології, революція не закінчилася. Але коли їм стане 35-45…
— В Україні ще щось станеться?
— Обов’язково. Революційний процес має властивість спалахувати.
— У такому саме жорсткому вигляді?
— Ні, про вигляд ми нічого не знаємо. Але орієнтовно 2025 року ці люди стануть зрілими і висунуть своїх лідерів. Увійшовши у вік, коли беруть владу, вони її, безсумнівно, візьмуть. Адже що таке теперішня влада? Помірковані політики. А радикали до влади не прийшли, більше того, вони ще не виросли.
— Чи можна сподіватися, що подальша трансформація українського суспільства буде менш болісною?
— Є два варіанти. Теперішні помірковані політики досить енергійно запозичують цілі радикалів, і тоді це буде еволюційний процес. Або недостатньо активно запозичують, і, тоді процес буде революційний.
— Отже, ми знову опинилися на роздоріжжі?
— Ми — не на роздоріжжі, ми — в процесі. Стан країни та суспільства — негативний, але динаміка — обережно позитивна. Треба бути дуже далекими від цього процесу, щоб сказати, що реформи не йдуть. Тисячі людей займаються зараз реформами. Й уже зроблено багато реально позитивних речей, але наразі — не головних, тож населення їх не відчуває.

Треба набрати нових чиновників
— В Україні та за її межами, дуже сильне невдоволення низькими темпами наших реформ…
— Звісно, процес відбувається досить повільно. Але я не впевнений, що швидший процес — успішніший. Згадаймо реформи Леоніда Кучми. Вони були радикальними та швидкими. Але тоді не було теперішньої активної меншості з європейськими цінностями, реформи робила купка управлінців, котрі не поділяли ці цінності. Населення не було готове до демократичних і ринкових інституцій. І що вийшло? Повне перекручення сенсу цих інституцій.
— Теперішня влада може піти на змову з колишньою владою?
— Їм не дадуть. Теперішній Президент, на відміну від попереднього, — соціально дуже чутливий, і радикали дихають йому в спину. Наприклад, запрошення в уряд іноземців — радикальний крок, що в багатьох викликав роздратування. Призначення Михайла Саакашвілі губернатором — ще один радикальний крок.
— Коли проводилися реформи в середині 1990-х рр., було зрозуміло, що реформуємо й як реформуємо. Однак де логіка в тому, щоб набрати поліцейських і після трьох місяців навчання платити їм в рази більше, ніж чиновникам? Чому не платимо стільки вчителям, хоча вчителі зараз важливіші, ніж поліціянти?
— У нас немає грошей на все.
— То нова поліцейська служба — це пріоритет для країни?
— Не пріоритет, але поліціянт — це позитивний приклад, який був сприйнятий суспільством. Нову поліцію дуже підтримують. А вчителів так швидко, як поліцейських, не перевчити. Бюрократів також важко переучувати, але не вважаю, що всіх їх треба вигнати. Треба набрати нових чиновників, а старі кадри можуть залишитися як експерти або радники, але без права приймати рішення. Починати ж треба зі заміни суддів і прокурорів.

Усе можна зробити, якщо поважаєш людей
— Я прийшла говорити з вами про економіку, а говоримо про політику…
— Ми говоримо про реформи і про їхню результативність. Під час революції краще жити не стає, Україна тут — не виняток.
— А цього місяця надійшли нові платіжки…
— Можу не гірше за вас лаяти тих, хто створював систему субсидій. Коли реформи робить бюрократія, то часом дивуєшся, як нормальні, хороші люди можуть бути такими байдужими до долі інших людей. До речі, київський економіст Володимир Дубровський підказав мені шлях, як можна було менш болісно підвищувати тарифи на всі види енергоресурсів. Для початку — перестати дотувати з бюджету «Нафтогаз» і теплокомуненерго. Потім оголосити громадянам, що кожен, хто хоче, може повідомити різницю між сумою у новій квитанції та сумою в старій, і держава йому буде цю різницю оплатить. Наприклад, упродовж трьох років. Громадянам слід сказати, що цей трирічний період наданий, аби різко знизити витрати. А громадяни, знаючи, що через три роки пільги закінчаться, будуть кумекати.
— І таким чином ми могли б отримати…
— По-перше, шок від високих тарифів відсунеться на три роки і значною мірою зменшиться, оскільки ми стимулюємо енергозбереження. По-друге, населення знає, що держава розуміє його проблеми і готова допомогти, це — зовсім інша атмосфера. Все можна зробити, якщо поважаєш людей.

Україна йде з «русского мира»
— Україна йде шляхом Арґентини з її перманентною нестабільністю та дефолтами?
— Арґентина була європейською країною, а в процесі своїх революційних перетворень стала латиноамериканською. Хоча, як і раніше, залишається, поряд із Чилі, однією з найбагатших держав континенту. У нас зовсім інша ситуація — ми йдемо в протилежний бік — геть від «русского мира».
— Чи вдасться нашій країні остаточно вийти з-під впливу Росії?
— Якби Росія була на піднесенні як імперія, то ми б не пішли. Коли Римська імперія була на підйомі, ніхто не міг від неї піти. В Європі було шість великих імперій: Французька, Британська, Російська, Німецька, Австро-Угорська й Османська. У ХХ ст. деякі з них припинили своє існування. Спробували відновитися тільки Німеччина (в особі нацистського Рейху) і Росія (у вигляді Радянського Союзу). Всі інші усвідомили свою роль і чудово живуть. Німеччина зробила спробу відновити імперію. Скінчилося це колосальним національним приниженням. Залишилася Росія, яка від імперства не відмовляється. Але вона спізнилася років на 80. Бо імперія землі, коли ви захоплюєте її з народом, перестала бути економічно ефективною. Імперії землі пішли в історію, замість них виникають імперії активів, коли сильні країни скуповують найкращі активи в усьому світі. Так поводяться США, так поводиться Китай. Якби Росія пішла цим шляхом, це було б у сто разів небезпечніше для України, ніж те, що відбувається зараз. Слава Богу, що у них з’явився Путін, котрий вирішив відновити імперію землі.
— Як оцінюєте перспективи реінтеграції Донбасу?
— Якщо ви поцікавитеся історією революцій у Європі, то побачите, що далеко не завжди після революції країни мали ті ж межі, що й до революції. Невідомо, чи реґіон, невдоволений нашим рухом у Європу або відходом від «русского мира», стане ординарною частиною України. Це багато залежить від того, наскільки будемо успішними ми.
Розмовляла Наталія Яценко, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...