Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Sunday, Dec. 17, 2017

Олександр Кваснєвський: «Росія не вдовольниться тим, що вже захопила»

Автор:

|

Травень 28, 2015

|

Рубрика:

Олександр Кваснєвський: «Росія не вдовольниться тим, що вже захопила»

Олександр Кваснєвський

Екс-президент Польщі Олександр Кваснєвський є одним із тих небагатьох європейських політиків, котрі вже багато років послідовно і віддано підтримують Україну на європейському шляху. Він активно консультує українські еліти, а також виступає на підтримку зближення Києва і Заходу на міжнародних форумах.

Метою Росії є те, щоби вся Україна була пов’язана з нею
— Найвпливовіші лідери Європейського Союзу (ЄС) кажуть, що зараз немає альтернативи до «мінських домовленостей». Але якщо положень «Мінська-2» не буде виконано до кінця року, то що далі?
— Цього ми не знаємо. «Мінськ-2» не є ідеальною угодою, але це — те, чого ми досягнули. Як у прислів’ї: «Якщо не маєш того, що любиш, то полюби те, що маєш».
«Мінськ-2» є важливим, оскільки є зобов’язуючим документом для усіх сторін і не дозволяє Росії подальших військових дій. І це — найважливіше. Якщо росіяни зараз наважилися би на військові дії, то остаточно втратили б довіру до себе з боку Німеччини та Франції. «Мінськ-2» є кроком уперед до зменшення напруги. Утім, важко передбачити те, що буде наприкінці року.
— А якщо би до «Нормандської четвірки» приєдналися США, чи це внесло би щось нове у перемовини?
— Це була би дуже серйозна зміна. Вважаю, що до цього формату також необхідно було б долучити Канаду, оскільки вона відіграє роль відповідальної країни й там живе велика українська діаспора. Але не вірю, що це вдасться здійснити. Російська Федерація (РФ) навряд чи відмовиться від формату, який із її точки зору є дуже вигідним.
— Як розвиватиметься ситуація упродовж найближчих місяців?
— Не змінюю своєї думки вже тривалий час. Немає сумніву, що головною метою Путіна є те, щоби вся Україна повністю, а не лише її частина, була пов’язана з Росією в межах Євразійського Союзу. Путін про це й сам часто говорить. Коли він каже, що для нього російський і український народи є одним цілим, то цим він ставить під сумнів ідентичність і суверенність України.
Російська стратегія й далі реалізовуватиметься, але не через військові методи, а більше завдяки постійному економічному тиску, пропаганді та впливу на окремих людей. Росія не визнає того, що вже захопила, як щось, що її задовольняє, і на цьому не зупиниться. Гадаю, матимемо справу з продовженням дестабілізації, але вже іншими методами.
— Чи гаряча фаза конфлікту можлива?
— Імовірність гарячої фази завжди треба брати до уваги. Гвинтівка може вистрілити без жодного наказу. Але якщо ми говоримо про стратегію, яка контролюється і планується, то вона полягатиме у продовженні економічного тиску, аґресивної пропаганди, пошуках впливу на різноманітні середовища і поясненні українцям: слухайте, ваші мрії про Європу не мають сенсу, бо без Росії ви не дасте собі ради. Тому зараз важливо те, що діятиметься в Україні й наскільки її владі вдасться затримати негативні економічні процеси. Особливо не можна допустити краху банківської системи.

Путін має два роки для реалізації своєї політики
— Термін накладених на РФ економічних санкцій завершується влітку, зараз триває дискусія щодо їхньої подальшої долі. Якою вона буде?
— Їх може бути посилено, якщо бачитимемо, що ескалація триває. Гадаю, Путін не піде на ескалацію, а ситуація у червні буде такою ж, як і в квітні. Не уявляю собі ситуації, що хтось зараз відмовиться від санкцій, маючи справу з постійною дестабілізацією України. Утім, такі пропозиції є і будуть.
Але варто пам’ятати, що проблема полягає не в тому, залишати санкції чи ні. Проблема – у тому, що діятиметься далі: як ми бачимо вирішення проблеми, наскільки РФ взагалі схильна до серйозної розмови про повагу до суверенітету України та що вона бере до уваги й інший варіант крім залучення України до своєї сфери впливу. Адже якщо це — план, від якого Кремль не хоче відмовитися, тоді ми — в глухому куті.
— Останнім часом можна почути жарт, що пересічні росіяни незабаром будуть змушені робити вибір між купівлею холодильника і телевізора. Тобто, санкції почнуть сильніше «бити» по кишенях росіян і на них пропаганда вже не справлятиме такого сильного враження, як зараз…
— Немає сумніву щодо того, що РФ увійшла у період рецесії. Скільки гарних слів не говорив би Путін, але всі знають, що 2014 рік був останнім, коли в Росії спостерігалося незначне економічне зростання. Цьогоріч росіяни очікують на чотиривідсоткове падіння, наступного — також. Девальвація рубля й інфляція є причинами, які впливають на людей. Але росіяни дуже чутливі до національної гордості, імперських очікувань, і питання полягає в тому, наскільки ця гордість є важливішою за гідні стандарти життя. На думку експертів з Росії, із котрими розмовляв, два роки це — мінімум, який має Путін для спокійної реалізації своєї політики, навіть якщо це пов’язуватиметься зі серйозним погіршенням життя росіян.
— В Україні кілька місяців тому очікували, що під час саміту «Східного партнерства» в Ризі (Латвія) буде оголошено про скасування віз для громадян країни. Зараз уже відомо, що на це не варто сподіватися. Чому?
— Безвізовий режим вимагає досконалості усіх систем контролю та перевірки, адже не можна допустити, щоб гангстери і бандити користувалися його перевагами. Часом чути думки, що політики можуть усе, якщо тільки захочуть. Це — не зовсім так, адже в такому випадку детальна інформація про те, кого не слід пускати в ЄС, є необхідною.
З іншого боку, Україні не щастить із огляду як на внутрішні проблеми, так і на міжнародну ситуацію. Перемовини про лібералізацію візового режиму в умовах того, що зараз відбувається, наприклад, напливу імміґрантів із Північної Африки, є складними. Якщо би цього не було, то все відбувалося б значно простіше. Але маємо зробити усе можливе, аби українці подорожували до Європи без віз.

Політика вимагає аргументів, що українські реформи вдаються
— У квітні ц. р. в Україні перебував з державним візитом Броніслав Коморовський. У день виступу президента Польщі у Верховній Раді було прийнято низку законів з декомунізації, один із яких передбачає визнання вояків ОУН і УПА борцями за незалежність України. Президент РП після цього заявив, що ухвалення цього закону перекреслює можливість історичного діалогу між країнами…
— Голосування за ці закони відбулося у не зовсім вдалий момент — у день важливого виступу польського президента у Верховній Раді. Це можна було зробити на тиждень раніше чи тиждень пізніше, і нічого б не сталося. Адже історія за тиждень не зміниться. Свого часу я співпрацював із президентом Кучмою, ми розпочинали польсько-українське примирення, і знаю, як це складно.
Мій тесть був жертвою Волинського злочину. Він був дитиною, що втекла зі села, де підрозділи УПА вбили всіх поляків. Разом із братом виніс хвору матір до лісу, і завдяки цьому вони вижили. Пам’ятаю дискусії з тестем із цього приводу, під час яких він сказав мені: «Я тебе розумію, так жити далі не можна, треба вести діалог, але нехай він спиратиметься на правду, щоб не перекручувалися факти».
Степан Бандера мріяв про незалежну Україну, що стало реальністю лише 24 років тому. Так, він застосовував терористичні методи боротьби. Але Юзеф Пілсудський теж мріяв про незалежну Польщу і також застосовував терористичні методи боротьби.
— Але чи польське суспільство змириться з Бандерою-героєм в Україні?
— Польське суспільство має зрозуміти мотиви українців. Небагато поляків знає, де під час війни перебував Бандера. А він був в’язнем у гітлерівському концтаборі Заксенхаузен. Якщо ми хочемо створити за прикладом німців і французів історичні комісії, спільні групи з укладення підручників, то крок за кроком можна досягнути примирення, сенс якого полягає у відкиданні того, що було погане.
— Якою повинна сьогодні бути політика Польщі щодо України?
— Такою, якою вона була впродовж багатьох років, оскільки Польща є послідовною щодо України з 1991 року. Ми першими визнали її незалежність, почали розвивати контакти, я розпочав процес історичного примирення, особисто допомагав під час конфлікту 2004-2005 рр. у ході Помаранчевої революції.
Україна завжди могла на нас покластися, якщо йдеться про відносини зі Заходом, НАТО, співпрацю в реґіоні. Зараз політика Варшави щодо Києва є послідовною, але вона вимагає аргументів, наприклад, того, що українські реформи вдаються.
Польща готова ділитися своїм досвідом, про це казав нещодавно президент Коморовський у Києві. Причому досвідом не лише позитивним, але й негативним, адже в нас були не тільки успіхи. Польща зараз може трохи ширше й активніше діяти, оскільки польська політика набула нового виміру з призначенням Дональда Туска президентом Європейської ради.
Трьома основними стовпами польської політики щодо України мають бути активність, терплячість і готовність ділитися власним досвідом. Особливо наголошую на елементі терплячості, оскільки не варто очікувати ефекту від реформ в Україні дуже швидко.
Розмовляв Юрій Банахевич, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...