Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, May. 28, 2018

Олег Рибачук: «У Януковича немає людей, які посміли би говорити йому правду»

Автор:

|

Листопад 16, 2012

|

Рубрика:

Олег Рибачук: «У Януковича немає людей, які посміли би говорити йому правду»

Екс-шеф адміністрації президента Ющенка й віце-прем’єр уряду Тимошенко Олег Рибачук розповів, хто лобіював силовий сценарій розгону Майдану, чому Путін відмовився почастуватись цукеркою Януковича й чи справді Меркель пропонували викупити Тимошенко за 7 млрд USD.

Хто керує нашими генералами?
— Хто під час Помаранчевої революції найактивніше лобіював рішення про силовий розгін Майдану?
— Віктор Янукович.
— Учасники перемовних подій мені розповідали, що сильно наполягав і Кремль…
— Кремль вів Януковича та вгатив у це купу грошей. Скандал був, коли не вдалося протягнути рішення про відкриття 80 виборчих дільниць у Росії: там було 2 млн голосів – і Янукович вигравав «вчисту». «Смотрящий» від російських силовиків, котрий відповідав за Україну, казав нашим генералам, які стояли перед ним навитяжку: «Ви – ідіоти, ми ж зробили все!» Мені розповідав свідок: у порожньому ресторані генерали стояли бліді, наш міністр внутрішніх справ Білоконь (зараз він у Москві) також — і були готові ледь не ноги цілувати. Але Кремль сам собі створив пастку — перемога Віктора Ющенка стала для росіян повною поразкою, величезним приниженням. Але Янукович на цьому не виграв — він почав асоціюватися для Путіна саме із цим приниженням. Тому росіяни могли бути за силовий сценарій. На Кучму чинили тиск.
— А що зупинило Кучму?
— Певно, у нього була домовленість із Ющенком, що його не чіпатимуть. Можливо, це дає відповідь і на питання щодо справи Ґонґадзе. Водночас, Кучма мав великі заощадження в західних банках. Під час перемовин він не брав слухавки, коли телефонували світові лідери. І коли було ухвалене рішення розігнати Майдан, його дружині подзвонила подруга й назвала цифри, які були номерами особистих рахунків Кучми. Через 20 хвилин пішов контакт. Певно, було розуміння: нехай силовий сценарій – неконтрольований, але ж ти втрачаєш мільярди. Гроші були вагомим аргументом. Так і для Януковича. Як кажуть поінформовані західні джерела, зараз вони намагаються частково зберігати свої кошти в Китаї — мало не літаками туди готівку вивозять.

Отруєння Ющенка
— Чи Ющенко після отруєння сильно змінився? Ви ж його знали багато років і до, і після. Повзли чутки, що після отруєння він дуже почав боятися смерті…
— Відповім словами одного журналіста, який працював із багатьма президентами: хоча він був худий після хвороби, але випромінював енергію. Проте отруєння таки вплинуло. Уявіть, що ви — голівудського типу політик, фотогенічний, якого обожнюють жінки, а тут вз вами таке трапилося. Це – величезний удар для психіки людини.
— Чому досі не з’ясували правди про отруєння?
— Коли ми говорили з Віктором Андрійовичем про моє призначення на посаду, однією з тем розмови було саме отруєння. Уже тоді лунали чутки, що це – неправда, бо, мовляв, він не здавав потім аналізів. Святослав Піскун, екс-генеральний прокурор, у літаку казав, що президент не був отруєний і саме тому боїться здавати кров. Але ж «генеральним підрядником», який мав провести відповідні процедури, була прокуратура — і цього не зробили. Коли я сказав про це Віктору Ющенку, він був страшенно здивований: «Я ж багато разів здавав кров!» Суть у тому, що це як оформлення аварії — усе має бути задокументовано. У випадку з президентом мали взяти проби згідно з міжнародними стандартами — і це було зроблено. Але потім не було дотримано якихось інших речей. Віктор Андрійович здав кров, але питання слідства — оце велика загадка. Бо якщо президент країни не може зробити так, аби було завершено слідство щодо його власного отруєння…
— Чому за Ющенка не садили корупціонерів? Ви були головою секретаріату президента — це посада з потужними важелями…
— Скажу більше — чому ми розійшлися з Ющенком. Я був так вихований: якщо ти борешся з корупцією, починай зі себе, зі своєї адміністрації. Я чекав, що Ющенко зробить принципово іншу адміністрацію президента. У європейських адміністраціях немає державних управлінь справами (ДУС) — таке є тільки в Росії. Керівника ДУС призначає президент, котрому він, відтак, і підпорядкований. Я принципово переговорив із Ющенком щодо ДУС, але він, певно, усе інакше уявляв. Коли я запросив аудит, можете уявити, про які зловживання там ішлося. Що роблять корупціонери? Вони одразу біжать до президента, а розлючений Ющенко набрав мене по телефону та сказав, що я копирсаюся в його білизні. Для мене це було шоком. Це було через три місяці після мого призначення. Другою темою стала історія з «РосУкрЕнерґо» — коли воно з’явилось, я, керівник секретаріату, про це ні сном, ні духом не знав.
— Коли розійшлися шляхи команд Тимошенко та Ющенка?
— Було багато людей, які робили все, щоби Ющенко й Тимошенко стали особистими ворогами, і котрі працювали на розрив. Я ніколи не був за «ширку» (за парламентську коаліцію з Партією реґіонів). Вважав, що слід притлумити якісь особистісні моменти й керуватися принципом «Україна – понад усе». У командах такий підхід не був надто популярним. І там не працювали на об’єднання. Навіть нинішню Об’єднану опозицію дуже складно назвати справді об’єднаною. В усіх – дулі в кишенях.

Російський кастинг і хохлосрач
— У Кремлі прораховували українську ситуацію?
— Не до кінця. Скажімо, вони пізно усвідомили роль громадянського суспільства. Путін свого часу мені особисто казав: «Олєг, ми знаєм, как ето дєлаєтся, ну, нє расказивай нам скаскі о том, как люді вишлі на уліци». У Росії зрозуміли, що повністю проросійського президента в Україні не може бути, — приклад Януковича це наочно доводить. І тут у них змінилася стратегія: раніше вони робили ставку на когось і наші брали участь у кастингу (Тігіпко, Литвин) — хто швидше «пробіжить». Тоді я спитав: «Рєбята, а ви тут причому? Це ж ми обиратимемо президента». Відповідь була така: «Нє бил і нє будєт прєзідєнтом чєловєк, которий нє пройдьот кастінг». У ситуації з Ющенком найбільший виклик був у цьому. Вони тяжко пережили цю трагедію. Але потім зрозуміли: усі, хто приїжджає й обіцяє все, стаючи президентами та прем’єрами, починають відстоювати інтереси країни. Стратегія Росії принципово змінилася. «Знаєш, Олєг, ми поддєрживаєм твоєго прєзідента», — каже мені з усмішечкою Марков. «Ні, — кажу я, — ви не підтримуєте президента, ви його сварите з прем’єр-міністром, ви лобами зіштовхуєте людей, союз яких робить владу дуже сильною. І ви далі будете їх дробити». Зверніть увагу: вони вже Януковича не підтримують, Путін сказав, що йому найкомфортніше було працювати з Тимошенко.
— Це – певна стратегія?
— Цілком. Замість того, щоби підтримувати «свого» кандидата, вони усвідомили, що серед «етіх хахлов своєго нє будєт». Стратегія працює на розбрат. Вони можуть фінансувати всі партії — від «Свободи» до «Нашої України» чи Партії реґіонів (ПР).
— Будь-кого?..
— Так. Це – усе одно, що до хворих і здорових зубів нав’язати купу ниточок — і можна смикати й за хворі, і за здорові. Вони це дуже фахово роблять, зіштовхуючи нас як завгодно. Раніше ставку робили на контроль за президентом. Коли я був учасником міжпарламентської групи «Україна-Росія», питав у тодішнього голови адміністрації Путіна — Волошина: навіть у радянські часи робили ставку відразу на двох африканських вождів, чому ж в Україні ви ставите лише на одного? «Ми работаєм с властью, і етого не скриваєм. Вот ви станєтє властью, тогда ми будєм работать с вамі, а нє с вашей апазіциєй». Ставку зробили на Януковича (хоч він був дуже дивний для Путіна), бо Кучма так сказав.
— Чому ж Путін не взяв у Януковича легендарної цукерки?
— Для Путіна Янукович — це… Не хочу розвивати цієї теми. Це працює на генному рівні. А в Путіна значно ширша мотивація. Йому було складно комунікувати з Януковичем. От із Тимошенко він міг. Якщо вони сиділи по дев’ять годин, отже, їм було комфортно. Протокольні зустрічі — це інше. Можу сказати, що в Тимошенко з Путіним оця «хімія» була, у Януковича з Путіним — ні, і зараз це навіть не підлягає ремонту. Але це не означає, що хтось інший із цього не може скористатися. Я повторюю: стратегія Кремля проста — нікому з українських політиків довіряти не можна. Їх можна лише тримати на повідку, діючи за принципом «поділяй і владарюй». І вони дроблять і будуть дробити будь-що. Нинішній «хохлосрач» — також їхня стратегія.

В’язень межигірського замку
— Чому ж Янукович дедалі більше сам здає себе Росії?
— Якщо почнемо аналізувати поведінку Януковича, то зрозуміємо, що вона не підлягає аналізу починаючи від справи Тимошенко. Янукович мені особисто казав, коли Ющенко вкотре запізнювався на годину: мовляв, який дурень Кучма, що сам зробив із Тимошенко політика-жертву. Ми такого ніколи не зробимо. Те, що з ним трапилося далі, — інше питання. Янукович, потрапивши у владу, став жертвою власних стереотипів. Не можна допускати, щоби президентом України була людина, котра навіть не пройшла відкритих дебатів — таких, скажімо, які проходять на програмі «Чесно. Фільтруй Раду». Янукович ставав президентом напівритуально.
— Маю враження, що його загнали в Межигір’я й час від часу посмикують та дратують…
— Коли я прийшов на Банкову, то зробив усе, аби Ющенко виліз зі закордонів. Відсутність президента дуже вигідна для апарату. Президент гуляє світом, а вони вирішують питання. Із Януковичем – складніше, його бояться, бояться по-справжньому. У Януковича немає людей зі зовнішньої політики, які змогли би чи навіть посміли би говорити йому правду. У владі нема його друзів дитинства. Раніше це був Іванющенко, зараз – син. Але якщо людина зі замашками диктатора починає спілкуватися переважно із власною сім’єю, то це – чітка ознака швидкого кінця.
— Януковича підставляють, а він цього не розуміє?
— Не думаю, що не розуміє. Просто він по-своєму керує процесом. Жоден шматок державної власності без його рішення не йде ні до Ахметова, ні до Клюєва чи Колесникова. Йому точно доповідали (і цих людей звільнено), що відбувається грабунок держави.
— Звільнили тих, хто про це доповідав? Тобто, у його команді були люди, котрі опиралися цьому?
— Так. Доповідали, що так не може бути, що розкрадають бюджет і країна йде в нікуди. Знаєте, у нас не звільняють — посилають «на підвищення». Зрештою, а кого ПР звільнила? Хтось був міністром — пішов у Раду нацбезпеки й оборони, хтось був віце-прем’єром — пішов у держкомітет. Так вони біля коритця й сидять.

Викуп Тимошенко
— Те, що Меркель пропонували викупити Тимошенко за 7 млрд USD, — правда?
— Це – інформація з кількох німецьких джерел. Звісно, дещо сенсаційно звучить, і я слабко уявляю, що вони стоять і раптом Янукович каже: «Дай мені 7 мільярдів». Навряд чи йшлося про пряме повернення коштів, хоча це якраз у системі координат сьогоднішньої влади. У мене нема підстав не вірити людям, котрі це говорили. Були й спростування: мовляв, німці відмовилися від коментарів. Із позицій логіки ситуації реакція була цілком природна як для наших, так і для Меркель.
— Але ж із Меркель в України відносини не складаються ще із часів Ющенка?
— Щодо Ющенка в Меркель теж урвався терпець. Під час чергової кризи в стосунках із Тимошенко Меркель зателефонувала до Ющенка. За годину розмови вона не змогла вставити й слова — ішов суцільний монолог, і в усьому звинувачувалося Тимошенко. Меркель намагалася вклинитись, а потім урвала розмову.
— Зараз – найгірша ситуація за всю історію незалежної України?
— Так. Максимальна концентрація влади з мінімальним впливом на неї й із жахливими наслідками для країни — усього за два роки.
Розмовляв Ігор Мурований, Західна інформаційна корпорація

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...