Олег Карпин: «Чеський продюсер переконав іранського режисера знімати кіно в Україні»
Олег Карпин уже вшосте проводить у Трускавці кінофестиваль «Корона Карпат». Тут побували з прем’єрами фільмів найяскравіші зірки вітчизняного кіно, й чимало іноземних кінодіячів познайомилися з Прикарпаттям. Круглі столи, присвячені долі українського кіно, логічно вилилися в ідею створення фільмкомісії «Прикарпаття», яка стала своєрідною формою участі громадськості у виробництві кінострічок. Про те, чим займаються фільмкомісії, і як місцеві громади можуть платити за виробництво фільмів та заробляти на них, розповів Олег Карпин, генеральний директор «Корони Карпат».
— Кінофестиваль «Корона Карпат» 2009 року починався як огляд документальних і телевізійних стрічок. А тепер ви вже займаєтеся створенням фільмкомісій. Чим викликаний такий зигзаг?
— Це було логічним розвитком кінофестивалю. Спочатку ми нічого подібного до фільмкомісій не планували. Однак на кожному кінофестивалі я запрошував кінематографістів знімати у наших краях кіно. Це було наче девізом: «Приїздіть до нас!» Але нічого не відбувалося аж до п’ятого кінофесту, на якому ми зробили круглі столи для обговорення законодавства в галузі кіно. Багато тез увійшли в законопроект, поданий до Верховної Ради. Тоді ж я ініціював, щоб Держкіно підписало з Трускавцем партнерську угоду, як із містом. Але мерія не розуміла, навіщо це треба, і Пилип Іллєнко, голова Держкіно, не зміг приїхати.
Втім, Ярослав Підгора-Гвяздовський, прес-аташе департаменту кіно, порадив, що потрібно зробити фільмкомісію. Тоді я почав потроху вивчати цю тему, телефонував кіномитцям зі запитаннями: які локації їм потрібні. Писав у різні компанії, продакшн. Відгукнувся продюсер Андрій Суярко. Він сказав, що саме знімає фільм «Гніздо горлиці», й йому допомагає італійська фільмкомісія. То чи не можна привезти їх у Трускавець, щоб ми послухали, як це працює в Європі. І це наштовхнуло на думку зробити свою фільмкомісію, як громадську організацію, що має тісні зв’язки з державними органами та допомагає знімати кіно. Наприклад, приїздить іноземець у наш край, і йому потрібна людина, котра знає інфраструктуру, людей бізнесу, має всю інформацію про реґіон. За кордоном фільмкомісії навіть володіють фондами, які повертають кошти в кіно, якщо були великі фінансові вливання в реґіон під час зйомок. Або ж посилено позитивний імідж. Ми пройшли довгий шлях, і Пилип Іллєнко запропонував зробити у нас на фестивалі воркшоп «Створення та розвиток фільмкомісій в Україні». Продакш-компанії це фінансово підтримали, тож ми влаштували лекторій і запросили на нього іноземних фахівців. І вже можу сказати: мерія міста підтвердила — Трускавець буде повертати кошти за зйомки фільмів, де позитивно представлений наш реґіон. Тобто, в кадрі має бути бювет чи джерело, чи просто знакові місця, по яких одразу вгадується, що це — наш курорт.
— Хіба місту це вигідно?
— Звісно, адже приїде кіногрупа. Вони житимуть у готелі, користуватимуться усіма послугами, замовлятимуть транспорт, склади і шукатимуть людей для масовок. Тобто, надаючи кошти, ми інвестуватимемо їх у своє місто. Тепер це становище для міста потрібно правильно юридично скласти, бо у законодавстві таких статей немає. Фінансових кодів для такої діяльності теж немає. Не розроблений бухгалтерський інструмент. Отже, ми будемо над цим працювати. Й якщо здобудемо позитивний досвід, то поширимо його по всій Україні. Також маємо підстави сподіватися, що наш воркшоп дасть стимул для створення подібних громадських організацій.
— Що такого вже сенсаційного почули від іноземців, чого самі не знали?
— Мені цікаво було послухати про їхній досвід, хоча я чекав, що в Європі традиції фільмкомісій — набагато старіші. Але мені було важливо почути історію створення Генуезької організації. Вони також не мали ні статків, ні режисерів, ні сценаристів: лише ентузіазм і вивчення чужого досвіду. І ця розмова додала мені впевненості, що не боги горшки ліплять. Я не один такий, котрий почав цю справу з нуля. Цей воркшоп підказав мені сайти, на яких є необхідна інформація, навчив, як обмінюватися досвідом, вирішувати проблеми. Це — величезна індустрія, про яку в Україні не знають.
— Мабуть, саме на п’ятому фестивалі ви домовилися про те, що зйомки фільму «Осінні спогади» будуть відбуватися біля Трускавця…
— Так, Віктор Вільгельм, продюсер із Чехії, був у нас минулого разу. В Чехії він знайшов іранського продюсера Аміра Сеїд Задеха і переконав його, що в Україні буде цікаво та вигідно знімати кіно. Потім приїхав режисер Алі Фахр Мусаві, і все тут закрутилося. Я всім казав, аби приїздили тут знімати кіно, але Віктор — перший, хто вхопився за цю пропозицію.
— Як ваша фільмкомісія сприяла знімальній групі?
— Це був важкий період, бо саме тривала підготовка до місцевих виборів. Я також балотувався в міськраду, чиновники були зайняті, не до кіно. Однак ми цю ситуацію зуміли використати собі на користь. Коли я звернувся до районного керівництва, то мені спочатку відмовили. Мовляв, не на часі. Але я запевнив, що це допоможе здобути прихильність електорату. Адже в село приїде кіно, всі побачать, яку чудову справу робить районне керівництво. Це спрацювало.
— А чому вибрали рівнинне село Доброгостів, а не краєвиди з горами?
— Ми возили Віктора Вільгельма найгарнішими місцинами — в Тустань, Борислав і Східницю. А він сказав, що ми всім це показуємо, і всі там знімають. А йому потрібно інше. Він не хотів гірських ландшафтів, бо вони є в кожному кіно, знятому тут. А от Доброгостів поряд із Трускавцем йому підійшов, бо там — широкі простори.
— Наступний фільм у планах уже є?
— Так, ми допомагаємо новій знімальній групі, що шукає гірські краєвиди. Деякі локації будуть у селі Рибник біля Східниці. Для зйомок цього кіно потрібно налагодити стосунки з райрадами, держадміністраціями, поліцією, швидкою допомогою тощо. Також групі потрібно було знімати сцени під мостом, а там стоїть охорона. Довелося робити важливі телефонні дзвінки, підключати свої зв’язки у Львові й області. Бо потрібна була просто термінова допомога. Без нас ці питання вони б ще довго вирішували.
— Як вам удається знаходити гроші на проведення фестивалю, адже у людей — тотальне безгрошів’я?
— З колишніх інвесторів фестивалю нам ніхто не відмовив, але дався взнаки курс долара. Бо тепер нам набагато важче везти іноземних гостей і платити їм гонорари. І призовий фонд теж рахується в доларах. А бюджет фестивалю — той, що і раніше. Звісно, довелося економити. Цього разу ми підтягнули фестиваль до воркшопу, бо саме в цей час до нас могли приїхати лектори та слухачі. Сам фестиваль я б не наважився робити під час високого сезону, коли всі готелі зайняті відпочивальниками. Тому тепер була велика проблема розмістити всіх учасників кінофоруму. В жовтні-листопаді, коли Трускавець порожніє, це робити набагато простіше. Але були й позитивні моменти — під час показів у кінотеатрі не було вільних місць. Постійні аншлаги! Раніше ми цим похвалитися не могли.
— Минулого разу було підписано документи про створення Галицького кіноінституту на чолі з Іваном Драчем. Він уже працює?
— Була така ідея, щоб діти навчалися й робили перші кроки у кіно. Цього дуже прагне режисер Борис Савченко, наш арт-директор. Але для серйозного проекту потрібна підтримка керівництва області. А ті чиновники, що мали з нами ділові домовленості, вже не при владі. З новими поки що не дійшли згоди. Тож наразі все це тліє, а коли розгориться, важко сказати. Треба, щоб в уряді була зацікавлена людина, котра лобіювала б питання підготовки кадрів для кіно на Галичині. Тоді справа зрушиться.
Розмовляли Ліліана Фесенко та Людмила Українка, Укрінформ
УПЦ знову позбавили прав на Почаївську лавру
Журналісти ви хоч досліждуйте те, що пишете.Цій новині вже РІК!!! ОлПрезидент США оголосив про завершення Юкрейнґейту
Вітаю! Тривожний текст у тривожні дніУкраїнки з вісьмох країн розповіли про особливості еміграції
Здравствуйте, Ми видаємо позики від 1000 до 100 000 000 доларів. НашіСпостерігачі ПАРЄ прилетіли до України
Мій коментар видалено. Я це так розумію що моя присутність на цьому са