Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jul. 18, 2018

Олег Гаврилишин: «Розмови про «план Маршалла» лише відволікають від необхідних реформ»

Автор:

|

Березень 22, 2018

|

Рубрика:

Олег Гаврилишин: «Розмови про «план Маршалла» лише відволікають від необхідних реформ»

Зараз ситуація в Україні нагадує початок 1990-х рр., коли економіці держави довелося оговтуватися від неочікуваного розірвання налагоджених торговельних і виробничих ланцюжків і пристосовуватися до кардинальних геополітичних змін. Аби допомогти новій державі впевнено стати на рейки ринкової економіки, посаду Виконавчого заступника міністра фінансів в першому уряді незалежної України зайняв професор Олег Гаврилишин. 2014-го, коли ситуація у країні знову зазнала карколомних змін, він очолив консультативну раду при Міністерстві економічного розвитку та торгівлі України. Між тим Олег Гаврилишин займав керівні посади в Міжнародному валютному фонді, співпрацював із різноманітними міжнародними агенціями Канади та викладав економічні науки в університетах Торонто, Брюсселю, Женеви, Вашинґтону, Кінґстону та Києва.

Найкраща зброя України — її економічний успіх
— Торік Україна продемонструвала економічне зростання. Чи вдасться зберегти цей тренд у майбутньому?
— Гадаю, вдасться, однак рівень цього зростання поки що дуже скромний. Якщо за два роки ми втратили близько 20 % валового внутрішнього продукту (ВВП), а зараз вийшли на щорічне зростання у 2-3 %, то лише на попередній рівень повертатимемося щонайменше сім років. При цьому, ураховуючи сучасне становище України, її рівень розвитку, перехідний економічний стан, економіка має щорічно зростати на 5-7 %. Аби цього досягти, потрібен значно більший поступ у реформах. Не буду навіть повторювати, що саме слід робити, адже це вже багато разів розповідали різноманітні спеціалісти. Кожен добре знає, як необхідно діяти.
— Якщо все відомо, то чому тоді в цьому напрямі робиться недостатньо?
— Однією з очевидних причин, що ускладнюють роботу, є військові дії. Хоча вони самі по собі не заперечують реформ, швидше навпаки. Мені дуже подобається вислів Анни Еплбаум: «Чи не найкращою зброєю України у боротьбі з Російською Федерацією (РФ) є економічний успіх». Необхідно показати світу й особливо РФ, що ми рухаємося уперед. Правда, не можна забувати і про відповідальність за ведення воєнних дій і підтримку армії.
— Однією з найсуттєвіших реформ останнім часом була пенсійна. Як її оцінюєте?
— Я б не надавав пенсійній реформі надто великого значення для розвитку української економіки. Безумовно, вона потрібна, адже у пенсійній структурі існують недоліки, невиправдані перевищення для окремих категорій громадян, що створюють проблеми для загального балансу. Однак, ця реформа не допоможе пришвидшити зростання ВВП. У цьому плані я б передусім говорив про земельну реформу, яку чекають уже чверть століття. Україна залишається однією з усього кількох держав світу, у яких немає вільної приватної землі. Це абсурд! Треба покінчити із цим і бути цивілізованою країною. Необхідний продаж землі, а не оренда на 100 років абощо.

Дерегуляція, дерегуляція і ще раз дерегуляція
— Які іще пріоритети у реформуванні ви би виділили?
— Останні два роки дуже повільно рухається дерегуляційна реформа, полегшення роботи малого та середнього рівнів. Також в українському уряді треба порушити питання щодо відновлення рейдерства. Чому воно знову почалося? Треба знайти причини і негайно покінчити із ними.
— Суттєвою проблемою України є масштабна тіньова економіка. Як її зменшити?
— Люди йдуть у тіньову економіку, коли натикаються на рейдерство та надто складну, зарегульовану бюрократичну систему. Відповідно, найкращий спосіб зменшити тіньову економіку — збільшити мотивацію людей покинути її. Ніде у світі бізнесмени не мають нічого проти того, аби платити податки, але вони хочуть знати, скільки платять і навіщо. І не хочуть, аби на них насідав якийсь інспектор. Чому податківці не сидять у кабінетах мільярдерів і мільйонерів, а приходять до малих підприємців, із якими легше впоратися? Якщо припинити робити це, дати бізнесменам працювати, полегшити для них усі процеси, дозволити придбати землю, на якій стоїть їхнє підприємство, то вони будуть раді вискочити з тіні на відкрите світло.
— А як щодо проблеми корупції? Яким чином подолати цей феномен, що так глибоко укорінився в суспільстві?
— Дерегуляція, приватизація землі та непотрібних державі підприємств — усі ці реформи разом будуть зменшувати корупцію. Єдиної панацеї не існує. Як економіст одразу вбачаю у нетранспарентності причину корупції. Необхідна більша прозорість, при чому не в одній окремій системі, а загальна, особливо на рівні ІТ. Не варто забувати і про покарання тих, хто отримував найбільший зиск від корупції. Підтримую грузинський підхід, коли злісних неплатників не садили одразу до в’язниці, а вимагали повернути податковий борг. Панове, віддайте суспільству та державі те, що свого часу забрали у нього!

Протекціонізм протипоказаний
— Упродовж останніх кількох років Україна уклала щонайменше дві важливі угоди про вільну торгівлю: з Канадою й Європейським Союзом (ЄС). Ураховуючи відносну слабкість економіки України, чи варто країні рухатися шляхом відкриття власних ринків?
— Україна вже є відкритою і має такою залишатися. Необхідно далі лібералізовувати торгівлю, дотримуватися положень Угоди про асоціацію.
— Тобто вдаватися до протекціонізму, як це роблять США, не варто?
— Аж ніяк. Я і для Америки це вважаю неправильним, а для меншої країни — тим паче. Чим менша країна, тим вигідніше їй бути відкритою для торгівлі. Теоретично Україна має достатньо велику економіку, аби сама для себе виготовляти автомобілі. Однак, навіщо це робити? Ми вже спостерігали за таким експериментом 70 років у СРСР і всі погоджуються, що він не був вдалим.
— Україні конче необхідно залучити іноземні інвестиції, але як це зробити в умовах війни?
— Не бачу іншого шляху, ніж економічне зростання через завершення реформ. Так, поки йде війна, багато зацікавлених зовнішніх інвесторів вагатимуться. Однак, чим більше виникатиме можливостей, чим менше ставатиме корупції, чим повніше проводитиметься дерегуляція, тим уважніше до України приглядатимуться інвестори. Гадаю, що попри нестабільний стан на Донбасі, багато інвесторів із країн Центральної Європи, які демонструють економічний бум, нарощуючи експорт до решти ЄС, побачать можливість відкриття підприємств в Україні. Так само, як свого часу до них зі своїми інвестиціями прийшли Західні європейці. Полякам, чехам чи словакам працювати в Україні легше, ніж французам, данцям чи британцям, адже нас об’єднує багато історичних І мовних аспектів.

«План Маршалла» Україні не потрібен
— Чи вважаєте реалістичним затвердження нового так званого плану Маршалла для України, у рамках обговорення якого йдеться про інвестування в Україну мільярдних коштів?
— Не думаю, що це реалістично і не певен, що потрібно. Таке обговорення відволікає від необхідних реформ і створює враження єдиної можливої панацеї.
— Запит на реформи в Україні є вже кілька років, але вони все ж просуваються дуже повільно. Чому?
— Було б бажання — знайдеться спосіб. В Україні існує прошарок бізнесменів, котрих я називаю мінігархами, що мають майна не на мільярд, а на двісті, сто чи навіть п’ятдесят мільйонів. У них також є свої інтереси та лобі, що не завжди збігаються зі запитами ширшого суспільства. Ці люди дуже міцно тримаються і з ними слід поводитися рішуче. Однак і їм прискорене економічне зростання України принесе зиск. Так, у найближчій перспективі відсутність корупційних доходів зменшить дохідність, однак у разі щорічного зростання на 5-7 %, вже за 15 років економіка України буде вдвічі більшою. Менша частка ринку, однак значно більший економічний «тортик».
— Тобто, великі капіталісти взагалі не мають іти у владу?
— Я економіст, котрий упродовж усього свого життя підтримує концепцію ринку та капіталізму, тож не маю нічого проти багатих людей. Так само й не проти, аби дуже багаті йшли у політику. Мені Трамп не дуже подобається, але зовсім не тому, що він великий капіталіст. Однак, у лідері країни я б хотів передусім бачити лідерство. Він має визначити проблеми суспільства, сформувати бачення та рухатися вперед, забувши про власну кишеню.
— Цього року Україна посіла 76-те місце у рейтинґу Doing Bussiness, але Президент Порошенко прагне, аби наша держава входила до першої півсотні. Якими є три головні реформи, що дозволять досягти цього?
— Я вже казав про земельну та дерегуляційну реформи, але хочу ще нагадати про один аспект, що стосується усіх сфер життя — верховенство права. Суд повинен розглядати справу бізнесмена із капіталізацією у 100 тис. так само, як і у 100 млн. Сподіваюся, цьому сприятиме антикорупційний суд. Я би ще звернув увагу на те, що після проведення конкурсів на заміщення посад суддів, 70-80 % кадрів залишилися старими. Всіх замінити неможливо, але такі показники також не свідчать на користь якісного судового процесу. Слід придивитися і до можливості запровадження системи спеціальних комерційних судів, на кшталт тих, що діють у країнах ЄС.
Розмовляв Максим Наливайко, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...