Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Jan. 18, 2018

Оксана Санагурська: «Українська національна поліція ще далека від ідеалу»

Автор:

|

Жовтень 27, 2016

|

Рубрика:

Оксана Санагурська: «Українська національна поліція ще далека від ідеалу»

Оксана Санагурська

У липні ц. р. в Національній поліції України запрацювало Управління забезпечення прав людини. У кожній із областей України є один або два його представники — такі собі поліцейські омбудсмени, покликані виявляти випадки порушення прав людини з боку працівників поліції та протидіяти їм. Про те, як їм працюється у Львові та чи часто порушують права людини поліціянти, розповіла Оксана Санагурська, старший інспектор Управління з додержання прав людини (УЗПЛ) Національної поліції України.

Патрульні не часто перевищують свої повноваження
— Чому омбудсменський орган створили майже через рік від початку роботи в Україні нової поліції?
— Україна є підписантом Конвенції з прав людини Організації Об’єднаних Націй (ООН). Більше того, ми прагнемо розвиватися в європейському напрямку. Тому створення такого органу є абсолютно логічним для країни, яка ставить перед собою такі цілі. Сама ж реформа органів внутрішніх також покликана захистити права людини, і поки що це непогано вдається. Але, звісно, поліція також не ідеальна, і тут працюють різні люди. А безкарність і відсутність контролю багатьох із часом схиляє до тих чи інших нехороших вчинків. Тому й УЗПЛ створили для того, аби попередити такі випадки.
— Чому вирішили зайнятися захистом прав людини?
— Спочатку я працювала у патрульній поліції і йшла туди з чіткою метою — змінити країну. Але мені було образливо, коли громадяни дозволяли собі закиди типу «Хто ти така?», «Понабирали тут без освіти!». Мене, як людину з двома вищими освітами, одна з яких — юридична, це зачіпає. Водночас мені боляче було чути про те, що поліція нічим не краща за стару міліцію і вона так само порушує права людини. Тому подала своє резюме у відділ моніторингу, а згодом, коли утворювали наше управління, мене взяли на цю посаду. Й анітрохи не шкодую про це.
— Що вже вдалося зробити? Чи були у вашій практиці випадки порушення прав людини і чи покарали поліціянтів?
— Були випадки порушення прав, але не надто жорсткі. Це або словесна грубість, або відмова в наданні захисника чи лікаря на допиті. Поширеною є ситуація, коли поліціянти усно викликають людину у відділок і поводяться так, ніби це вже допит. Звісно, без офіційної повістки громадянин має право відмовитися від надання свідчень, але не всі про це знають і працівники поліції інколи цим зловживають. Але грубих порушень на Львівщині наразі не зафіксовано. За весь час моєї роботи покарання обмежилися лише усними зауваженнями. І це не тому, що ми не захищаємо права людини, а тому, що працівники поліції не часто перевищують свої повноваження у спілкуванні з людьми.

Громадяни, котрі вимагають змін, самі змінюватися не готові
— Розкажіть про найприємніший для вас випадок, коли вдалося відновити справедливість і захистити людину, права якої порушили?
— Найпоказовішим став випадок, що трапився у Стрию. Неподалік одного з торгових центрів тамтешні патрульні оштрафували чоловіка з інвалідністю за те, що він припаркувався під знаком, що забороняє зупинку. Цей чоловік погодився зі своїм штрафом, але водночас вимагав від патрульного оштрафувати водіїв тих автомобілів, котрі зайняли місця для людей із інвалідністю. Патрульні знехтували його вимогами. Але чоловік вирішив домогтись справедливості, звернувся в місцеву правозахисну організацію, її працівники передали звернення нам. Ми наступного ж дня поїхали в Стрий. Спочатку доволі по-хамськи з нами поводився тамтешній працівник сектору реагування. Але вже за якийсь час збагнув, що ми не відступимось і доведемо справу до кінця. Поліціянти взялися почали телефонувати громадянину, котрий на них поскаржився, та просити вибачення. Якби сам заявник не забрав заяву, то патрульні обов’язково отримали б догану. Вони пішли на мирову угоду. Але тепер саме біля цього торгового центру місця для людей із інвалідністю використовують лише неповносправні.
— А який випадок для вас є неприємним?
— Не можу виокремити якийсь один конкретний випадок, бо таких було багато. Ображені люди часто скаржаться на дії поліції. А потім у ході перевірки виявляється, що все було не так. Це показує, що громадяни, котрі вимагають змін у державі, самі змінюватися не готові.
— Поки що про УЗПЛ звичайні громадяни знають небагато. Як дізнаєтеся про порушення прав людини?
— По-перше, моніторинг. Ми з моїм колегою Андрієм Британом моніторимо дуже багато інформації в пресі і за потреби самі зв’язуємося з авторами текстів та з фігурантами інциденту. По-друге, ми співпрацюємо з різноманітними правозахисними організаціями, які самі до нас звертаються та надають нам інформацію про випадки порушень прав людини. Інколи інформацію передає керівництво. А ще ми співпрацюємо з Уповноваженими з прав людини при Верховній Раді України.
— От ви отримали скаргу, що далі?
— Спочатку виїжджаємо на місце, спілкуємось із людьми, збираємо інформацію. Якщо йдеться про патрульну поліцію, то начальник відділу зобов’язаний подбати про те, щоб ми отримали відео з нагрудної камери поліціянта. Таким чином перевіряємо всі факти й якщо права людини справді порушили, ініціюємо службове розслідування. Якщо вину працівника доведуть, то він, як мінімум, отримає догану або дисциплінарне стягнення. А дві догани — це звільнення без права обіймати посади в органах внутрішніх справ. До таких порушень належить, наприклад, неправомірне застосування фізичної сили, відмова у наданні захисника або у наданні медичної допомоги. І про все це працівники поліції добре знають. Адже ми часто проводимо спеціальні тренінги та навчання, які є обов’язковими для відвідин.

Катування — дуже серйозний злочин
— Але дисциплінарне стягнення можливе лише у випадку адміністративного порушення. А можливі й серйозніші випадки — побиття, катування…
— Так. Можливі і факти, що підпадають під карний кодекс. Вони також у нашій юрисдикції, але, на щастя, на моїй практиці такого ще не траплялося. Маю на увазі, наприклад, побої під час допитів, катування. Злочинці в жодному разі не мають залишатися непокараними, а, тим більше, продовжувати роботу в органах внутрішніх справ. Україна як підписант ООН користується міжнародною Конвенцією проти катувань. Це — дуже серйозний злочин і не можна допускати таких випадків в Україні.
— Оксано, певною мірою ви зі своїм колегою Андрієм є чужими серед своїх. Ви можете ініціювати розслідування проти людей, котрі працюють в одній будівлі з вами і з котрими ви щодня бачитеся. Чи не створює це певний дискомфорт у стосунках із колегами?
— Можливо, в це важко повірити, але ні. Всі, хто працює в Головному управлінні Національної поліції у Львівській області, ставляться до нас добре та з повагою. Вони знають свою роботу, а ми — свою. Також важливо, що ми не підпорядковуємося тутешньому керівництву поліції. Тому не відчуваємо та, мабуть, апріорі не можемо відчувати жодного тиску місцевого керівництва.
— Після вбивства патрульних у Дніпрі міністр внутрішніх справ Арсен Аваков та голова Національної поліції України Хатія Деканоїдзе заговорили про зміни до законодавства та можливе запровадження так званої презумпції правоти поліцейського. Це викликало різку реакцію правозахисників і громадськості. Багато хто вважає, що це — перший крок до перетворення України в поліційну державу. Що про це думаєте?
— Часто українці роблять передчасні висновки на основі фраз, вирваних із контексту. Я вивчала цю тему і, наскільки знаю, презумпція стосувалася лише питання непокори. Насправді ніхто не має наміру забороняти громадянам здійснювати відеозйомку при спілкуванні з працівниками органів внутрішніх справ чи відстоювати свої права. А якщо згадати випадок у Дніпрі, то патрульні зробили зауваження громадянину Пугачову за те, що той їхав на «червоне». Але він знав, що його розшукує поліція і тому відмовився пред’являти документи. Якби Пугачова не розшукували за інші злочини, він, скоріш за все, поводився б спокійно й адекватно б відреагував на законну вимогу патрульних пред’явити документи. Якби Пугачов не вбив патрульних, а просто втік, не відомо, чи його б притягли за непокору до відповідальності. А презумпція дозволить правильно кваліфікувати такі випадки. Так, можливо, поліція далека від ідеалу, але є прагнення. Але громадянам варто зрозуміти, що змінити все за один день неможливо. Повірте, не все так погано, як здається. Часто люди просто упереджено ставляться до працівників поліції, навішуючи на всіх без винятку тавро корупціонера. Зараз ситуація з додержанням прав людини в органах внутрішніх справ набагато краща, ніж була в часи міліції. І ситуація стане ще кращою, якщо люди захищатимуть свої права та за потреби звертатимуться до нас.
Розмовляла Юлія Лавришин, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...