Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Nov. 19, 2018

Оксана Левицька: «Ми пропонуємо допомогу вчителям українських шкіл із 36-х країн світу»

Автор:

|

Вересень 13, 2018

|

Рубрика:

Оксана Левицька: «Ми пропонуємо допомогу вчителям українських шкіл із 36-х країн світу»

Нещодавно у Львові відбувся Перший світовий форум українознавчих суботніх і недільних шкіл, організований з ініціативи Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою (МІОК), директором якого є Ірина Ключковська. Вперше в історії незалежної України відбувся Форум українознавчих шкіл такого високого міжнародного рівня, який зібрав понад 250 учасників із 36-х країн світу. Цей освітницький захід відбувся під егідою Марини Порошенко, першої леді України, і патронатом Олега Синютки, голови Львівської обласної державної адміністрації. Прибули на форум Лілія Гриневич, міністр освіти і науки України, та Лариса Дір, начальник Управління з питань закордонного українства та гуманітарної співпраці Міністерства закордонних справ (МЗС) України. Підтримали та надіслали привіти на адресу форуму Евген Чолій, президент Світового конґресу українців, та Павло Ґрод, президент Конґресу українців Канади (КУК). Підсумками Форуму поділилася Оксана Левицька, голова Національної української освітньої ради при КУК, голова комітету рідного шкільництва Українського національного об’єднання, директора суботньої школи та ліцензованого вчителя у канадській системі Онтаріо.
— Під час кількаденної роботи Форуму суботніх і недільних шкіл я мала нагоду і приємність представити історію нашого українського шкільництва у Канаді. Насамперед йшлося про важливість формування ідентичності в українських дітей і молоді за кордоном, у діаспорі. Я представила історичний погляд на розвиток шкільництва разом із розвитком української спільноти у Канаді, згадавши про 125 років від часу поселення перших українців у Канаді й як чотири хвилі приїзду українців у Канаду вплинули на розвиток українського шкільництва. Наголосила на тому, що дуже важливо, щоб школи, які організовуються у діаспорі, були поєднані з організаціями чи церквами. Зокрема, особливістю приїзду другої хвилі еміґрантів із України було створення таких організацій. Українці організовували спільноти і бачили першочерговим завданням створювати українські школи для своїх дітей. Наприкінці ХІХ ст. вони були мало чисельні. Пізніше почали працювати школи з цілоденними програмами, суботні чи недільні. Варто звернути особливу увагу на те, як українське шкільництво впливає на сучасне суспільство Канади в сфері освітнього розвитку. Щодо політичного впливу я звернула увагу учасників Форуму на те, як політична активність українців, особливо з другої хвилі еміґрації (1920-1941), змінила бачення Канади щодо інших націй, які проживають на території країни. Таким прикладом був сенатор Павло Юзик, котрий представив концепцію багатокультурності в канадському парламенті 1971 року. На форумі я наголошувала на структуру української освіти у Канаді, яка успішно працює вже 125 років. Українська освіта в Канаді зараз — це постійний пошук новітніх підходів у навчанні дітей і молоді, методична допомога, систематичний поділ досвідом і професійний розвиток для освітян і вчителів.
— Мене здивувало, що такий Форум проводиться вперше…
— Усі ми потребували такого зібрання і хотіли, аби якнайбільше освітян прибули до Львова, щоб поспілкуватися та поділитися досвідом. Маємо тепер мережу контактів у різних країнах світу. Дуже добре, що МІОК і п. Ключковська втілили цей Форум українознавчих шкіл в Україні у Львові, адже ми отримали змогу згуртуватися і вийти на новий рівень. Європейські українські школи орієнтуються на учня, який приїхав з України і для нього українська мова є основною і рідною. У Канаді — в більшості навчання української мови як іноземної або успадкованої. Тому є своя специфіка в навчальному процесі, є освітні моменти, які треба враховувати, навчаючи дітей мови. Але спілкуючись на Форумі ми виявили, що у нас є подібні і спільні проблеми, насамперед, як започаткувати українську школу й надалі ефективно її розвивати, щоб вона не занепала. Для багатьох освітян з Європи канадський досвід був відповіддю на їхні питання, які постали зараз перед ними. Тому дуже велика кількість молодих викладачів з різних шкіл світу зацікавилися канадським досвідом, адже незалежно від територіальної приналежності суть одна: ми усі працюємо, щоб розвивати українознавчу школу за кордоном і вчити українських дітей української мови та підтримувати та зберегти спадщину в умовах закордону.
— Хто як не українці з Канади мають навчити українців у різних країнах, як зберігати український дух?
— На Форумі ми обговорювали, як організовувати роботу надалі так, щоб обмінюватися з освітянами з різних країн нашими надбаннями, готовими матеріалами, доробками в українському шкільництві. Ми збагнули, що потрібно освітянам із різних країн і можемо допомогти так, що кожен вибере собі те, що йому пасує і потрібно. Канада може стати зразком ефективного підходу до навчання українських дітей з діаспори і, вочевидь, маємо місію передавати наш досвід українським школам у світі.
— Завдяки чому українська діаспора у Канаді вистояла у різні часи еміґрації, витримала столітню історію, зуміла зайняти впливові пости у парламенті Канади та допомагати Україні?
— Ми піклуємося про наші українські родини від народження і до завершення життя. Тобто немовлятами батьки приносять дітей на хрещення в українську церкву, щонеділі на Служби, приводять у школи з українською мовою та так ведуть упродовж цілого життя. Є дуже багато заходів, які формують приналежність дітей до української спільноти. Церква — потужна виховна сила, а ще є школи, організації та спільноти. Тема українства йде нерозривною стрічкою. Діти призвичаюються до цього. По завершенні школи українські діти йдуть здебільшого у культурну та політичну сфери. І намагаємося не втрачати контакт з дітьми-випускниками наших шкіл, щоб залучати уже їх, дорослих, у життя українських громад. Наші діти разом з батьками й учителями активно беруть участь у політичних акціях, допомагають Україні словом і ділом. Усі усвідомлюють, наскільки важливою є допомога Україні і яким потужним є цей вплив.
— Чи можете назвати відомих випускників української школи в Канаді?
— Іван Бейкер, депутат провінційного парламенту Онтаріо, Христя Фріланд, міністр закордонних справ Канади, Роман Ващук, посол Канади в Україні та багато інших.
— Декотрі вчителі на Форумі казали про те, що бажано, щоб Міністерство освіти та науки (МОН) України видавало сертифікати по закінченні дітьми школи. Бо зараз такі сертифікати видає лише діаспора…
— Сертифікати такого взірця особливо ефективні у випадку, якщо учні шкіл планують продовжити навчання в українських вищих навчальних закладах (ВНЗ). При Альбертському університеті працює методичний центр української мови, де практикуються спеціальні іспити з української мови на завершення школи, які дають нашим учням право вступати в українські ВНЗ. Але це лише перший крок у такому напрямку. Діалог лише розпочався і ми можемо продовжити співпрацю, розвиваючи певні напрямки діяльності.
— На Форумі ви не лише ділилися досвідом, а й почерпнули для себе нову інформацію?
— Певна річ. Насамперед, специфіка українських шкіл у Європі та динаміка напливу учнів до тих шкіл. Зацікавила європейська система оцінювання знань учнів, яку представили колеги з Англії. У нас така система ще не є поширеною на всю Канаду, але ми почали говорити на цю тему і в планах — продовження діалогу в цьому напрямку.
— Вчителі потребують підтримки з України від МОН: підручники, методична підтримка, матеріальна. Канада допомагатиме?
— За кордоном у різних країнах світу створюються молоді українські громади, які організовують школи для дітей. Тому освітяни шукають найкращі посібники, підручники, методичні матеріали, щоб вибрати і мати якнайкращу освіту для своїх учнів. Цей Форум є дуже важливим, бо ми побачили потреби одні одних, зрозуміли, чим ми можемо допомогти, а де нам треба повчитися у інших. Канада на мій погляд має потужну базу, досвід і ми можемо допомогти іншим найбільше. Потрібна підтримка і співпраця з МОН, із першими посадовими особами МЗС. Діалог розпочався, шляхи співпраці визначені, сподіваємося на регулярні зустрічі і ефективну роботу. Кожні два роки ми проводимо Всеканадські вчительські конференції, на яких збираємо вчителів українських шкіл з усієї Канади. У травні наступного року має відбутися така конференція у Вінніпеґу. Ми запросимо усіх вчителів з інших країн до нас, щоб послухати і перейняти досвід на Всеканадській конференції українських освітян. Гадаю, після цього Форуму матимемо більше представництво освітян й учителів із інших країн світу. Наприклад, українські освітяни з Австралії мають неабияке зацікавлення у співпраці з Канадською національною освітньою радою і ми вже говоримо про партнерські стосунки. Оксана Винницька-Юсипович, голова Світової координаційної освітньо-виховної ради при СКУ, організувала навчання для вчителів у Львові в рамках літнього інституту 2018-2019 рр. (про це нещодавно писав тижневик «Міст». — Ред.) Обмін досвідом розпочався і ми маємо вже багато планів, ідей, які почнемо втілювати й реалізовувати найближчим часом.
Розмовляла Ірина Кушинська

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...