Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Dec. 13, 2018

о. Андрій Делісандру: «Найдовша проща людини — від голови до серця»

Автор:

|

Листопад 28, 2018

|

Рубрика:

о. Андрій Делісандру: «Найдовша проща людини — від голови до серця»

Кожна людина хоча б раз у житті має приїхати помолитися на Святу Землю, але не завжди наші бажання збігаються з фінансовими можливостями. Чим відрізняється паломництво від туризму, куди варто поїхати українцям, якщо хочеться вирушити у прощу, розповів отець-диякон Андрій Делісандру, колишній керівник паломницького центру «Рафаїл».
— Свята Земля — єдине і неповторне у світі місце, куди кожен паломник мав би хоча би раз у житті поїхати. Але не всім це по кишені…
— Середня ціна паломництва на Святу Землю, якщо йдеться про виліт зі Львова, — 825-875 USD. У вересні, коли євреї-хасиди відзначають свій новий рік, — 650 USD. Цього року мандрівка до Святої Землі була дорожчою на 30-40 USD порівняно з попереднім роком. Чому? Бо торік відзначали 150 років Фатіми, куди поїхало дуже багато католиків, два роки тому Папа Римський був у Кракові — теж усі їхали, у Люрді відзначали річницю… Відповідно на Святу Землю було менше виїздів, тому ціни були нижчими. Цього року був великий наплив туристів і паломників, тому ціни зросли на 30-40 %.
— Паломницький центр «Рафаїл» — це як турфірма?
— Ми, мабуть, єдиний в Україні паломницький центр, який має ліцензію туроператора. Це дуже важливо, бо ми хочемо бути водночас і церковною інституцією. «Кесарю — кесареве, а Боже — Богу». Вам не скажуть у «Рафаїлі» зробити «пожертву», а дадуть офіційну угоду та квитанцію до оплати, згідно з якою гроші можна переказати на рахунок офіційно, є певні забезпечення, страхування. Є офіційний сайт, де всю інформацію можна отримати про паломництва й їхні умови. Ми — у рівних умовах із туроператорами, платимо податки. Ціна наших виїздів формується на основі певної формули. У паломницькому центрі працює десятеро осіб, котрі мають офіційну заробітну платню. Наша місія — розбудова паломницького руху в Україні. Християни мають платити податки, бути чесними, тому у нас усе офіційно і прозоро відбувається.
— На Святій землі обід у ресторані, у якому пригощають «рибою святого Петра», коштував 20 USD. Не всі захотіли її куштувати…
— Зазвичай ми намагаємося такого уникати у паломницьких виїздах. Для нас дуже важливою є спільнота. У неділю в Церкві поруч стоять діти, пенсіонери, люди заможні і ті, хто не має грошей взагалі. Це — спільнота, яка завжди була й є у Церкві. Хтось хоче п’ятизірковий комфортабельний готель, а інший каже, що це нереально дорого, хтось буде дуже задоволений, а хтось буде дуже нарікати. Так було завжди, є і буде. Для нас важливим є знайти середнє між побажаннями паломників, яке відповідатиме за ціною і вимогами.
— У паломницькій подорожі пріоритет — духовність…
— Але це не означає, що маємо ночувати по десять осіб чоловік у кімнаті і чекати у черзі, щоб помитися. Людина має фізично відпочивати, відновлюватися, щоб мати силу багато ходити у паломництві. Та бувало, що отці просили паломництво за мінімальну ціну, бо паломники не мали можливість оплатити більше. Тому ми змушені були робити два нічні переїзди підряд, щоб вкластися за ціною. Не повірите, але люди приїхали шалено задоволені.
— Ви організовуєте подорожі не лише для українців в Україні, а й для тих, хто за кордоном. У нашій групі були люди з Канади…
— Будь-хто людина з різних кутків світу може взяти участь у нашому паломництві насамперед тому, що з України дешевше. У США можуть бути більші очікування, вищі вимоги. Ми нещодавно повернулися зі Святої Землі, куди їздили з групою прочан з Чикаґо. Це була перша моя перша подорож із «американською» групою й уже бачимо, що саме треба відкоригувати. Насамперед, подорож на сім ночей для них заважка, бо є зміна часу під час перельоту. Потрібно робити програму, щоб люди мали час адаптуватися в інших кліматичних умовах і часовому поясі.
— Як вважаєте, куди потрібно у паломництво поїхати обов’язково?
— Найдовша дорога людини — дорога одного ліктя: з голови до серця. Тому насамперед кожен із нас повинен відбувати прощу до свого власного серця. Як це робити? Комусь достатньо щонеділі бути у церкві, хтось має молитовне правило, коли молиться певними молитвами постійно, а ще хтось вирушає у закордонну прощу. Найбільший пріоритет для кожного з нас — неустанно відкривати Бога у своєму серці та дати Йому можливість діяти у нас і в нашому житті. Проща не є конечною для спасіння, вона може бути корисною, але є люди, котрі досягають святості, й ходячи у неділю на Службу Божу і молячись удома. Варто починати з прощі до себе, до своїх прагнень, до своїх питань, до своїх радощів і смутків, бо за ними криється щось набагато важливіше.
Розмовляла Ірина Кушинська

About Author

Meest-Online

Loading...