Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Aug. 17, 2018

Нільс Муйжнієкс: «Щотижня число біженців із Донбасу зростає на 10-20 тис.»

Автор:

|

Жовтень 30, 2014

|

Рубрика:

Нільс Муйжнієкс: «Щотижня число біженців із Донбасу зростає на 10-20 тис.»

Нільс Муйжнієкс

Комісар Ради Європи з прав людини Нільс Муйжнієкс за два роки перебування на цій посаді здобув собі репутацію політика з позицією, що виходить за межі «загальноєвропейського мейнстриму». Латвієць, що виріс в еміґрації в США, чудово знає, що таке окупація його батьківщини Росією. Тим не менш, він першим із європейських чиновників домігся права відвідати Крим транзитом через Москву — за маршрутом, який Київ називає нелегальним.
Активна участь п. Муйжнієкса у вирішенні української кризи почалася ще взимку. Тоді, коли Європейський Союз (ЄС) шукав можливості домовитися з режимом Януковича й переконував опозицію підтримати амністію для «беркутівців», комісар Ради Європи заявив, що злочини проти людяності з боку міліції не можна пробачати, оскільки це викличе відчуття безкарності. Водночас, він першим із європейців публічно визнав очевидну, але непопулярну думку про те, що після подій на Грушевського Майдан перестав бути мирним. Зараз Нільс Муйжнієкс займається передусім питанням біженців в Україні.

Багато біженців зустріне зиму в непридатних умовах
— Скільки, за вашими даними, біженців були вимушені переїхати до інших реґіонів України через аґресію Російської Федерації (РФ)?
— Я орієнтуюся на дані Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй (ООН) із питань біженців, офіс котрого працює в Україні. Станом на 30 вересня ц. р., ішлося про 350 тис. біженців зі східної України та 18 тис. — із Криму. Водночас, навіть в ООН визнають, що ці числа є меншими за реальні.
Річ у тім, що існує проблема з методологією підрахунку. Деякі люди повертаються у свої домівки, хоча насправді ненадовго — лише для того, щоби взяти якісь речі, одяг, і з цими речами знову їдуть геть. Тому справжня кількість біженців є дещо вищою. Точної – не знає ніхто. І чимало з тих людей живе у жахливих умовах. Якщо ж додати тих, хто поїхав у РФ, то кількість буде істотно більшою. Однак і цих біженців важко полічити. Адже є й такі, хто їздить у РФ на заробітки, хто поїхав туди не залежно від останніх подій.
— Ви кажете, що частина біженців живе в поганих умовах. Чи є дані, скільки з них потребує житла?
— Ми приходимо до проблеми, про яку я давно казав українській владі. Терміново потрібно створити централізовану систему обліку біженців, яка дасть змогу бачити потребу в житлі, в освітніх і медичних закладах. Усі ці дані має влада, але вони — децентралізовані, розпорошені по країні. Зрозуміло, що дехто живе у друзів і родичів, інші — у санаторіях, не завжди пристосованих для цього. Є такі, хто залишився буквально на вулиці. Але скільки їх? Аби відповісти на це запитання, потрібна централізована система, яка збиратиме дані з реґіонів. А її просто немає.
— Дуже скоро почнеться зима. Як забезпечити біженців житлом?
— Шляхи є. У деяких реґіонах на балансі є резервні квартири. Деякі будівлі, санаторії можна пристосувати для проживання взимку з незначними вкладеннями — утеплити їх. Це робиться досить швидко. У мене скалося враження, що держава досі не робила цього, оскільки від червня очікувала, що конфлікт ось-ось завершиться і ці капіталовкладення не будуть потрібні. Тепер ми намагаємося встановити контакт між українськими й турецькими рятувальниками. Турки свого часу виконали неймовірну роботу після початку конфлікту в Сирії.
Тоді до Туреччини перейшли 210 тис. сирійських біженців. Турки змогли в рекордні терміни збудувати для них тимчасові табори, забезпечивши медицину, освіту для дітей тощо.
— Чи можемо ми технічно впоратися з такою роботою до початку холодів?
— Звісно, чимало можна зробити до настання зими. Але боюся, багато людей залишатиметься в не придатних для життя умовах. Потрібно також брати до уваги те, що число біженців невпинно зростає. Я постійно отримую оновлені дані з офісу комісара ООН і можу вам сказати, що кількість біженців щотижня збільшується на 10-20 тис.

Візит до Криму в жодному разі не є визнанням його статусу в РФ
— На початку вересня ви літали до Криму через Москву. Чи цей візит був погоджений із українською стороною?
— Так, й українська сторона наголосила на тому, що погоджується на це лише як на виняток. Зазвичай Київ не дозволяє відвідин Криму через Москву, але ваша влада розуміє, що метою мого візиту є дотримання прав людини.
Звісно, є ризик того, що фактом мого візиту маніпулюватимуть. Але хочу зазначити, що російська сторона зробила чимало, щоби допомогти мені в рамках цього візиту.
— Ви зустрічалися з «владою» Криму?
— Так. Оскільки темою моєї поїздки були факти серйозних порушень прав людини в Криму, я попросив їх про зустріч. Через це була потреба зустрітися з так званим прокурором Криму. Також були зустрічі з Константиновим, Аксьоновим і представником президента РФ. Я, звісно, попросив, аби не робили фото зустрічі, адже не хотів опинитися в одному «фотоальбомі» разом з ультраправими популістськими лідерами, котрі відвідують Крим. Моєю метою було отримати інформацію. І це була корисна розмова.
— Але ж зустріч із ними може бути розцінена як часткове визнання окупаційної «влади» Криму…
— Я до цього дуже чутливий, адже я — латвієць, і чудово розумію, яким важливим було свого часу питання визнання окупації Латвії. Тому підкреслюю, що мій візит до Криму в жодному разі не є визнанням статусу Криму в РФ чи так званої влади Криму. Але з огляду на те, що російська влада активно сприяла моєму візиту, я не міг відмовити і повинен був зустрітися, принаймні, з людьми, які де-факто мають владу на півострові.
— Чи бачите ви можливість змінити щось у ситуації, коли Київ не має контролю над півостровом?
— Мені здається, що влада РФ дозволила мій візит саме тому, що хотіла наголосити: Європейська конвенція з прав людини діє і на території Криму. Тому в разі порушення Конвенції в Криму і досі є нагода звернутися до Європейського суду з прав людини. Отже, певна можливість впливу на ситуацію у нас залишається. Не тільки через суди, але й шляхом моніторингу.
І маю надію, що мій візит відчинить двері для представників ООН, котрі також зможуть відвідати Крим. Переконаний, що ізоляція Криму від міжнародної спільноти — це останнє, що нам варто робити. І мені здається, що російському й українському омбудсменам вже зараз є сенс розпочати співпрацю заради дотримання прав людини — починаючи із прав затриманих на півострові.

Звіт зможе показати, чи є сенс довіряти українському слідству
— Рада Європи (РФ) долучена до розслідування розстрілу «Небесної сотні». Чи бачите якийсь прогрес?
— Ключем до успіху у розслідуванні цієї справи має бути повна співпраця всіх долучених представників влади з тристоронньою дорадчою групою, участь в якій бере представник РЄ. Як я розумію, тут є певний прогрес. На початку розслідування співпраця була доже поганою, але зараз це змінюється. Налагоджується діалог із Генеральною прокуратурою України (ГПУ). Гадаю, що в разі, коли тристороння група побачить гідний рівень відкритості влади до співпраці у справі Майдану, буде порушено питання розширення мандату групи на інші справи.
— Чи є достатній прогрес у розслідуванні справи?
— У мене не було змоги зустрітися з генпрокурором для обговорення цього питання, але я свідомий того, що проблем — дуже багато. Проблемою є те, що частина зброї, використаної на Інститутській, зараз опинилася на сході України, де вона задіяна в конфлікті. Не є таємницею, що частина міліціянтів «Беркуту» й інші винні у порушенні прав людини зараз ховаються в Росії або в Криму. Ще один приклад проблемної справи — розслідування трагічних події в Одесі. Коли я перебував там у червні, був шокований тим фактом, що місце злочину не було ізольоване, не було збережене для розслідування. Тобто, було скоєно величезну кількість помилок. До того ж масові кадрові зміни у ГПУ не сприяли розслідуванню.
— То все ж коли нам варто чекати на ясність щодо розслідування подій на Майдані?
— Я очікую, що дорадча група опублікує свою першу доповідь на початку наступного року. Але роль тристоронньої дорадчої панелі не полягає в тому, щоби сказати: ця людина є винна і має буди покарана, а ця — ні. Роль панелі — у тому, щоби сказати, чи задовольняє стандарти РЄ розслідування, проведене українськими слідчими органами. Тобто, цей звіт зможе показати, чи є сенс довіряти українському слідству, якщо воно встановить винуватість або невинуватість тієї чи іншої особи; засвідчити, чи були виконані слідством усі необхідні процедури.
Розмовляв Сергій Сидоренко, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...