Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Thursday, Jul. 19, 2018

«Не буде України без Бога» Зустріч із Данилом Яневським

Автор:

|

Жовтень 26, 2011

|

Рубрика:

«Не буде України без Бога» Зустріч із Данилом Яневським

На запрошення осередку праці НТШ у Філадельфії й товариства «Свята Софія» 20 жовтня 2011 року з викладом на тему «Логіка політичних процесів в Україні: національні еліти в Х—ХХ ст.» виступив відомий український історик і журналіст д-р Данило Яневський. Доповідача та його дружину пані Марту Коломієць привітав д-р Ярослав Заліпський, голова осередку праці НТШ у Філадельфії, а мґр Ігор Шуст коротко представив слухачам особу прелеґента.

Відтак пан Яневський розкрив головний зміст своєї доповіді: еліта в дискурсі української історії. Перш за все доповідач наголосив на тому, що термін «Україна», «український» не слід уживати стосовно населення цього реґіону, принаймні до другої половини ХІХ ст.: до цього в історії є прийнятим термін «руський». Прелеґент зупинився на дефініції поняття «еліта» — суспільного прошарку, без якого будь-яка спільнота є приреченою на загибель. Якість еліти має безпосередній вплив на якість су­спільства, адже саме слово «еліта» означає «вибраний, кращий», тому люди, котрі складають цей прошарок, покликані здійснювати регулятивні функції цієї спільноти, стояти на захисті її прав. Доповідач умовно поділив еліту на три групи: формальна еліта, яка має вплив на життя поточного суспільства й чиє призначення — підтримувати правопорядок (до її представників умовно зараховують Кирила Розумовського й Віктора Ющенка); неформальна еліта, що має вплив на майбутні покоління (Тарас Шевченко, Іван Франко, Михайло Драгоманов); контреліта, яка, своєю чергою, поділяється на позитивну (Джордж Вашинґтон, Наполеон Бонапарт, В’ячеслав Чорновіл) і неґативну (Адольф Гітлер, Йосиф Сталін).

Географічне положення України зумовило особливості її історії, яка до XVIII ст. розвивалася лише на правому березі Дніпра — умовної межі тогочасної європейської цивілізації. Тому й воєнно-політична місія руських племен упродовж багатьох століть існування була незмінною: оборона цієї межі від кочового степу, що коштувало руській землі втрати державності. Це, відповідно, пояснює існування високорозвинутої руської мілітарної шляхти, на утримання якої працювало майже 85 % руського селянства (вважається, що збільшення числа мілітаріїв понад позначку 10 % від усього суспільства призводить до його розпаду). Про це свідчать мілітарні мотиви пісенної творчості, найвищою точкою якої можна вважати Гімн України. Саме ота перманентна війна зі степом здетермінувала стиль життя народу, витворила самобутні релігійні практики, заперечуючи при цьому плинний розвиток мирного життя, тому й не дивно, що головними архітектурними спорудами на Правобережжі були фортеці. Ця затяжна війна пояснює також і брак існування торгівлі, міст, культури й освіти. Звідси — жалюгідний стан духовенства та Церкви в період до Берестейської унії 1596 року (прикметно, що саме від цієї події починається розвій науки й духов­ності в народі, позаяк просвітницьку функцію на себе взяли чернечі чини, серед яких — домініканці, францисканці та єзуїти). За період від XIV до XVIII ст., а в анналах історії це складає 15 поколінь, зубожіле неписьменне селянство було доведене до розпачу, який вилився в низку селянських повстань на Лівобережжі та в Слобідській Україні наприкінці XVIIІ ст.: війна проти всіх, спрямована на тотальне винищення еліти. І лише згодом держава гетьмана Скоропадського на короткий час відновила механізми творення національних еліт у містах через заснування університетів, бібліотек і формування наукової термінології української мови.

Перші десятиліття ХХ ст. не дали Україні справжньої еліти. Оточення Леніна й Сталіна складалося з безграмотних парвеню на кшталт Лазаря Кагановича. Підозрюючи нову нечисленну українську комуністичну еліту, яка зродилась у містах за короткі роки українізації, у нелояльності, Сталін нещадно винищував усіх її представників, ліквідуючи при цьому поняття «право», на сторожі якого стояли ці носії культури. Він чудово розумів, що позбавлене еліти селянство не зможе стати національно-свідомим державотворчим елементом, спроможним захистити право.

У світлі сказаного вище доповідач ствердив, що для сучасної України існує кілька сценаріїв розвитку політичних подій, серед яких — агонія Сомалі, стихійний вибух у Сирії, кровопролиття в Румунії. На думку пана Яневського, чинний режим повинен ухвалити надання українського громадянства всім вихідцям з України, забезпечити повернення українських еліт у країну, прийняти постанову про розпуск існуючих адміністративних інституцій і створення на їхньому місці цілком нових органів управління.

Відповідаючи на численні запитання слухачів, д-р Данило Яневський, зокрема, підкреслив роль провідників Церков Київської традиції, у тому числі Блаженнійшого Любомира Гузара й владики Святослава Шевчука, у місії об’єднання всіх конфесій в одну помісну Церкву. Він також зазначив, що лише спільнота, побудована на Божих законах, має майбутнє, а тому прийдешнє України залежить від кожного християнина.

Прес-служба товариства «Свята Софія»

Світлини — Евгена Партики

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...