Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Oct. 15, 2018

Наталія Беліцер: «Треба припинити годувати окупаційну владу»

Автор:

|

Липень 23, 2015

|

Рубрика:

Наталія Беліцер: «Треба припинити годувати окупаційну владу»

Наталія Беліцер

Коли зараз на міжнародній арені говорять про Україну, найперше згадується війна на Донбасі, економічна криза та реформи. Питання Криму, яке донедавна було гострим та актуальним, поступово відходить на другорядний план. Про те, як на питання Криму дивляться в США, що треба зробити для повернення півострова до складу України, розповіла Наталія Беліцер, провідний український експерт із кримського питання та представник Інституту демократії ім. Пилипа Орлика.

Треба розробити стратегію повернення Криму
— Пані Наталіє, які сценарії повернення Криму є можливими?
— У теоретичній площині існує кілька таких сценаріїв: суто військовим шляхом, виключно дипломатично-політичним шляхом зі застосуванням економічно-соціальних важелів, а також комплексний підхід — поєднання різних методів. Прихильники застосування військової сили перебувають в очевидній меншості. Це — саме ті люди, хто вважав, що на початку окупації треба було боронити Крим зі зброєю в руках. Але зараз такий сценарій не підтримає ні більшість населення Україні, ні більшість у Криму, ні міжнародна спільнота. Тобто, цей варіант — маловірогідний і навряд чи може мати успіх.
Повернення Криму виключно дипломатичними та політичними зусиллями — довготривалий шлях, який водночас має бути підкріплений додатковими важелями — суттєвим і невпинним збільшенням тиску на Російську Федерацію (РФ). Потрібно, щоб РФ і росіяни відчули, що вже не в змозі утримувати далі анексований Крим як найдотаційніший реґіон, який вони вважають «суб’єктом федерації». Вже з’являються ознаки цього, але їх — недостатньо. У цьому зв’язку виникає дуже багато запитань і нарікань із приводу того, що Україна досі не має розробленої, детально продуманої стратегії повернення Криму. Ми чули вже кілька разів, що Рада з національної безпеки й оборони (РНБО) України скоро оприлюднить таку стратегію, але цього не сталося. Водночас, якщо аналітики та фахівці РНБО зараз працюють над цим, то чомусь не проводять консультацій із незалежними експертами, а це — не правильно. Підготовка та вироблення такої важливої стратегії має відбуватися якщо не повністю в публічному просторі, то принаймні, зі залученням експертного потенціалу, військових фахівців і представників громадянського суспільства. Треба враховувати всі чинники, що сприятимуть поверненню Криму, і тільки тоді вироблення цілісної стратегії буде можливим.
— Які кроки для повернення Криму, на вашу думку, Україна могла б зробити вже зараз?
— Перш за все, на законодавчому рівні потрібно скасувати закон про вільну економічну зону, бо він не сприяє поверненню, а створює можливості для певних бізнес-кіл в Україні, які годуються з нього й не приносять жодної користі населенню Криму, а також дають можливість збагачуватися окупаційній владі на півострові. Практично всі проукраїнські жителі Криму, передусім, багато кримських татар, вимагають, щоб Україна припинила годувати окупаційну владу, яка, до речі, спрямовує більшу частину товарів із України на материкову Росію, не залишаючи їх на півострові. До цієї схеми залучені не тільки продукти харчування, але й будівельні матеріали, постачання електрики тощо, що в більшості успішно перепродається завдяки значній різниці цін в Україні та РФ. Отже, головне гасло проукраїнських кримчан: «Ми будемо терпіти, припиніть підтримувати окупаційну владу з території материкової України! Це сприятиме та прискорюватиме повернення Криму в Україну».
По-друге, потрібно внести зміни в деякі ініціативи виконавчої влади. Наприклад, люди, котрі залишились у Криму, але є громадянами України, визнані нерезидентами з усіма негативними наслідками. Така норма також має бути переглянута, оскільки вона не сприяє збільшенню кількості прихильників України там.
По-третє, порядок і режим перетину адміністративного кордону з півостровом потребує змін. Фахівці з безпеки стверджують, що поновлювати залізничне сполучення з Кримом — надто небезпечно. Хоча на залізниці можна створити потужний контроль. Водночас, не можна назвати вдалим існуючий напівлегальний перетин кордону автобусами. Ми пам’ятаємо жахливі зимові сцени, коли літні люди, інваліди, мами з маленькими дітьми мали проходити кілометри пішки.

Без авантюри з Кримом не було б і Донбасу
— Якщо всі необхідні законодавчі та виконавчі ініціативи будуть реалізовані, якими, на ваш погляд, мали б бути подальші кроки?
— Необхідно забезпечити максимально ефективний доступ до інформації з України, тобто потрібно позбутися монопольного пропагандистського впливу російських медіа в Криму. Тут може бути застосовано безліч підходів, у т. ч. технологічних, аби протиставляти кремлівській пропаганді українську точку зору. Паралельно Україні потрібно діяти активніше на міжнародному рівні, бо зараз увага тих, хто хотів би підтримати Україну, зосереджена переважно на війні в Донбасі. А Донбас — це наслідок Криму, наслідок того аншлюсу, що заохотив кремлівське керівництво відтворити кримський сценарій на сході Україні. Це була велика спокуса і водночас великий прорахунок кремлівських аналітиків. Майже безкровна окупація Криму дала надію Путіну, і його, очевидно, запевняли в цьому, що російськомовне населення південно-східної України так само вітатиме російські війська. Тоді були сподівання, що ця частина України також стане суб’єктом РФ, як і Крим, і буде сухопутний коридор. Але цього не вийшло.
— Як вважаєте, наскільки жителі Криму близькі або, навпаки, далекі від рішення повернутися до складу України?
— Гадаю, що ще досить далеко. Хоча такі тенденції певною мірою простежуються, але оцінити їх дуже важко — соціологія в Криму не працює. Ми знаємо певні проекти, де опитування велося телефоном, у результаті з’явилося число, що 87 % кримчан — абсолютно щасливі. Це — недостовірна інформація, й уже стає зрозумілим, що в самій Росії також неможливо соціологічними методами подати правдиву картину настроїв населення. Люди бояться. У Криму у квітні ц. р. працювала неформальна делегація з Туреччини, яка знайомилася з ситуацією з кримськими татарами. На початку червня вони оприлюднили звіт, де зазначалося, що кримськотатарська спільнота переважно перебуває в стані не просто апатії, фрустрації чи зневіри, а в стані жаху. Вони боялися розмовляти зі спостерігачами, реально відчуваючи загрозу репресій, оскільки окупаційна влада намагалася не залишати турецьку делегацію без супроводу ні на мить. Це стосується не тільки кримських татар, але і всіх людей, котрі мають проукраїнську позицію.
У Криму потрібен міжнародний моніторинг, зокрема, щодо порушень прав людини. Якщо будуть виграні перші судові позови, це дасть надію на реальність повернення Криму, і буде суттєвим чинником. Не менш важливими є також позитивні сигнали з боку України, що вона не забула і не забуде своїх громадян на півострові, і що вона вживає всіх можливих заходів, аби захистити їх. Це потрібно, щоб уникнути стану безнадії серед проукраїнських кримчан.

Російське суспільство — хворе
— За деякими експертними прогнозами, Крим може повернутися до складу України тільки після повалення режиму Путіна. Як оцінюєте таку можливість?
— Не тільки в Путіні справа, і це зазначають багато експертів. Якщо якимось чином його відсунуть від влади, залишається партія війни, яка може взяти гору. Крім того, російське суспільство продовжує перебувати в жахливому стані через вплив пропаганди. Мене також дивує російська опозиція. Вони стверджують, що Крим неможливо просто повернути Україні. Мовляв, це треба робити поступово, або домовлятися про спільний протекторат над Кримом. Але як можна в Європі ХХІ ст. просто анексувати частину чужої території, а потім міркувати, яким чином робити спільні кроки, встановлювати спеціальні режими тощо? Те, що РФ сама добровільно під тиском піде на повернення Криму, мабуть, найменш вірогідно. Але така можливість є: населення Росії, зазомбоване пропагандою, має усвідомити, що країна доведе свою велич світові, якщо добровільно відмовиться від своїх амбіцій на Крим. Але, що важливо, росіяни не мають сприймати це як свою поразку чи покарання. Таким чином навряд чи можливо переломити настрої як у Росії, так і в Криму.
— Ви певний час жили в Сполучених Штатах. Як американці сприймають проблему Криму?
— Усі, з ким я спілкувалася, сприймають дуже адекватно. Всі розуміють ситуацію, обурені поведінкою Росії. Багато хто також обурений позицією президента Обами, котрий чинить перешкоди для постачання Україні летальної зброї. Виступають за посилення санкцій. Експертні аналізи свідчать: неможливо таке забути, вибачити, потрібно вжити всіх заходів, аби Крим був повернений.
Розмовляв Ярослав Довгопол, «Укрінформ»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...