Новини для українців всього свту

Sunday, Aug. 25, 2019

Мирон Рабій: «Хочу, аби влада боялася третього Майдану»

Автор:

|

Січень 07, 2015

|

Рубрика:

Мирон Рабій: «Хочу, аби влада боялася третього Майдану»

Мирон Рабій

Нещодавно в самому серці Нью-Йорка відбулася конференція «Інвестиції в Україну». Не можна сказати, що серед американської ділової еліти стався вибух і вона почала готуватися заводити в Україну шалені гроші. Власне, такого не було й 2005-го, коли почалося несподіване «українське диво» у вигляді приголомшливого зростання фондового ринку. Американці дуже скептично дивляться на Київ. Вони висувають умови, за яких бізнес США готовий звернути увагу на Україну. Перш за все, це – наведення ладу, і не так на території Антитерористичної операції (АТО), як у економіці, судах та управлінні державою загалом. Великі корпорації, які звикли до чималих масштабів, потребують зрозумілої інфраструктури зростання. Маленькі компанії прийдуть лише після великих. Отже, якщо Київ хоче американських грошей, завдяки яким, наприклад, зростав Китай, то він мусить еволюціонувати.
Мирон Рабій, партнер юридичної компанії Dentons, під час конференції був чи не головним прагматичним оптимістом щодо України. Він звернув увагу слухачів на те, що далеко не вся територія держави є проблемною. На його думку, саме зараз Київ має реальний шанс багато що змінити. Чоловік певний час жив у столиці України й на власні очі бачив Майдан. Зараз, перебуваючи у Нью-Йорку, він є унікальним носієм одночасно двох точок зору на сучасну Україну: зсередини та ззовні.

Люди взяли владу в руки
— Пане Мироне, Україна має перспективи щось змінити, чи вона  усе та ж, але з іншим фасадом?
— Гадаю, що країна змінилася докорінно й люди змінилися.
— У чому полягає ця зміна?
— Люди взяли владу у свої руки. Я тільки буду повторювати те, що ми чули на Майдані: влада мусить бути підконтрольна людям. Із того, що чую від людей у Києві, зрозумів: кожен боїться третього Майдану. Головне  я хочу, щоби саме влада боялася третього Майдану. Це — не показник того, що наші справи є аж такі погані, що настане третій Майдан.
Але люди ставляться до влади набагато серйозніше. Не просто привели когось до влади й пішли додому. Люди хочуть відчувати, що є контроль за владою. Гадаю, це буде головний чинник, що вплине на реалізацію реформ. Обставини, люди й час  тепер такі, що Україна може рухатися тільки вперед. Україна зараз не має можливості стояти на одному місці або дати задній хід — вона повинна рухатися вперед. На хвилі тих переконань я переїхав сюди, щоби залучати інвесторів в Україну саме тут, а не очікувати їх приїзду.
— Як вони зараз бачать Україну? Які типові питання ставлять?
— Усі хочуть кількох речей. Перша — уряд повинен бути сформований. Друга — реформи мусять бути проведені. Третя — Україна має вистояти зиму та витримати тиск із боку Росії. Стабілізація на сході мусить якимось чином реалізуватися, бо наразі, якщо девальвація гривні є надто швидкою, це просто не приваблює інвестора.
Маю відчуття, що економіка України ще не впала до самого низу. Вона ще трохи впаде. 2009 року всі чекали, коли економіка припинить падати, щоби можна було подаватися вперед. Сьогодні ми так само чекаємо.
— Чи приваблива ціна активів в Україні, щоб інвестори купували бізнеси?
— У 2008-2010 рр. була певна хвиля, дуже тимчасова й абсолютно не успішна. Певні інвестори чекали, що будуть продавати добрі активи за низькими цінами. Такого не було. Ніхто не був готовий швидко скидати активи, аби лиш скидати. Буде більше, ніж до того, можливості з продажу активів банками в ході реструктуризації. Щодо інших варіантів — не думаю, що таке буде. Зараз не йдеться про те, що у когось раптово виникло бажання піти до України й він одразу знайшов гарні активи для купівлі.
Я розмовляв тут sз інвесторами, котрі вже знають Україну. Вони сподіваються на завершення деяких проектів, які розпочали. Вони вже мають готові рішення, але війна й процедури поки що гальмують процес. Інші  почнуть дивитися, коли все буде спокійно. Їм знадобиться рік-півтора, щоби вони ухвалили рішення та зрозуміли, із ким і куди вони йдуть. Корпоративні рішення входити в країну забирають один-два роки. Я не сподіваюся, що до весни 2015-го буде раптовий приплив інвестицій. Може, 2016 року. Якщо йдеться про наповнення держбюджету-2015, гадаю, це — проблема. Реалізація інвестиційних проектів, які би мали гарний податковий наслідок вже 2015-го, є нереальною — хіба що доходи з приватизації.
— Буде важкий рік?
— Так.
— А чи є українські підприємці надійними партнерами в очах американців? Чи існує якась узагальнена точка зору щодо України?
— Немає. Я не люблю говорити, що український народ — надійний бізнес-партнер або ненадійний. Є партнери конкретні, і мова завжди мусить йти тільки про них. Вважаю, бізнес так і дивиться. Є досвідчені інвестори, котрі або вже працювали в Україні, або мають там проекти, або довго розглядали можливості входження до України. Є ті, котрі ще не знають і переглядають новини. Є ті, хто шукає надійного партнера. Не лише з точки зору репутації, а й привабливості та тривалості проекту. Їх не так легко знайти. Гадаю, просто треба почати процес пізнання країни та її інвестиційних можливостей. Того, що читається в новинах, навіть бізнес-новинах, – недостатньо.

Заходячи в Україну, кожен хотітиме більше
— Як повинна шукати партнерів типова американська компанія?
— Усі, хто заходить на ринок, часто спілкуються зі своїми посольствами. Америка має й посольство, і комерційний відділ, який активно працює та спрямовує людей. Він доволі добре орієнтується на ринку. Найчастіше люди заходять на людських взаєминах. Хтось комусь щось підказав або хтось десь когось знайшов. Зробити стандартну схему мені складно.
— Якою має бути норма прибутку, щоб американська компанія зацікавилася Україною з її ризиками?
— Представник Євробанку на конференції сказав про це. В Америці можна інвестувати в абсолютно стабільний стандартний ринок, не надто ризикуючи, і це дасть 9-10 %. Заходячи в Україну, кожен хотітиме удвічі-втричі більше.
— Захист іноземних інвестицій в Україні – недостатній, його майже немає. Чи є шанси протягом двох-трьох років зробити його набагато сильнішим?
— Ми абсолютно впевнені у цьому.
— Яким чином це має статися?
— Через реформи та відповідальність уряду щодо народу і людей.
— Дмитро Шимків, заступник голови Адміністрації Президента України, у зверненні до інвесторів багато говорив про реформи. Однак усі урядовці в усі роки казали те саме. Тим не менш, Україна залишається такою, якою була…
— Я знаю.
— Чи можна вірити обіцянкам цієї влади?
— Є велика надія у багатьох, хто вже із цією владою працював. Надія, що вона буде відповідальнішою та мудрішою, ніж попередня. Так, після Помаранчевої революції розчарування було великим. Так, зараз розмови часто – ті самі. Що із цього всього вийде? Чи буде триматися щойно створена коаліція? Чи не посваряться Петро Порошенко з Арсенієм Яценюком? Погляньмо, чи втримається конструкція нової коаліції в умовах економічної кризи та фактично воєнного стану. Усі мають достатньо довіри, але хочуть реалізації обіцяного.
— Кажуть, на Україну істотно впливають Європейський Союз і США. Чи бачите ви цей вплив у сенсі втілення реформ?
— Так. Український уряд і групи, які організовують реформ-проекти, близько працюють і з Європою, і з американським урядом. Наша фірма через US Ukraine Business Council узяла участь у підготовці звіту щодо потенційно можливих реформ в українській юриспруденції. Багато таких проектів уже рухається. І дуже інтенсивно. Я позитивно це бачу.

Країна себе прославила
— На втілення певних реформ виділяються чималі американські гранти. Є люди, які ці гранти споживають. Вони в усі часи були активними, але їхня активність не збігалася з діями влади. Чи ці два явища поєднаються якось?
— Я би хотів це бачити. Знаю, є певні розбіжності, але це притаманно не лише Україні. Просто є організації, які живуть на гранти. Потрібна зацікавленість уряду в реалізації таких проектів. Був час в Україні, що тільки казали: «Так-так, ви робіть свої програми». Тепер, я сподіваюся, в уряді таки хтось прочитає ті звіти, які подаються. Також маю надію, що міжнародні організації, які надають таку допомогу, будуть прискіпливіше дивитися на організації, котрі їх готують.
— Які запитання виникали у людей, з котрими ви спілкувалися останнім часом?
— Перше — коли розпочнуться реформи та якими вони будуть? Де план реформ? Де план дій уряду?
— Які реформи вони вважають за найнеобхідніші?
— Викорінення корупції та повна реформа судової гілки.
— Захист інвестицій — найважливіше?
— Так.
— А яка друга група питань?
— Завершення кризового менеджменту української економіки в рамках АТО. Ми не можемо говорити про реформи, коли є кризовий менеджмент економіки.
— Раніше Україну сприймали як одну з країн певної групи — Росія, Кавказ, Білорусь…
— Так.
— А зараз змінилося ставлення, чи нас досі ототожнюють із Росією?
— Змінилося. Україна себе прославила. Про неї вже не говорять як про країну в рамках Співдружності Незалежних Держав.
— Якщо розглядатимуться інвестиції, чи Україну розглядатимуть окремо від Росії?
— Безумовно. Росія воює проти України. Однак наразі кризовий менеджмент і АТО — пов’язані питання. Кризовий менеджмент часто не дозволяє робити певні рухи. Коли уряд випустить пакет реформ, буде чіткий крок до реалізації програми президента до 2020 року, яка передбачає шестирічний прискорений темп реформ для вступу України в Євросоюз, — це головне. На цьому тлі люди будуть розробляти плани входження на ринок. Ці плани не є короткотермінові, вони розраховані на два-три роки, іноді довше.
Розмовляв Сергій Лямець, УП

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...