Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Wednesday, Jun. 28, 2017

Мирон Маркевич: «Тренер, котрий не навчається і не аналізує, є «порожнім»

Автор:

|

Лютий 16, 2017

|

Рубрика:

Мирон Маркевич: «Тренер, котрий не навчається і не аналізує, є «порожнім»

Мирон Маркевич

Найуспішнішому українському футбольному тренеру сучасності Мирону Маркевичу виповнилося 66 років.
Мирон Богданович пригадав свій шлях у футболі, стажування у фахівців із світовим іменем і що саме він почерпнув у них.
— Мироне Богдановичу, чому кар’єру футболіста ви завершили у 27 років?
— У мене була серйозна травма, два роки не виходив на поле. Тоді виступав за «Спартак» із Орджонікідзе. 1977 року перейшов у луцьке «Торпедо», яке виступало в другій лізі. Тож збагнув, що варто починати працювати тренером. Про таку роботу мріяв завжди. Мій батько був тренером, хотів піти його слідами. У Луцьку я й закінчив кар’єру футболіста.
— Яких успіхів ви досягнули як футболіст?
— У 1970-1972 рр. виступав за дубль львівських «Карпат». У нас тоді підібралася хороша команда, ми посіли третє місце в Радянському Союзі. Це був доволі серйозний рівень. Потім у першій всесоюзній лізі грав за «Спартак» із Орджонікідзе та пропустив два роки. А догравав вже у Луцьку.
— А на якій позиції ви грали?
— У півзахисті, інколи на правому фланзі, інколи в центрі. Якщо відверто, то мені бракувало швидкості, тому висот я не досягнув.
— Потрапити у всесоюзну Вищу школу тренерів (ВШТ) у Москві було дуже складно. Як вам вдалося це зробити?
— Мені допоміг тепер покійний Володя Булгаков. Він тоді закінчував ВШТ, познайомив мене з директором школи. Ми спілкувалися впродовж вечора на футбольні теми, директор ВШТ у мене повірив. За що я йому дуже вдячний.
— Перший тренерський досвід ви отримали у луцькому «Торпедо». Мабуть, отримали цю роботу завдяки тому, що раніше грали в цій команді?
— Так, через те, що грав за «Торпедо». Тоді волинський спорткомітет очолював Станіслав Рубців. Він стежив за тим, як я грав за луцьку команду, після того, як закінчив ВШТ, Станіслав Кирилович наполіг, щоб я був головним тренером «Торпедо». Можу сказати, що саме ця людина дала мені путівку в життя.
— Мабуть, прорахунків на початку роботи наставником припустилися чимало?
— Звісно, без цього не обійшлося. У ВШТ нам викладали Гаврило Качалін, Костянтин Бєсков, Микола Люкшинов. Це — серйозні фахівці. Вони завжди нам казали: «Ми вас нашпигуємо знаннями, ви усе будете знати, але у вас все прийде з часом, наб’єте гулі та дійдете до власних висновків. Будьте готові, що не все відразу виходитиме». Так і сталося.
— Зараз які свої помилки згадуєте з усмішкою?
— Повернувшись із Москви, я змінив тренувальний процес «Торпедо». На тренувальних зборах ми всіх обігрували, а почався сезон, і ми забуксували. На щастя, змогли вилізти з тої ями. Тоді второпав, що не завжди треба поспішати.
— Віталій Кварцяний (теперішній тренер ФК «Волинь». — Ред.) був вашим помічником у «Торпедо»?
— Атож.
— Як ви з ним познайомилися?
— Він працював у колективі фізкультури, грав у першості України. Запросив його у свою команду на посаду другого тренера.
— Віталій Володимирович за ці роки суттєво змінився?
— Авжеж, суттєво (сміється). При мені Віталій Кварцяний поводився інакше, він же був помічником. Ну, а пізніше, коли став головним тренером, розкутіше став поводитися. Віталій Володимирович виховав чимало футболістів, дуже багато зробив для волинського футболу. Фундамент закладати почав я, потім мені допомагав п. Кварцяний, шість років попрацювали пліч-о-пліч.
— Мироне Богдановичу, в кого вам пощастило стажуватися?
— Перше стажування пройшов у Валерія Лобановського. Це було під час навчання у ВШТ. Був на стажуванні у Крістофа Даума в леверкузенському «Баєрі» (тоді команда була другою в Німеччині), у Фабіо Капелло в «Ромі», у Йохана Кройфа в «Аяксі», в Карло Анчелотті в «Челсі». Стажувався у хороших тренерів.
— Що з побаченого за кордоном запровадили у своїх командах?
— Ну, що означає запровадив? У мене є власне бачення процесу. Певна річ, дещо взяв до уваги, й це допомогло переглянути ставлення до деяких речей. Потрібно завжди прагнути вдосконалюватися. Тренер, котрий не навчається та не аналізує і не шукає нових шляхів, є «порожнім». Не можна бути зацикленим на тому, що «я — найрозумніший». Потрібно їздити, вивчати і не забувати, що ти сам хочеш зробити. Не кожен тренер має можливість працювати із суперфутболістами. Потрібно відштовхуватися від своїх умов. Необхідно працювати, доводити гравцям, що хочеш від них. Це — не простий процес.
Розмовляв Олег Петренко, «Вголос»

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...