Новини для українців всього свту

Tuesday, Nov. 12, 2019

Микола Замковенко: «А якби Дубині наказали вбити Ющенка?!»

Автор:

|

Листопад 10, 2011

|

Рубрика:

Микола Замковенко:  «А якби Дубині наказали вбити Ющенка?!»

«Моя карна справа, — каже суддя Микола Замковенко, — тягнеться вже понад десять років. І рішення щодо неї ніяк не можуть ухвалити». Доля в пана Миколи й справді здається якоюсь кострубатою: 2001-го суддя Замковенко звільнив із-під варти Юлію Тимо­шенко, а відтак сам став об’єктом переслідування. Проти нього порушили справу за зловживання службовим становищем, мусолили цю справу аж до 2004-го, а далі визнали пана Замковенка винним, але потім (уже за президентства Віктора Ющенка) вердикт скасували, однак уже невдовзі потому знову витягли ці обвинувачення на світ Божий — із тим, щоби 2007-го остаточно їх поховати. Паралельно із цим Микола Замковенко встиг побувати народним депутатом: 2006-го про­йшов до Верховної Ради за списками БЮТ, але 2007-го його вже не було в команді Юлії Тимо­шенко. Наразі довкола цієї персони відбувається щось малозрозуміле, а що саме — розповідає сам суддя Замковенко, принагідно даючи оцінки діям слідчих органів щодо своєї колишньої «підопічної».

— Ви сказали в одному з інтерв’ю, що порушена проти вас справа — «дзвіночки» для суддів Апеляційного суду, які розглядатимуть справу пані Тимошенко. Ви переконані, що на них чинитимуть тиск?

— Зараз в Апеляційному суді — такий склад суддів, що на них і тиснути не треба. Вони завжди візьмуть «під козирок». Хоча я знаю там і кількох порядних людей, які відстоюватимуть власну точку зору. Але моя справа для них справді може бути дзвіночком.

— Апеляція від захисників Юлії Тимошенко надійшла до суду. Цю справу вже розподілили? Чи відомо, хто буде нею займатися?

— Я не володію такою інформацією, оскільки не маю там контактів. Але як тільки апеляція надходить, її відразу «забивають» у комп’ютер, і система автоматично розподіляє справу, закріплює її за суддею-доповідачем, котрий уже потім формує колеґію, що займатиметься слуханнями. Якщо справа надійшла, приміром, учора, то сьогодні вже має бути визначено суддю-доповідача.

— Скільки триватиме апеляційний розгляд?

— Сергій Власенко припускає, що два місяці. Але навряд. Якщо Апеляційний суд почне досліджувати якісь докази, розгляд може затягнутися. А якщо питань не буде — тоді недовго. Судді не зацікавлені в тому, аби затягувати процес, доказом цього є те, як справу розглядали в Печерському суді.

— Ви не шкодуєте, що свого часу звільнили Юлію Тимошенко?

— Шкодую лише про те, що зараз страждають мої близькі. Про решту — не шкодую. Я почуваюся комфортно, бо вчинив правильно, за законом, і можу зараз дивитися у вічі Юлії Володимирівні. Вона від мене очі, щоправда, ховає, бо вважає мене зрадником. Свого часу я не помилився, відхилив усі застереження Управління з боротьби з організованою злочинністю та Генеральної прокуратури (ГПУ) щодо того, що Юлія Тимошенко має, мовляв, п’ять закордонних паспортів і може втекти за кордон. Як бачимо, вона так цього й не зробила.

— Але ви стверджували, що вважаєте справу Єдиних енерґетичних систем України (ЄЕСУ) перспективною. Це в якому ж розумінні?

— Я мав на увазі, що нинішня ГПУ з її величезними правами та можливостями надто квапиться оголосити всіх злочинцями. Через це і Європа переконана, що в нас — не демократична країна, а якась колонія. А пані Тимошенко не випустять, звичайно. Я читав її вирок, і мене розбирав сміх. Це ж треба було написати, що Юлія Тимошенко порушила 19-ту статтю Конституції, тому що мала діяти в межах своїх повноважень. Вона так і діяла — як очільник виконавчої влади. А якщо очільник уряду віддав комусь явно злочинні накази, то нехай ті люди й скаржаться. Чому вони виконували такі накази? Чому не захищали інтересів держави? Чому все звалюють на прем’єр-міністра? А якби вона сказала Дубині: «Олеже, іди візьми шаблю та зітни голову президентові України», то він би й це виконав? Смішно все це виходить.

— Справді, смішно. А окремий гумор — у тому, як елегантно зараз Віктор Ющенко опинився поза будь-якими обвинуваченнями та судовими процесами…

— Я вже висловлював подібну точку зору. Європа ніколи би нас не звинувачувала в недемократизмі, якби наш суд і слідство відповідали загальноприйнятим нормам. Юлія Володимирівна свого часу брала участь у перемовному процесі, але чому не надати правової оцінки всім учасникам такого процесу? Чому наш президент не почав діалогу з президентом іншої держави, аби вирішити всі проблеми? Ішлося ж про інтереси України. Але ж ні — один катався на лижах, інший відмовився від перемовин, а в підсумку лише одну особу звинуватили в завдаванні державі збитків, хоч я так і не зрозумів, у чому вони полягали.

— Як я розумію, професійний рівень судді Киреєва викликає у вас неабиякий скептицизм?

— Я бачу, що він не був готовий до цієї справи, яка, загалом, не є складною.

— Повернімося до справи по ЄЕСУ. Пани Турчинов і Власенко проводили прес-конференцію, під час якої говорили, що злочини, котрі інкримінують Юлії Тимошенко, якщо й було скоєно, то понад десять років тому. Тобто термін давності в кожному разі давно добіг кінця…

— Та звісно. Усі епізоди завершені ще 1997-го, бо 1998 року Юлія Володимирівна вже пройшла до парламенту й не займалася жодними ЄЕСУ. Узагалі, логіку ГПУ важко збагнути. Уже провели би прес-конференцію, на якій би пояснили, у чому саме вони її звинувачують. А то кинуть якийсь кавалок інформації — от як стосовно мене, наприклад. Порушили, мовляв, карну справу, і всі вже біжать до мене по коментарі, брат мій після інфаркту хапається за серце. А я всім кажу: «Та чого ви хвилюєтеся? Порушили — то порушили, отже, будемо воювати. Хоча мені про це ще ніхто не говорив».

— То є справа чи немає?

— Немає постанови щодо порушення проти мене карної справи. Так само, як і проти пані Тимо­шенко щодо ЄЕСУ.

— Ні, стривайте, 20 жовтня ГПУ скасувала постанову про закриття карної справи проти Юлії Тимошенко…

— Тоді в мене із цього приводу, даруйте, гомеричний сміх… Якщо таке робиться, то тоді вже — усе… Ми дійшли до ручки. Ну, як, скажіть, може ГПУ скасувати постанову суду? Який механізм такого скасування? Та немає такого в законі ніде! Тим більше, що минуло вже близько десяти років…

— Що буде з іншими карними справами, порушеними проти Юлії Тимошенко ще до вироку за «газовим» епізодом? Маю на увазі автомобілі швидкої допомоги тощо…

— Зазвичай справи об’єднуються, але якщо є потреба дослідити щось за певним епізодом, то справа виділяється в окреме провадження. Скажіть, чи був сенс у тому, щоби виокремлювати «газову» справу, розслідувати її знач­но швидше за інші?.. Хіба що для того, щоби тримати пані Тимошенко на гачку: ти собі сиди, а якщо тебе раптом випустять, то ось іще одна справа… Така вже наша практика.

Розмовляла Наталія Лебідь, «Оглядач»

 

About Author

MiCT

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...