Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Friday, Nov. 17, 2017

Микола Береза: «Червоний — не герой із постаменту»

Автор:

|

Серпень 31, 2017

|

Рубрика:

Микола Береза: «Червоний — не герой із постаменту»

На День Незалежності України у прокат вийшов художній фільм «Червоний» про одного з командирів УПА Данила Червоного, котрий підняв повстання у сталінському концтаборі. Стрічку знято за однойменним романом Андрія Кокотюхи, який є також і автором сценарію. Фільм показують у 150 кінотеатрах країни.
Зйомки проходили у Кривому Розі на одній зі закинутих копалень. Там знімальна група збудувала сталінський табір. Музику для фільму написав італійський композитор Франко Еко. У стрічці залучені актори львівського театру ім. Леся Курбаса Микола Береза (Червоний) та Олег Стефан (Ворон). Виконавець головної ролі розповів про те, що для нього стало найважливішим у цьому фільмі.
— На цю прем’єру глядачі дуже довго чекали, а засоби масової інформації не раз називали його найочікуванішим українським фільмом року…
— Мені зараз уже навіть важко пригадати всі моменти роботи, бо від завершення зйомок минуло більше року. Але працювати було чудово, зібралася дуже сильна команда. Режисер Заза Буадзе, оператор Олександр Земляний, актор, та всі, хто працював над фільмом. Робота була в кайф і це, мабуть, найголовніший момент, який має відчуватися у фільмі. Бо все робилося з любов’ю, з дуже правильним ставленням до роботи. Вже через це варто піти подивитись це кіно.
— Дуже часто українське кіно звинувачують в тому, що українці є жертвами. У цьому фільмі все інакше?
— Найголовніше гасло цього фільму: вижити, перемогти та жити. Про це неодноразово наголошували і Андрій Кокотюха, і Заза Буадзе. Від самого початку була задумала історія, де герой-українець не помирає, а перемагає. Хоча ми навмисне залишили відкритий фінал. Навіть ще відкритіший, ніж у романі. Але не буду остаточно розкривати сюжетні перипетії.
— На пітчингу перемогли наступні проекти Зази Буадзе за романом «Червоний». Події будуть відбуватися до чи після подій цього фільму?
— Це буде приквел. Ми вже їздила на зйомки матеріалів для презентації, знаю, що Заза Буадзе та Андрій Кокотюха допрацьовують сценарій. Події будуть відбуватися до подій у таборі. Спочатку і цей фільм задумувався зі сценами з минулого героя. Проте зняли дуже багато матеріалу, з’явилися незаплановані імпровізаційні сцени, такі, наприклад, як сцена святкування Великодня у концтаборі. Тож від флеш-беків довелося відмовитися.
— Вашим партнером був Олег Стефан, із котрим ви разом багато працюєте у театрі Курбаса. Але на майданчику було багато непрофесійних акторів. Були якісь труднощі у роботі з ними?
— Справді, актори масових сцен та другого плану були дуже колоритними персонажами. Їм навіть нічого не доводилось грати, адже у багатьох був досвід ув’язнення у реальному житті. Спочатку важко було пристосуватися один до одного, але буквально за кілька днів я відчув неймовірне прийняття мене і як людини, і як героя. Сказати, що це було шикарне враження, це не сказати нічого. Все було професійно та без пафосу. Мені здається, що головна заслуга у цьому Зази, котрий вміє побачити, що закладено у людині та натиснути на потрібні кнопки, щоб воно спрацювало.
— Історія драматична, умови були не надто комфортні. Що було найскладнішим у цій ролі й морально, й фізично?
— Якщо говорити про ідейну складову, то було найважчим було не забути, що мій Червоний — не герой із постаменту, а жива людина. Так, він лідер, він скеля, кремінь, камінь, але тим не менше — людина. Весь час хотілося втримати цей градус адекватності. Що стосується технічного моменту, то у самому фільмі є багато батальних сцен, особливо що стосуються втечі з концтабору. Там багато стрілянини, вибухів. Часом доводилося і самому брати у цьому участь, але часом працювали каскадери. Іноді навіть коли хотілося самому зніматись у тій чи іншій сцені, до мене підходив продюсер Володимир Філіппов і казав: «Для цього є спеціально навчені люди, ти нам ще потрібен у кадрі». І працював мій дублер. Було дуже багато нічних зйомок. Цікаво тепер дивитися, як це виглядає на великому екрані.
— Чи може українське кіно з його порівняно невеликими бюджетами знімати історичні фільми з батальними сценами?
— Це дуже залежить від вміння режисера правильно вибудувати сцену. Навіть велику батальну сцену можна вигадати так, аби зняти її без великих видатків і масовки. Мені здається, що в нас зараз хороший час, аби випробовувати та відточувати свої вміння, пов’язані з кіно.
Розмовляла Катерина Сліпченко, Zaxid.net

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...