Посилках з США в Україну

Новини для українців всього свту

Monday, Sep. 24, 2018

Михайло Сохацький: «Цивілізація, давніша за шумерську, береже свої таємниці в печері Вертеба»

Автор:

|

Жовтень 20, 2016

|

Рубрика:

Михайло Сохацький: «Цивілізація, давніша за шумерську, береже свої таємниці в печері Вертеба»

Михайло Сохацький

Археолог Вікентій Хвойка 120 років тому розкопав на Кирилівських висотах у Києві, а згодом — у Трипіллі залишки найдавнішої у світі цивілізації, що отримала назву «Трипільська культура». Її витоки губляться у V тис. до Р. Х. Вона виявилася давнішою за шумерську цивілізацію, що доти вважалася найстарішою на планеті. І чи не єдине місце, де сконцентрована поки що нерозкрита інформація про Трипілля, розташоване на Тернопільщині. Не одне десятиліття її вивчає Михайло Сохацький, директор Борщівського обласного краєзнавчого музею, історик-науковець, спелеолог, відкривач печери «Музейна», керівник низки археологічних і спелеологічних експедицій.

Дев’ять кілометрів загадок
— То що пов’язує Тернопілля та Трипільську культуру?
— Передусім — межиріччя річок Серету та Нічлави, що на півдні Тернопільської області. У Борщівському районі, зосереджені найбільші гіпсові печери світу. Одна з них — Оптимістична, має протяжність 220 км, інша, Озерна — 117. Але, це тільки відстані, досліджені та нанесені на мапу. Реальна ж протяжність цих двох печерних гігантів збільшується після кожного дослідження спелеологів.
— Тернопільські печери цікавлять на тільки спелеологів, але й археологів, істориків, антропологів, етнографів…
— Особливо, коли йдеться про одну з підземних порожнин довжиною у майже 9 км. Це — печера Вертеба біля села Більче Золоте.
— А що означає така назва печери?
— У багатьох селах Західного Поділля місцеві жителі завжди називали карстові провалля на земній поверхні «вертебами». Назва походить від старослов’янського «вертеб», що означає «важкодоступна яруга». За писемними згадками, ще на початку 1820 року, задовго до виявлення зразків Трипільської культури, у цій печері було знайдено сліди вогнищ, людські кістки та залишки глиняного посуду. А вже пізніше місцевий магнат Леон Сапіга разом із працівником антропологічної комісії Краківської академії пройшов підземними коридорами перших 800 м.
— І що він там побачив?
— Знайдене вражало: понад 300 цілих посудин, більше 35 тис. глиняних і керамічних фрагментів, майже 120 людських глиняних фігурок, 200 знарядь із кісток і рогів, 300 виробів із кісток і каменю. Місцевий пан так захопився знайденим, що вивільнив величезні приміщення, де зберігалося вино, і позавозив туди печерні скарби, як згодом виявилося, унікальні зразки Трипільської культури. За допомогою челяді п. Сапіга взявся за склеювання побитих посудин, збудував над входом у печеру спеціальну будівлю, щоб туди ніхто не ходив.
— Яка подальша доля знайдених артефактів?
— Коли Леон Сапіга помер, його вдова, згідно зі заповітом, передала всі знахідки у Краків і Відень. Це був період, коли територія теперішньої Тернопільщини належала Австро-Угорщині. Ось так, 90 запряжених кіньми возів і поїхали до Кракова і Відня. Знайдених у печері речей було так багато, що одразу ж виникло запитання: а куди ж це все подіти? Й у Польщі на основі трипільських знахідок заснували археологічний музей, який і досі діє у Кракові.

Єдиний підземний музей трипільської культури
— Свій відлік суспільство почало відраховувати від давніх шумерів, а тут раптом — Трипілля. Така обставина якось вписувалась у загальноприйняту концепцію розвитку цивілізації?
— Ніхто в науковому світі не заперечував, що люди були і раніше. Але те, що вони жили за кілька тисячоліть до Р. Х.? Це дещо суперечило усталеним канонам науки. І тільки радіовуглецевий метод дослідження трипільських знахідок підтвердив, що це — справді зразки однієї з найдавніших цивілізацій. І поки офіційна наука в СРСР замовчувала тему Трипілля, прадавні речі, знайдені археологами, перекочовували в музеї Європи та за океан, у приватні колекції.
— То Україна позбувалася цінних свідчень про своїх прадавніх предків?
— Саме так. І тільки вже за Незалежності те, що збереглося у глибоких музейних фондах-сховках, поступово почало ставати доступним широкому загалу. Навіть з’явилася унікальна двотомна енциклопедія про Трипільську цивілізацію. Саме наші далекі предки опанували культурне землеробство, виплавлення й обробку металів, гончарне ремесло, будівництво житла у складній кліматичній зоні.
— І це все — за тисячу років до появи Шумерської цивілізації?
— Доведено, що вже тоді трипільці використовували колісні візки, будували величезні поселення, вміли користуватися місячним календарем. Це свідчить про те, що саме Трипілля, імовірно, було колискою індоєвропейських народів.
— Як могло трапитися, що маючи таку високорозвинену цивілізацію, трипільці раптом опинилися під землею — у темній і сирій печері Вертеба?
— Це — унікальний випадок. Видно, зазнаючи загрози від сусідніх племен, трипільці були змушені залишити свої добротні селища та перебратися у підземні катакомби.
— Туди часто відбуваються археологічні експедиції?
— Щорічно. Ось знайшли цього літа. Фігурці — понад 5 тис. років, але гляньте, як збереглася, які тонкі обриси!
— А що втілювали трипільці у таких речах?
— Образи шанованих божеств, які уособлювали у землеробсько-скотарських племен ідею родючості та загального добробуту. Трипільці залишили нам у спадок багато невеличких жіночих фігурок. Вони зображали богинь родючості голими та наносили на їхні тіла особливі символічні знаки. Часто на місці грудей богинь накреслювалася подвійна спіраль. На животі або на лоні малювався ромб, перехрещений на чотири частини. Поєднання обох символів означає шлюб стихій Неба та Землі.
— Яке ж призначення цих фігурок?
— Це залишається для нас загадкою.

У пошуку гена трипільців
— Отже, Вертеба була своєрідним сховищем для трипільців?
— Це — те місце, куди трипільці втікали від тієї чи іншої небезпеки.
— І довго вони там ховалися?
— Десь 500 років. Тому тут і є стільки залишків їхньої матеріальної культури, якої маємо можливість торкнутись і досліджувати.
— Щось уже з’ясовано з тих органічних залишків, які знайшли під час розкопок у Вертебі?
— Носії Трипільської культури жили на величезній території — від румунських Карпат до Дніпра, аж до лівого берега. Але майже ніде не зустрічаються залишки їхніх кісток.
— Тому цим і зацікавилися генетики, особливо ті, котрі досліджують генетичну історію стародавніх народів?
— Безумовно. Американці взяли проби з цих кісток і передадуть їх в одну з лабораторій Дубліна (Ірландія). Це — дуже складна та копітка робота, бо у кістках за тисячоліття накопичились гени ДНК бактерій, які, так би мовити, зайві і не стосуються трипільців. Але для антропологів це все ж рідкісна можливість, бо трипільці почали ховати своїх покійників тільки наприкінці існування їхньої культури.
— Що можна буде стверджувати після таких досліджень?
— Залежить від результатів. У подальшому можна буде сказати, чи були трипільці місцевими мешканцями, чи пов’язані з якимось іншим реґіоном, наприклад, Західною Європою чи Азією. За припущеннями, трипільці є проміжною ланкою між першими мешканцями Європи та сучасними. Їхнє вивчення доповнить картину заселення Європи і може полегшити пошук відповіді на запитання про те, чи прийшли стародавні люди спершу в Західну Європу, Південну чи Східну.
Розмовляв Олег Снітовський, Укрінформ

About Author

Meest-Online

Comments are closed.

Leave A Reply

Loading...